UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія розвитку фармакології (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5031
Скачало304
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історія розвитку фармакології

 

Відомості про дію і використання лікарських речовин та отрут були

відомі щее первісним людям.

 

На протязі всієї історії людства лікарські речовини широко

використовувалися для лікування захворювань, а отрути - для отруєння

тварин. Збереглося багато старовинних книг, з описом впливу та

використання лікарських речовин.

 

Видатним представником матеріалістичного напрямку в медицині був

Гіппократ, який говорив: про те, що знаходиться під землею і над землею,

можна лише здогадуватися. Він підкреслював залежність організму від

зовнішніх умов: їжі, води, рослин. Здоров'я, Гіппократ пов'язував із

балансом чотирьох рідин: крові, слизі, жовтої та чорної жовчі; хворобу -

з дискразією, тобто порушенням балансу цих рідин.

 

Важлива залежність між головними філософськими думками свого часу і

уявами в галузі патології і фармакотерапії проявилась у концепції

Галена, який написав "Енциклопедію", де розвиває вчення Гіппократа.

Гален широко ввів у практику витяжки із природних продуктів (галенові

препарати).

 

Зберігачами знань античних греків і римлян у галузі медицини в цей час

вважалися араби, зокрема видатний лікар Ібн-Сіна (Авіцена). В його

"Каноні медицини", крім описаних сотень лікарських рослин, наводяться

рецепти приготування різних ліків.

 

У 18-му столітті Ганеман запропонував власну систему лікування -

гомеопатію. Основні принципи гомеопатії: а) закон подібності, згідно з

яким хвороби виліковуються тими засобами, які у великих дозах викликають

у здорових людей подібні даному захворюванню хворобливі явища; б) закон

малих доз діючої речовини, згідно з яким сила дії лікарських речовин

збільшується по мірі зменшення її дози (концентрації); в) необхідність

випробування лікарських речовин на людях.

 

Літературні пам'ятки Київської Русі свідчать про широкий кругозір вчених

Заходу і Сходу. Є підстави вважати, що в ті часи існували праці

медичного характеру, приводилися відомості про лікування хвороб.

 

Першими систематизованими відомостями енциклопедичного характеру, серед

яких було багато й медичного змісту, вважається "Ізборник Святослава",

перекладений з грецької на болгарську мову і переписаний для сина

Ярослава Мудрого - Святослава.

 

Важливу роль в історії розвитку фармакології відіграли оригінальні праці

лікарів Київської Русі. Перші систематичні описи лікарських речовин

(травники, зілейники, квітники) з'явилися на Русі у 13 - 15 ст. В цей

час Флоринський написав зілейник або траволікар.

 

У Київській Русі народна медицина розвивалася самобутньо. Поступово на

її територію почали проникати західноєвропейські лікарські засоби.

 

На початку 17-го століття було засновано Аптекарський приказ, який

управляв всією медичною й аптечною справою. Аптекарський приказ відав

збиранням, закупівлею і розведенням лікарських трав, керував "помясами"

(збирачами трав) та їх діяльністю, наглядав за якістю ліків.

 

За Петра І лікарсько-сировинна справа набула дальшого розвитку. Для

обслуговування військ на Полтавщині при похідному шпиталю була заснована

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ