.

Викладання біології і екології в школі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
219 2410
Скачать документ

Реферат з педагогіки

Викладання біології і екології в школі

На уроках біології присвячених екологічним проблемам намагається
розкрити основні принципи цих проблем і прогнозувати ситуацію,
спираючись на відомі літературні дані. Широко використовую висловлювання
відомих вчених, письменників, громадських діячів з питань екологічного
напрямку.

Філософські погляди, суспільні проблеми та ціннісні орієнтири, відкриття
у фізіології, психології та інших науках щодо можливостей та специфіки
розумового розвитку людини, технічні досягнення людства та впровадження
нових інформаційних технологій насамперед впливають на реформування
освітньої системи держави.

Вчитель Олександра Володимирівна велику увагу приділяє екологічному
питанню на своїх уроках, спрямовує свої зусилля на навчання учнів у
екологічному аспекті. Саме таке навчання забезпечує практичне
застосування вмінь і навичок на уроках у 6 – 9 класах.

Екологічна освіта складається з різних профілів викладання, які
безпосередньо стосуються тієї галузі у межах якої проводиться той чи
інший урок. Основні підходи до формування змісту екологічної освіти
можна розділити на дві групи: аналітичні та синтетичні.

Аналітичні підходи зводяться до того, що з усього загалу екологічної
інформації береться та її частина, що має безпосереднє відношення до
певної теми.

Синтетичні підходи полягають у намаганні створити одну між предметну
навчальну дисципліну під назвою „екологія”, в якій відбивається увесь
спектр екологічної інформації.

Серед багатьох засобів екологічного виховання, що сприяють підвищенню
рівня екологічної культури школярів є дидактична гра. У результаті
спеціального дослідження виявилося, що недостатньо використовуються
виховні ресурси ігрової діяльності з метою виховання рис екологічної
культури. Крім ігор, що застосовуються в навчально-виховному процесі
переважають стандартні екологічні

кросворди, вікторини. Вони насамперед впливають на підвищення рівня
знань учнів і не торкаються їхніх свідомостей, цінних орієнтацій,
мотиваційної сфери та найголовнішого критерію рівня екологічної культури
– природоохоронної діяльності.

Наприклад: Екологічна гра „Хто я?” Можна провести під час уроку і в
позаурочний час. Для цього треба підготувати паперові таблички з
написаними назвами тварин певної екосистеми. Перед початком гри вчитель
прикріплює до одягу на спині кожного гравця табличку так, щоб той не
бачив власної, а тільки написи на табличках інших. Одному учневі
пропонується за допомогою простих знань про розміри, забарвлення, місце
існування, характер живлення, на які можна відповісти тільки „так” чи
„ні”, якомога швидше з’ясувати в інших гравців, який живий організм він
представляє. Коли учасник упевнений, ким він є у цій грі, то підходить
до вчителя й оголошує йому свою назву. Вчитель нараховує йому кількість
балів залежно від того, скільки часу і запитань знадобилося гравцеві для
розпізнання «самого себе» Ті гравці, які з’ясували, ким вони є,
складають ланцюжки живлення та харчові піраміди. Перемагає група, яка
першою побудує піраміду і харчові ланцюжки та відобразить зв’язки між
ними.

Групи ознайомлюють одна одну з будовою своїх ланцюжків і розмірковують
про те, що сталось би в разі, якби представники якоїсь ланки надмірно
розмножилися чи, навпаки, зникли.

Під час гри учні опановують поняття «харчовий ланцюжок», «харчова
піраміда», «продуцент-консумент», «хижак-жертва»

Цю гру добре проводити після вивчення певної екосистеми, щоб діти знали,
які рослини і тварини можуть бути в ній.

Одним із найцікавіших варіантів проведення звичної для всіх вікторини є
гра «Казино». Вона — універсальна за формою і може бути організована на
будь-якому уроці під час вивчення довільних (у тому числі й екологічних)
тем. Змінюється лише зміст. Зміна рівня складності запитань дає змогу
адаптувати гру до учнів з різним рівнем можливостей та підготовки.

Для гри необхідні фішки (це можуть бути круглі кольорові шматочки
картону

чи пластмаси) кількістю не менше 50 штук та 10 пулет (кружечки значно
більшого розміру, кожний з яких вартий 10 фішок). Для гри треба скласти
7 цікавих не дуже складних запитань і одне складніше (на «ва-банк»).
Наприклад, під час вивчення теми «Екологічні проблеми Африки» до
основних можна віднести такі запитання.

Для якої природної зони характерний такий набір живих організмів: гієна,
шакал, лисиця-фенек, вельвічія, скорпіон, газель? (Для пустелі.)

«Чому рослинний і тваринний світ кратера Нгоронгоро навіть до створення
національного парку зберігся краще, ніж: у навколишній місцевості?»
(Ізоляція від діяльності людини.)

А для «ва-банку» підійдуть, наприклад, такі.

Для зони вологих екваторіальних лісів характерне надмірне зволоження.
Щодня тут бувають дуже великі зливи, які утруднюють дихання. Яким
виразом можна схарактеризувати співвідношення води і повітря в цій
природній зоні? («Вода з прошарками повітря».)

Учені, які працюють у національних парках і заповідниках Африки,
винайшли досить оригінальний спосіб рятування носорогів від браконьєрів,
які полюють лише за рогом тварини, вбиваючи її. Після застосування якого
інструмента тварина перестає цікавити браконьєрів? (Пилки, якою спилюють
ріг у сплячого носорога.)

У грі беруть участь три гравці, які сідають поруч обличчям до класу на
деякій відстані від інших дітей. Кожному учаснику виділяється 10 фішок.
Керівник гри ставить запитання, даючи на обдумування ЗО сек. Потім
гравці залежно від того, наскільки вони впевнені у своїй відповіді,
роблять «ставки» — викладають на середину стола певну кількість фішок.
Право на першу відповідь дістає учень, чия ставка найбільша. Якщо він
відповідає правильно, то отримує таку кількість фішок, яка дорівнює його
ставці, а ставки двох інших учнів керівник забирає зі столу в «доход
казино». Якщо відповідь неправильна, його ставка йде в «доход казино». У
цьому разі право на відповідь знову отримує гравець з найбільшою ставкою
за тими самими правилами. Коли правильну відповідь дає лише останній
гравець, то його ставка залишається йому.

Якщо учасник гри не може відповісти на запитання, він має виставити одну

фішку і промовити «хочу обговорити». До обговорення може приєднатися ще
один чи два гравці. Якщо приєднались усі, їм дається ЗО сек для
спільного обговорення. Якщо хтось не приєднався, він має відповідати
першим, а інші (у разі помилкової відповіді) обговорюють питання ще ЗО
сек і дають спільну відповідь. Якщо вона правильна, то всі отримують по
одній фішці.

Перемагає той, хто набрав за гру найбільшу кількість фішок. Незважаючи
на кількість фішок, усім гравцям пропонується зіграти «ва-банк», тобто
подвоїти кількість своїх фішок чи позбутися всіх. «Ва-банк», у якому
можуть брати участь один, два чи всі гравці, виграє той, хто першим
піднесе руку і дасть правильну відповідь на запитання. Фішки інших ідуть
у «доход казино».

Цю гру можна організовувати регулярно з різними учнями, проводити
фінальні змагання, до яких входять гравці з найбільшою кількістю фішок,
і визначати абсолютних переможців. У грі із задоволенням беруть участь
учні 7—9 класів.

Отже, тоді коли Олександра Володимирівна проводить різні ігри та
вікторини вона старається поставити певне завдання перед гравцями і
створити таку ситуацію, яка дійсно буде цікава для учнів. Вона пропонує
висловити здивування з приводу того, про що говориться в даній вікторині
чи грі.

Чітка продумливість, підбір вправ сприяє також додержанню певної
інформації, яка спонукає до дії школярів. Так, на початковому етапі
вчитель старається підготувати учнів до виконання певних поставлених
завдань; при цьому задаються питання, які в подальшому будуть поштовхом
для розв’язання тієї чи іншої проблеми.

На уроках біології в 9-х класах під час вивчення розділу „Екологія
людини”, велику увагу вчитель приділяє дослідницькій роботі. При цьому
Олександра Володимирівна пропонує різні форми роботи, наприклад
лабораторні роботи де ставить за мету вияснити ступінь забрудненості
річкової води за прозорістю, запахом, кольором, кислотністю, за вмістом
органічних та мінеральних речовин.

За означенням одного з видатних екологів сучасності Н. Ф. Реймерса,
забруднення навколишнього середовища — це «привнесення у середовище
фізичних, хімічних, інформаційних чи біологічних чинників або
перевищення при-

родного рівня вмісту цих чинників у середовищі, що спричиняє негативні
наслідки». Види забруднень різноманітні. Це викиди нафтопродуктів,
мінеральних солей, важких металів комунально-побутовими і промисловими
підприємствами; широке використання пестицидів; засмічування ландшафтів
твердими рештками та сміттям; підвищення рівня іонізуючої радіації,
накопичення тепла в атмосфері та гідросфері; збільшення електромагнітних
та шумових впливів.

Ознайомлення старшокласників з методами виявлення найчутливіших до
антропогенного впливу компонентів біосфери та оцінювання його наслідків,
розвитком наукового підходу до нормування цього впливу на природні
екосистеми є складовою базової екологічної освіти.

Завдання шкільної біології щодо вивчення екологічних питань полягає не
тільки у формуванні певної системи знань, а й у збудженні інтересу учнів
до цих питань, виховання у них відповідального ставлення до
навколишнього середовища. Тому великого значення набуває проблема
мотивів навчання. До того ж спрямованість на розвиток
ціннісно-мотиваційної сфери особистості є одним із принципів екологічної
освіти.

Надаючи належне формуванню морально-екологічних понять, необхідно
враховувати і те, що не поняття самі по собі, а усвідомлена в поняттях
діяльність є головним фактором виховання особистості. Саме в діяльності
морально-екологічні поняття застосовуються, узагальнюються,
закріплюються, розвиваються, наповнюються змістом, переносяться «на
себе», що є обов’язковою умовою формування на основі тих чи інших понять
відповідних рис особистості.

Формування морально-екологічних понять є однією з умов ефективності
екологічної освіти, і реалізація її потребує залучення учнів до різних
видів діяльності: навчально-пізнавальної, дослідницької,
туристично-краєзнавчої, просвітницької, природоохоронної тощо.
Дослідники проблем екологічної освіти зазначають, що жоден із вказаних
видів діяльності, взятий окремо, не може забезпечити розв’язування всіх
завдань екологічної освіти і виховання учнів. Тільки органічна взаємодія
різних видів діяльності дає очікувані результати.

Так, вирішальним фактором виховання чуйності (здатності співчувати,
співпереживати) є спільна діяльність (колективна робота над завданнями
за інтере-

сами, спілкування зі спеціалістами), що передбачає співробітництво учнів
з дорослими та своїми ровесниками. Саме ця колективна діяльність створює
умови для спільних емоційних переживань і формує у школярів чуйне
ставлення спочатку до людей, а потім до навколишнього середовища,
насамперед до тварин і рослин. Поступово учні підіймаються до більш
усвідомленого рівня ставлення до природи, зумовленого активною
взаємодією із середовищем, і відкривають для себе категорію
«гуманність».

Гуманність — риса особистості, що передбачає усвідомлене співчуття, яке
реалізується в актах сприяння, співучасті, надання живій природі
практичної допомоги. Гуманність, на відміну від чуйності, виявляється не
тільки у переживаннях особистості, а й у практичних діях.

Загальний шлях формування у старшокласників позитивної мотивації до
вивчення екологічних проблем полягає в тому, щоб сприяти перетворенню
вже наявних широких мотивів (аморфних, нестійких, неусвідомлених,
малодіючих, рядоположних) на зрілу мотиваційну сферу зі стійкою
структурою, тобто з домінуванням і переважанням позитивних мотивів
ставлення до природи в цілому, а також до екологічних проблем
сучасності.

Формування мотивів розглядається в педагогічній літературі як створення
у процесі навчально-виховної роботи певних умов для появи внутрішніх
спонукань (мети, емоцій, мотивів) до вивчення екологічних проблем,
усвідомлення їх учнями і подальшого вдосконалення мотиваційної сфери.

До першої групи умов, що сприяють формуванню позитивної мотивації до
вивчення екологічних проблем, належать прийоми діяльності вчителя:

а) створення загальної сприятливої атмосфери в класі; залучення учнів до
колективних форм діяльності при вивченні екологічних проблем;
встановлення відносин співробітництва учителя і учнів (допомога вчителя
у вигляді порад, консультацій); залучення учнів до оціночної діяльності;

б) емоційність учителя; реалізація принципу зацікавленості під час
викладання матеріалу (використання цікавих фактів); аналіз життєвих
ситуацій; пояснення значення вивчення екологічних проблем для
суспільства в цілому і окремої людини; створення ситуацій суперечки
і дискусій під час обговорення

екологічних проблем;

в) залучення учнів до спільної дослідницької діяльності, спрямованої на
вивчення екологічних проблем; забезпечення самостійності учнів у
виконанні завдань; організація таких форм діяльності, що передбачають
застосування знань у нових ситуаціях.

Друга група умов пов’язана з використанням спеціальних завдань на
формування та закріплення мотивації.

Застосовуючи різноманітні прийоми формування позитивної мотивації до
вивчення екологічних проблем, слід враховувати, що навіть сприятливі
умови впливають на мотивацію навчання не безпосередньо, а тільки через
внутрішнє ставлення до них самого учня. Таким умовам задовольняють
інформаційні тексти, дослідницькі завдання, ситуації, спрямовані на
формування окремих аспектів внутрішньої позиції учнів.

Робота вчителя спрямована на розвиток і закріплення пізнавального
інтересу до вивчення екологічних проблем і включати такі види впливу, як
актуалізація раніше сформованих мотиваційних настанов, що треба
закріпити і підтримати; створення умов для формування позитивних
мотиваційних настанов (мотивів) і розвиток їх нових ознак (стійкість,
усвідомлення, дієвість).

Завдання педагога полягає в тому, щоб учні постійно були мотивованими до
дій. Але зміст мотивів на різних етапах роботи має бути неоднаковим.

На початку вивчення учні повинні зрозуміти, що корисного і нового вони
дізнаються, де зможуть застосувати набуті екологічні знання, які
переваги дасть їм засвоєння матеріалу теми.

Надалі при вивченні кожної теми можуть не тільки посилюватися вихідні
мотиви, а й з’являтися нові. Це відбувається, якщо учні усвідомлюють і
розуміють екологічні знання, які вони набувають, оцінюють їх,
порівнюють, отримують задоволення від самого процесу . навчання. Цьому,
як відомо, сприяють: робота в групах; активне спілкування з учнями,
вчителем, спеціалістами з екологічних проблем; сам характер
пошуково-дослідницької роботи; рівень сформованості як
загальнонавчальних, так і екологічних умінь.

На останньому етапі вивчення теми необхідно створити мотивацію
завершення

Учень повинен оцінити свої знання (порівняти їх із знаннями товаришів) у
ході дискусій, визначити, яких знань йому ще не вистачає, і спланувати
завдання подальшої самоосвіти.

Розглянемо етапи формування позитивних мотивів до вивчення екологічних
проблем на прикладі теми «Захист сільськогосподарських рослин від
шкідників і хвороб»

І етап – визначення вихідної мотивації.

На початку вивчення теми вчитель здійснює актуалізацію попередніх знань
(«Що ми знаємо з цієї проблеми»). Після відповідей учитель розділяє
учнів на малі групи і з метою викликати здивування, допитливість роздає
(на кожну групу) інформаційні картки. Наводимо деякі з них.

1. Американські фермери все менше використовують пестициди, що здатні
накопичуватися в кінцевих продуктах. Вирощуючи суниці, наприклад,
замість хімікатів для боротьби з ко-махами-шкідниками тепер
використовують комбайни, в які вмонтовано потужні пилососи.

2. Філіппінські дослідники відкрили новий спосіб захисту цитрусових
дерев від комах-шкідників. Використання деяких видів павуків виявилося
ефективнішим, ніж застосування пестицидів.

3. Нещодавно болгарські вчені розробили новий засіб боротьби з
борошняним кліщем. Препарат називається «артезін», а отримують його з
полину.

4. Встановлено, що кожного року віруси «з’їдають» до 20% врожаю
картоплі у світі. Тому велике значення мають роботи вчених з виведення
стійких до вірусів сортів цієї культури.

5. Розсіювання пестицидів над лісами призводить до втрати значної
кількості орнітофауни (до 87%).

6. Пестициди знищують до 80% комах-запилювачів, що негативно
позначається на врожайності вирощуваних культур.

Після роботи груп з інформаційними картками вчитель

пропонує обговорити моральний бік проблеми, пов’язаний з практикою
використання пестицидів.

Як правило, обговорення не може бути завершеним, оскільки в учнів не
виста-

чає певних знань з даної проблеми, зокрема про прямі й опосередковані
екологічні наслідки впливу пестицидів на живі організми; найефективніші
форми захисту рослин тощо.

Цим самим учитель викликає мотив відносного незадоволення.

Для посилення мотиву вивчення даної проблеми вчитель пояснює значення
цих екологічних знань для майбутнього життя та діяльності школярів.

Отже, наприкінці першого етапу учні підводяться до усвідомлення того,
яких ще треба набути знань і вмінь з даної проблеми.

II етап – підкріплення і посилення мотивації, що виникла.

Даний етап відбувається під час роботи в групах, де створюються умови
співробітництва, вільного спілкування, застосування кожним своїх
організаційних і комунікативних здібностей.

Цей етап потребує організації дослідницької діяльності учнів, залучення
їх до активного пошуку даних, фактів, екологічної інформації про:
ефективні методи захисту рослин від шкідників і хвороб; види пестицидів,
що використовують у місцевому господарстві; позитивні та негативні боки
застосування пестицидів; вплив пестицидів на природу, здоров’я людини.

Крім цього, учні отримують завдання вивчити думку місцевих жителів про
проблему використання пестицидів і скласти інформаційний огляд, в якому
було б визначено ставлення громадськості до даного питання.

III етап – завершення вивчення теми.

Даний етап відбувається у формі дискусії, в ході якої розглядаються
різні шляхи боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Учні
обговорюють питання безпечніших для людини і ефективніших для боротьби
зі шкідниками методів. Висловлюють усі «за» і «проти» різних способів
захисту рослин.

У ході обговорення результатів дослідницької роботи важливо, аби кожен
учень зрозумів і оцінив свій позитивний досвід і щоб у нього виникла
позитивна мотивація перспективи. Для формування подібної мотивації
важливо показати учням недостатність їхніх знань. Це зробить їхню
перспективну мотивацію адекватнішою і дієвішою щодо подальшої самоосвіти
й участі у природоохоронній роботі.

Практичне застосування знань з даної проблеми здійснюється в ході
просвіт-

ницької діяльності учнів. Так, найактивніші школярі можуть виступати по
місцевому радіо або у пресі, попереджаючи про небезпеку використання
пестицидів і роз’яснюючи, як правильно використовувати пестициди з
мінімальним ризиком для здоров’я.

Умови формування позитивної мотивації до вивчення екологічних проблем, а
також послідовне засвоєння учнями морально-екологічних понять у різних
видах діяльності сприяють удосконаленню екологічних знань і умінь учнів
старших класів.

Вчитель старається якомога ширше розкрити суть екологічного спрямування
на своїх уроках. Тому у 6 – 9 класах приділяється велика увага проблемам
екологічного напрямку. Таким чином екологічне виховання передбачає
обізнання зі змістом екологічних проблем довкілля. Саме в цьому вчитель
є центральною фігурою в шкільній системі, яка пов’язана з вирішенням
основних екологічних проблем. „Ми живемо серед природи… Ми постійно
діємо на неї, проте не владні над нею” – писав Й.Гете.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020