UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАристофан та його творчість (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4261
Скачало225
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Аристофан та його творчість”

 

Комедії Арістофана - найдавніші зразки комедійного жанру в літературах

Європи. Багато тем, зачеплених цім незрівнянним художником слова,

залишаються і в наші дні актуальними.

 

Чи не перебільшення це? Невже й справді дві тисячі з лишком років не

провели між Арістофаном і нами непрохідної межі, не перетворили його

творчість на музейну цінність? З усіх видів драматургії комедія

найщільніше зв'язана зі злободенністю. Навіть сатиричні стріли Мольєра

протягом трьох століть встигли притупитися, і половина його спадщини в

наші дні належить історикам літератури і театрові, втративши своє живе

звучання.

 

Однак Мольєр живе, оскільки в багатьох своїх образах він розкрив

неминущі в класовому суспільстві риси людських характерів і прагнень. Та

деякі образи Мольєра вже вкрилися павутиною часу.

 

Що ж сказати після цього про Арістофана людям, які живуть в епоху

величезних соціальних змін, економічних катастроф, пережили воєнні

зіткнення, перед якими найбільші війни і чвари грецького світу здаються

метушнею в розворушеному мурашнику?

 

Читача, який вперше приступав до Арістофана, твори стародавнього

комедіографа можуть збити з пантелику, викликати подив уже однією своєю

формою. Його комедії погано вкладаються у звичне уявлення про даний

драматургічний жанр. У багатьох з них сюжети ледве намічені і побудовані

з цілковитим нехтуванням зовнішньої правдоподібності, звичної для нас

логіки. В них відсутні розвинуті і всебічно змальовані характери. В них

часто не дотримуються елементарні вимоги благопристойності...

 

Перше враження від театру Арістофана схоже на те, яке в «Фаусті» Гете

відчувають герой і його супутник, піднявшись на Брокен в розпалі

відьомського шабашу Вальпуржиної ночі:

 

Біжать, летять, свистять, стукочуть,

 

Скриплять, шиплять, киплять, клекочуть, [3]

 

Смердять, іскрять, горять, печуть!

 

Відьомський дух повсюди чуть!

 

Замість людей - фантастичні істоти, що виступають на такому ж,

найчастіше фантастичному фоні - в повітряному просторі, в підземному

світі - «царстві мертвих». Учасники хору вдають із себе жаб, ос, птахів,

небесні хмари. Герой п'єси «Мир» летить на небо, до оселі богів,

осідлавши відгодованого жука-гнойовика. На сцену виносять у клітках, як

двох півнів, приготованих до бою, Правду і Неправду, і вони починають

сперечатися між собою. До людської мови домішуються голоси тварин,

химерні звуконаслідування: Кої, кої, кої! Мімі-мімі-мімі!

Бомбакс-бомбалобомбакс-брекекекекс, коакс, коакс!

 

Вирує вир каламбурів, двозначностей, непристойностей. Перед нами світ,

«вивернутий навиворіт». Громадянин, незадоволений затяжною війною,

укладає в індивідуальному порядку сепаратний мир з ворожою державою

(комедія «Ахарняни»). Батько віддав сина учитися, та, повернувшись, син

сам навчає батька і б'є його за нетямущість і неслухняність («Хмари»).

Жінки беруться за керування державою, віддаючи чоловікам кухню та догляд

за дітьми («Жінки в народних зборах»). Держави вимушені припинити

затяжну війну, бо жінки відмовляються жити зі своїми чоловіками

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ