.

Мале підприємництво (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 6363
Скачать документ

Контрольна робота з підприємництва

Тема: Мале підприємництво.

План.

Вступ

1.Економічна сутність малого підприємництва

2.Функції малого підприємництва

3.Особливості розвитку малого підприємництва в Україні й за
кордоном

ЛітератураВступ

Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового
середовища є розвиток малого підприємництва. Сьогодні цілком очевидно,
що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як
вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного
і мобільного сектору економіки. Що ж таке мале підприємництво? Які його
роль і місце в ринковій економіці? Які основні функції малого
підприємництва, особливості його розвитку в Україні? Саме на ці питання
ви і знайдете відповідь у цій темі.

1. Економічна сутність малого підприємництва

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності
підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують
фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й
сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких
зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої
функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності
швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових
потреб у суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання
показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і
взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне
співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного
господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий
власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в
країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що
воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних
ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття,
активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого
насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних
умов і за підтримки з боку держави, — потенційно інноваційні, гнучкі й
витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний
рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для
постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих
країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної
організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації
економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних
систем є найбільш перспективним. Він стає історично виправданим для
країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного
розвитку.

Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і
переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм,
конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного
прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу
економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та
взаємоузгодженість інтересів ринкових суб’єктів. Не менш важливими
ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу,
мобілізація самостійної ініціативи господарського суб’єкта. Отже, мале
підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової
економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль
необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною
вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного
виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло
структуроутворюючу роль в історії становлення економіки
конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне
призначення малого підприємництва набувають особливого значення для
країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання.
Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває
завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів
реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно
взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на
відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш
численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності
між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем
суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення
виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна
господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців
(фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання
прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна,
фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що
спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої Системи малих
підприємств.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які
згідно зі ст. 2 Закону України “Про підприємства в Україні”
кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників із
градацією за сферами діяльності.

Зокрема, до малих підприємств належать підприємства з кількістю зайнятих
від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у
промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких
працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери— до 50 осіб, у
науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, у .галузях невиробничої
сфери — до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон України
“Про державну підтримку малого підприємництва”. Відповідно до цього
Закону суб’єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані
у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності
(громадяни-підприємці); юридичні особи — суб’єкти підприємницької
діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в
яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період
(календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу
гне перевищує 500 000 євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх
працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за
сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та
інших відокремлених підрозділів.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що
розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних
країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення
підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір
капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним
законодавством до малих та середніх відносять юридичне самостійні
підприємства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості,
будівництва, транспорту, зв’язку, кредиту, комунального господарства; до
100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг.
На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно
від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299,
300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно
вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших
секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є
показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів
стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу — такі
критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії —
чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й
рівень використання енергії.

Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є провідним
сектором ринкової економіки; становить основу дрібнотоварного
виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну
характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку
окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку
споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію
інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні
форми управління; формує новий соціальний прошарок
підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку
конкуренції .

2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще
виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що
в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин
змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність
ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови
обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів,
яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин
набуває динамічного характеру, вона пов’язана з економічною
відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний
соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає
утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю
природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З
одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його
складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається
монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької
спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий
конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця
риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у
подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції
до монополізації та затримки технічного прогресу.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури
ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса
набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої
індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення
науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових
товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву
з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки,
кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх
технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий
бізнес, тим самим, виступає провідником НТП. Наприклад, більшість
дрібних фірм, що з’явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є
найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає
близько 50 % науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення
проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого
підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову
робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У
розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх
зайнятих та до 70-80 % нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х
років у розвинутих країнах ішов процес скорочення робочих місць на
великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберегли, а й навіть
створювали нові.

По-п’яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом’якшенні
соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є
фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує
функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до
соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що
здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу
ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи
приречені на провал.

Таким чином, роль та функції малого підприємництва полягають не тільки в
тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного
розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання.
Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності
суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і
методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного
добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме
суб’єкти малого підприємництва не вимагають великих стартових
інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні за певної
підтримки найбільш швидко й економічно доцільно вирішувати проблеми
демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є невід’ємною рисою будь-якої ринкової
господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не
можуть не тільки розвиватися, а й навіть існувати. Великий капітал,
безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу,
але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале
підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового
життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує
чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для
середнього та великого підприємництва.

3. Особливості розвитку малого підприємництва в Україні й за кордоном

Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані показники, що
характеризують стан сектору малого підприємництва у розвинутих країнах
та підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в
соціально-економічному та політичному житті 8кожної країни . Показниками
вагомої ролі малого підприємництва як інтегруючого структурного елемента
системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні
параметри.

Кількість діючих малих підприємств в Україні за останні сім років
збільшилась у 10 разів (з 19 598 у 1991 р. до 197 127 у 1999 р.). Про
місце і значення малого та середнього підприємництва свідчать показники
його ролі в ринковій економіці, зокрема частка МСП у загальній кількості
зайнятих та його частка у ВВП. Так, частка МСП у загальній кількості
зайнятих становить у США і Франції — 54 %, в Італії — 73, в Японії — 78
%.

В Україні станом на 1 січня 2000 р. середньооблікова кількість
працівників, зайнятих на малих підприємствах, становила 1678 тис.
чоловік, тобто 9,0 % зайнятого населення. Більше половини ВВП у
розвинутих країнах припадає на сектор малого та середнього
підприємництва. Частка малих підприємств у валовому внутрішньому
продукті України у 5 разів менша, ніж у розвинутих країнах і становить
лише близько 11 % .

Таблиця. Кількість малих підприємств та зайнятих на них в Україні у
1991—1999 рр.

Мале підприємництво має економіко-виробничі та соціально-економічні
переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей
технології, здатність оперативно створювати та впроваджувати нову
техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення
ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість
входження до цього сектору економіки. Крім того, мале підприємництво має
і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить
специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів
відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного
заохочення.

Малому підприємництву притаманні соціальні джерела активізації
колективної праці, чого немає на великих фірмах. Властивий невеликим
підприємствам дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в
особливих людських стосунках та специфічному соціально-психологічному
кліматі. У невеликих трудових колективах, пов’язаних єдиним прагненням
до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря,
скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний
склад малих підприємств дає змогу зблизити інтереси керівництва та
підлеглих; між співробітниками тут, як правило, відсутня боротьба за
престиж, яка поглинає значну частину творчої енергії працюючих у великих
корпораціях. На малих фірмах відносини у трудовому колективі
характеризуються простотою, відсутністю відчуженості, що породжує
особливу атмосферу сумісної праці, яка допомагає швидкому вирішенню
трудових конфліктів між адміністрацією і робітниками.

Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні,
створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови
державної політики щодо сприяння цьому сектору економіки. Зокрема,
йдеться про створення відповідної правової бази розвитку малого
підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку,
науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення
малого підприємництва.

Література:

1.Варналій З. С. “Основи підприємництва”.

2.Мочерний С. В., Устенко О. А., Чеботар С. І. “Основи підприємницької
діяльності”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020