UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛишайники (реферат)
Авторdimich
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10181
Скачало476
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ЛИШАЙНИКИ

 

Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу

водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та

екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників.

 

Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей,

вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин,

наявністю лишайникових речовин, способами розмноження, повільним ростом

(від 1 до 8 мм за рік).

 

Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів І

розміщених між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два

основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний І

гетеромерний (мал. 66, б, г). На поперечному перерізі лишайника

гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами

гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. ЦІ

лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників,

оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба І

водорості.

 

У лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному

шарі, який називають готдшльним шаром. Під ним знаходиться серцевина, що

складається з пухко розміщених ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника

є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. За

допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник

прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких лишайників нижньої

кори немає І він зростається Із субстратом гіфами серцевини.

 

Водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими,

зеленими, жовтозеленими І бурими водоростями. Представники 28 родів цих

відділів

 

Мал. 66. Лишайники:

 

а — поперечний переріз; б — загальний вигляд; в — початкова стадія

утворення соредп листуватого лишайника пармелп; г — поперечний переріз

гомеомерного лишайника; д — накипний лишайник на корі дерева; е —

кущистий лишайник — ягель; є — кущистий бородатий лишайник; 1 — верхній

кірковий шар; 2 — гонідіальний шар; 3 — серцевинний шар з гіфів; 4 —

нижній кірковий шар водоростей вступають у симбіоз з грибами.

Найпоширеніший фікобіонт лишайників — зелена водорість требуксія, з

інших зелених — хлорела, хлорокок. Із синьозелених водоростей найчастіше

в таломі лишайників трапляються носток і глеокапса.

 

Більшість цих водоростей існують у вільноживучому стані, однак деякі

зустрічаються лише в лишайниках (требуксія, кокомікс тощо), у вільному

стані поки що не виявлені. Водорості в слані лишайника дуже змінюють

свій зовнішній вигляд. Особливо це стосується нитчастих водоростей, які

в лишайнику розпадаються до окремих клітин і змінюються до невпізнання.

У лишайнику водорості стають стійкішими до високих температур, можуть

витримувати тривале висушування. У разі культивування їх на штучних

середовищах (окремо від грибів) набувають вигляду, характерного для

вільноживучих форм.

 

Слань лишайників різноманітна за формою, розмірами, будовою,

забарвленням. Колір слані зумовлений наявністю пігментів в оболонках

гіфів І плодових тілах лишайників. Розрізняють п'ять груп пігментів:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ