UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВ.І. Вернадський і сучасна екологія (реферат)
Авторdimich
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4680
Скачало830
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

В.І. ВЕРНАДСЬКИЙ І СУЧАСНА ЕКОЛОГІЯ

 

«Нові науки, котрі постійно створюються навколо нас, створюються за

своїми власними законами. Ці закони не перебувають у жодному зв'язку ні

з нашою волею, ні з нашою логікою. Навпаки, коли ми вдивляємося у процес

зародження якоїсь нової науки, ми бачимо, що цей процес не відповідає

нашій логіці. Плин історії та розвитку науки, хід з'ясування наукової

істини зовсім не відповідає тому її ходу, який, здавалося б, повинен був

би здійснюватися за нашим логічним розумінням», — писав В.І. Вернадський

у 1921 р. [1]. Екологія у цьому відношенні не є винятком.

 

Термін «екологія» було запропоновано Е. Геккелем у 1866 р. Завдання

нової науки він вбачав у вивченні взаємодії різних організмів між собою,

а також із навколишнім середовищем. У ХІХ ст. то був досить вузький

науковий напрям, бо навіть ботаніко-географи уникали цього терміна. На

початку ХХ ст. ситуація змінилась: екологія, по суті, зайняла нішу

географії рослин і тварин, але при цьому центральним об'єктом

дослідження залишалися живі організми чи їхні сукупності. Почали

формуватися напрями — аут-, дем, синекологія.

 

Вирішальну роль у розвитку екології відіграв системний підхід.

Започаткований Людвігом фон Берталанфі у 1928 р. в рамках біологічних

наук, він сьогодні визначає парадигму науки взагалі та екології зокрема.

Одним із найважливіших його досягнень є встановлення ієрархії рівнів

існування живих систем та емерджентного (якісного) характеру змін їхніх

властивостей. Втім, щодо кількості рівнів існування живого у вчених

немає єдиної думки. На наш погляд, найаргументованішою є точка зору В.І.

Вернадського, який виділяв чотири рівні: організмовий,

популяційно-видовий, біоценотичний та біосферний.

 

Вернадський був учнем В.В. Докучаєва, який першим почав комплексно

досліджувати взаємозв'язок між рослинністю і ґрунтом, довівши, що

останній є продуктом життєдіяльності рослин. Учень пішов ще далі. Саме

його праця «Біосфера» [2], в якій розкрито геологічне значення живої

речовини та її вплив на біогеохімічні процеси, перетворення енергії і на

еволюцію планети, відобразила глобальні закони екології. Він писав, що

«жива речовина може розглядатися як речовина, котра перебуває у дієвому

стані, як акумулятор сонячної енергії. Вона перетворює сонячну енергію —

променеву та термічну — на хімічну енергію, на молекулярний рух, на

механічну енергію величезної сили» [2]. Перехоплюючи променеву енергію

Сонця і переводячи її за допомогою життя у складні комбінації діючої

енергії, біосфера є важливою ланкою глобального «механізму», який

забезпечує організованість планети.

 

«Роль живої речовини полягає в тому, що всі хімічні сполуки, пов'язані з

життям, концентрують сонячну енергію. При цьому головну роль відіграє

автотрофний блок. Світ тварин сам по собі не має життя. Тваринний

організм розсіює всередині своєї фізіологічної машини енергію,

накопичену зеленими організмами, що включають хлорофіл» [3].

 

Енергія відіграє величезну роль в еволюції видів. Процес еволюції видів

якнайтісніше пов'язаний з нарощуванням діючої геохімічної енергії. В.І.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ