Реферат на тему:
Вартість цінних паперів, її визначення
План
1. Основні види цінних паперів
2. Вартісні фактори цінних паперів
3.Цінові фактори вартості цінних паперів та теорія внутрішньої вартості
цінних паперів
4. Визначення вартості акцій та облігацій
Список використаної літератури
1. Основні види цінних паперів
Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки
продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для
задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності. Ринок
цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов’язано з тим, що
цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів —
матеріальних або грошових.
За економічною суттю ринок цінних паперів — це форма розподілу й
перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого
забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного
використання. Ринок цінних паперів — це продукт ринкової моделі
економіки. Досвід розвитку світової економіки підтверджує, що ринок
цінних паперів — явище, що об’єктивно зумовлене функціонуванням фінансів
як підсистеми економіки, важливого механізму управління нею, досягнення
збалансованості в розвитку матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
З одного боку, ринок цінних паперів — це вигідна система розміщення
вільних коштів юридичних і фізичних осіб із метою одержання доходу,
тобто перетворення власних накопичень у капітал, а з другого — ринок
цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах
підприємницьких структур для розширення своєї господарської діяльності.
Крім того, ринок цінних паперів об’єктивно створює механізм ефективного
використання фінансових ресурсів, оскільки розміщення паперів
здійснюється на основі вільного вибору об’єкта вкладення з певними
майновими гарантіями
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або
відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх
випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу
у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав,
що зазначені в цих документах, іншим особам
Цінні папери на фондовому ринку називаються його інструментами. Вони
поділяються на три основні групи.
1. Пайові пінні папери, за якими емітент не бере зобов’язань із
повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які
свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників
правом на участь в управлінні виробнинтвом і отримання частки майна при
ліквідації емітента.
2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність
повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але
які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні
підприємством.
3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов’язаний з пайовими,
борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.
У світовій та вітчизняній практиці найбільш поширеними є такі види
цінних паперів:
1.Акції акціонерних товариств – це цінні папери, що засвідчують право
їхнього власника на частку у власності акціонерного товариства, на
одержання доходу від його діяльності і, як правило, на участь у
керуванні цим товариством.
2.Облігації – це цінний папір, що засвідчує відносини позики між їхнім
власником (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником).
3. Державні боргові зобов’язання – будь-які цінні папери, що засвідчують
відносини позики, у яких боржником виступає держава, органи державної
влади або органи управління (державні короткострокові облігації,
облігації внутрішньої облігаційної позики і т.п.).
4. Похідні цінні папери – будь-які цінні папери, що засвідчують право
їхнього власника на купівлю або продаж акцій, облігацій і державних
боргових зобов’язань (фінансові ф’ючерси, варанти та ін.). у т.ч.
опціони акцій (облігацій) —право покупки акцій на пільгових умовах.
5. Вексель – складене за встановленим законом формою безумовне письмове
боргове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій
стороні (векселеотримувачу), у т.ч. – комерційні папери –
короткострокові фінансові векселі, випущені для короткострокового
залучення засобів в оборот емітента.
6.Акції підприємств – цінні папери, що засвідчують внесення засобів з
метою розвитку підприємства, але не дають права на участі у керуванні
підприємством, що припускають виплату її власнику дивіденду.
7. Депозитні сертифікати банків – документи, право вимоги по яким може
поступатись однією особою іншій, що є зобов’язанням банку по виплаті
розміщених у нього депозитів.
8. Ощадні сертифікати банків -документи, право вимоги по яким може
поступатись однією особою іншій, що є зобов’язанням банку по виплаті
розміщених у нього ощадних вкладів.
9. Чеки – безумовне письмове розпорядження чекодавця банку (платнику)
здійснити платіж чекоутримувачу зазначеної на чеку грошової суми.
10. Товарний ф’ючерсний чи опціонний контракт – має зміст, аналогічний
похідним цінним паперам (див. п.4) при тому, що об’єктом угоди є
постачання стандартної партії товару визначеної якості.
11. Валютний опціон чи ф’ючерс – має зміст, аналогічний похідним цінним
паперам (див.п.4) при тім, що об’єктом угоди є постачання валютних
цінностей.
2. Вартісні фактори цінних паперів
Термін “вартісні фактори” цінних паперів використовується для позначення
таких факторів, як надійність визначених цінних паперів; тривалість їх
“життя”, а також ліквідність.
До категорії цінових факторів відноситься, головним чином, фактор
попиту-пропозиції.
Було б невірно стверджувати, начебто тільки перераховані вище фактори
можуть бути віднесені до відповідних категорій. Ринок цінних паперів
являє собою складну систему, і тому в кожен даний момент він є
величезною сукупністю одночасно взаємодіючих один з одним факторів.
Надійність цінних паперів
Під надійністю цінних паперів звичайно розуміють ступінь ризику, якому
піддається інвестор, коли він здобуває які-небудь цінні папери. Кожен
інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, ризикує певним чином. Постійне
існування ризику зумовлюється поліцентричним характером загальноринкової
взаємодії. Він може бути великим чи меншим, або мінімальним; однак
вкладення коштів у цінні папери практично завжди являє собою ризиковану
справу.
Абсолютно безризикових цінних паперів не існує навіть теоретично. Під
ризиком у даному випадку розуміється імовірність того, що емітент, що
випустив визначені цінні папери, не зможе виконати цілком чи частково а
також вчасно взяті на себе зобов’язання, про які повідомлене в умовах
випуску.
Потенційний інвестор, ознайомившись з умовами випуску цінних паперів,
оцінює, наскільки ризикованим для нього буде придбання даних цінних
паперів, чи заслуговує довіри емітент, яка реальна імовірність того, що
емітент не зможе виконати свої зобов’язання, або виконає їх частково,
або несвоєчасно, наскільки доходною є галузь чи підприємство, або
проект, у які емітент буде вкладати гроші інвестора і так далі.
Оцінивши ці, а також інші аспекти, потенційний інвестор приймає рішення
щодо доцільності придбання даних цінних паперів. Цінні папери вважаються
відносно надійними, якщо ризик, що існує при їхньому придбанні, є
невеликим. І навпаки, чим більш ризикованим заходом є вкладання засобів
інвестора, тим менш надійними для нього є дані цінні папери. Зворотна
взаємозалежність між надійністю і ризикованістю впливає на вартість
цінних паперів.
Остання є тим вище, чим менш надійними і більш ризикованими є конкретні
цінні папери.
Визначеність
Визначеність, як вартісний фактор, є близьким до фактора надійності чи
ризикованості, однак усе-таки є відносно самостійним. Розходження між
ними полягає в наступному. У першому випадку мова йде про те, що
інвестор усвідомлює існування імовірності того, що емітент може не
виконати взяті на себе зобов’язання, і тому він – інвестор – може
понести збитки. В другому випадку мова йде про можливість інвестора
судити про щось з більшим чи меншим ступенем вірогідності. Визначеність
допомагає орієнтації інвестора і впливає на його рішення щодо придбання
або непридбання конкретних цінних паперів.
У зв’язку з поліцентричним характером загальноринкової взаємодії, а
також існуванням взаємозв’язків між економічними і неекономічними
факторами, говорити про існування абсолютної визначеності практично
неможливо. Вона існує лише як відносна. Інвестор, вкладаючи кошти в
цінні папери, не завжди має можливість вірогідно думати про те, чи
вдасться йому повернути свій внесок і одержати доход по ньому. Тобто він
перебуває в стані більшої чи меншої невизначеності. З урахуванням цього,
інвестор визначає свою готовність вкласти кошти в цінні папери або
утриматися від цього. Як правило, інвестори не бажають здобувати
що-небудь на ринку цінних паперів, якщо майбутня доля їхніх вкладень є у
великій мірі невизначеною. Тому, чим більше визначеність, тим меншою є
вартість конкретних цінних паперів, і навпаки.
Тривалість “життя” цінних паперів
Тривалість “життя” цінних паперів, як вартісний фактор, більше значення
має для боргових цінних паперів, однак він також враховується і при
визначенні вартості цінних паперів, що підтверджують участь (членство).
Усі цінні папери мають визначений цикл “життя”. Емітенти випускають їх
(тобто “дають їм життя”), потім вони є в обігу або зберігаються (тобто
“живуть”), і нарешті, вилучаються з оберту або погашаються (тобто
“припиняють життя”). Навіть ті цінні папери, що випущені на невизначений
термін, є лише теоретично безстроковими.
При випуску боргових цінних паперів у переважній більшості випадків
емітент вказує термін, на який вони випускаються, і по настанні якого
він зобов’язується цілком виконати свої зобов’язання перед інвестором.
При випуску акцій і інших цінних паперів, що підтверджують участь,
навіть якщо емітент і не називає термін, на який вони випускаються,
період їхнього “життя” звичайно обмежується перерахуванням випадків, при
настанні яких емітент припинить своє існування. Разом з ним припинять
“життя” і випущені їм цінні папери.
Вартість конкретних цінних паперів завжди знаходиться в прямій
залежності стосовно тривалості їх “життя”. Це означає, що чим більша
вартість “життя” цінних паперів, тим більшою є їх вартість.
Наприклад, той самий емітент випускає облігації з тривалістю “життя” у 1
рік і 10 років. Вартість останніх звичайно буде вище в порівнянні з
вартістю перших. Це означає що відсоток по 10-річних облігаціях буде
вище, ніж відсоток по облігаціях, випущеним на 1 рік.
Ліквідність цінних паперів
Під ліквідністю цінних паперів звичайно мають на увазі здатність цінних
паперів перетворюватися в гроші. Іншими словами, ліквідність означає
швидкість, з якою визначені цінні папери можуть бути продані на ринку.
Зазначена здатність може бути більшою в одних цінних паперів і меншою в
інших. Тобто одні цінні папери швидко продаються і купуються на ринку,
інші – більш повільно. У першому випадку говорять про ліквідні цінні
папери, у другому – неліквідні.
Ліквідні цінні папери легко переходять із власності одних інвесторів у
власність інших. Можна сказати, на них у будь-який момент часу існує
попит та пропозиція.
Неліквідні цінні папери, як правило, складно і повільно переходять із
власності одних інвесторів у власність інших
У зв’язку з цим ліквідні і неліквідні цінні папери розрізняються по
вартості. Для будь-якого інвестора, крім інших критеріїв оцінки
конкретних цінних паперів, велике значення має наявність можливості
продати ці цінні папери в потрібний йому момент. Чим більше така
можливість, тим краще інвестору. Він може в будь-який момент одержати
гроші від продажу цінних паперів і вжити їх за своїм розсудом. За такий
привілей інвестору приходиться платити. Тому ліквідні цінні папери
звичайно є менш дохідними для нього.
Таким чином, вартість цінних паперів знаходиться стосовно ліквідності в
зворотному взаємозв’язку. Чим більш ліквідними є визначені цінні папери,
тим меншою є їхня вартість.
3. Цінові фактори вартості цінних паперів та теорія внутрішньої
вартості цінних паперів
Основним фактором, що впливає на коливання цін на визначені цінні
папери, є фактор попиту-пропозиції.
Даний фактор є одним з найбільш важливих законів функціонування
ринкового механізму. Ціна на визначений товар, роботу, послугу, цінний
папір у кожен даний момент часу на даній території залежить від
співвідношення між попитом та пропозицією на даний товар, роботу,
послугу, цінний папір. Причому, у випадку, коли попит перевищує
пропозицію, ціна має тенденцію збільшуватися; коли пропозиція перевищує
попит, ціна має тенденцію зменшуватися.
Дія фактора попиту-пропозиції на ринку цінних паперів має деякі
особливості. На відміну від інших ринків (товарів, послуг і так далі) на
яких відносини попиту та пропозиції відбивають, здебільшого, стан
реального взаємозв’язку між виробництвом і споживанням, на зазначеному
ринку дане співвідношення може залежати як від об’єктивних умов, так і
чисто ігрових (іноді останні також називають спекулятивними). На ринку
цінних паперів всі учасники переслідують свої цілі, для досягнення яких
вони змушені постійно приймати визначені рішення і втілювати їх у життя.
При прийнятті рішень оцінюються поточний стан і перспективи конкретних
цінних паперів. Розходження в рішеннях приводять до того, що в одних
випадках кількість бажаючих продати конкретні цінні папери є більшою,
ніж бажаючих купити; в інших – навпаки. Постійна взаємодія попиту та
пропозиції протягом того самого дня на розвинутому ринку цінних паперів
здатна багато разів схиляти чашу ваг то в одну, то в іншу сторону. Таким
чином, у кожен даний момент співвідношення попиту та пропозиції в
сутності являє собою складну сукупність незалежно прийнятих рішень.
Результат їхньої взаємодії відбивається на динаміці цін.
Вартісні і цінові фактори цінних паперів взаємодіють один з одним і
впливають на ціни на конкретні цінні папери. У кожен даний момент міра
впливу визначеного фактора чи групи факторів може бути більшою чи
меншою. У ряді випадків на реальну ціну конкретного цінного папера
більший вплив роблять вартісні фактори, а попит-пропозиція не впливає
активно; в інших – навпаки. У будь-якому випадку варто визнати, що
реальна ціна конкретного цінного папера являє собою результат взаємодії
безлічі факторів, що складаються на визначений момент.
Теорія внутрішньої вартості цінних паперів
У теорії і практиці розвитих закордонних ринків цінних паперів
використовується поняття економічної чи внутрішньої вартості цінних
паперів (economic-value or іntrіnsіе-value).
Зазначена вартість являє собою як би погляд на вартість цінних паперів,
що знаходяться в даний час у обігу, з погляду майбутнього, тобто
“зворотної перспективи”. Сутність даної теорії полягає в наступному.
Передбачається, що внутрішня вартість цінного паперу так чи інакше
відбивається в його поточній ціні. Попит та пропозиція, що впливають на
поточну ціну, також значною мірою ґрунтуються на урахуванні економічної
(внутрішньої) вартості. Поточну ціну цінного паперу дана теорія
розглядає як величину дисконтовану стосовно всієї суми доходів, що у
майбутньому можна одержати по даному цінному папері. Майбутній доход
можна одержати в який-небудь майбутній момент “життя” цінного паперу,
або як суму доходів, що приходяться на безліч окремих періодів
майбутнього “життя” цінного паперу. Після того, як буде визначена така
вартість, інвестор порівнює її з існуючою ціною і приймає рішення про
доцільність придбання або продажу цінного папера.
Існує кілька основних правил, яких варто дотримуватись при прийнятті
таких рішень.
Зокрема, перше правило (“купуй!”) говорить: якщо поточна ціна на цінний
папір є меншою стосовно її внутрішньої вартості, то такий цінний папір
потрібно купувати, оскільки в майбутньому ціна на нього неодмінно
підніметься, і його можна буде продати з вигодою.
Друге правило (“продавай!”) наказує: якщо поточна ціна на цінний папір
перевищує величину його внутрішньої вартості, то такий цінний папір
варто продати щоб уникнути збитків, оскільки в майбутньому ціна на нього
обов’язково упаде.
Третє правило (“не торгуй!”) встановлює: якщо поточна ціна на цінний
папір має величину, рівну величині її внутрішньої вартості, то обидві
знаходяться в рівновазі і не слід очікувати, що ціна зміниться. Це
означає, що цінний папір правильно оцінюється ринком, і немає ніякої
можливості дістати прибуток від продажу або покупки такого цінного
паперу.
Четверте правило (“торгуй у борг!”) радить: якщо величина поточної ціни
на цінний папір перевищує величину її внутрішньої вартості настільки, що
є всі підстави очікувати, що в майбутньому ціна обов’язково упаде, то
такий цінний папір слід позичити в когось і продати, для того, щоб
купити його згодом по більш дешевій ціні, повернути борг і дістати
прибуток від різниці цін.
Незважаючи на те, що зазначені вище правила є нескладними, на практиці,
як відзначають фахівці, їх буває не так-то легко застосувати, оскільки в
більшості випадків не вдається правильно визначити економічну
(внутрішню) вартість цінних паперів.
4. Визначення вартості акцій та облігацій
Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від
трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту
грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку.
Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну цінних паперів. І
навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця
взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, необхідно
домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи
ризик.
Грошовий потік від звичайних або привілейованих акцій вимірюється
щорічним дивідендом та приростом ціни акцій. Грошовий потік від
облігацій, довгострокових цінних паперів, які випускає одержувач позики,
складається із суми відсотку, який одержує покупець облігації за рік.
Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові
потоки до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі
аспекти ризику. Отже, ціна акції така ж, як теперішня вартість її
майбутніх грошових потоків.
Оцінка вартості звичайних акцій
Покупці звичайних акцій інвестують у компанію, яка випускає акції, тобто
вони стають власниками компанії. Дивіденди на звичайні акції не
гарантуються. Дивідендна політика кожної компанії залежить від її
прибутків та наявності коштів. Дивіденди, що сплачуються за певний рік,
можуть бути вищі або нижчі, ніж дивіденди, що сплачувались за
попередній. За окремі роки дивіденди можуть бути взагалі не виплачені.
З плином часу річний дивіденд від акції може лишатись незмінним, може
рівномірно зростати або зростати досить швидко вподовж кількох років,
потім знову зростати рівномірно. З огляду на все це вирахування ціни
звичайних акцій потребує обережного прогнозу майбутніх дивідендів.
Оскільки припускається, що компанія існуватиме вічно, ціна звичайних
акцій не залежить від того, скільки років інвестори збираються володіти
акціями. Ціну звичайних акцій здебільшого визначають три фактори: річні
дивіденти, темпи приросту дивідендів та ставка дисконта. Ставка, за якою
дисконтуються майбутні дивіденди, називається необхідною ставкою доходу.
Якщо компанія має високий рівень ризику, інвестори сподіваються на
високу необхідну ставку доходу. Щоб заохотити інвесторів вкладати гроші
у ризиковані справи, треба пропонувати високу компенсацію
Оцінка вартості облігацій
Компанії, які беруть у борг фінансові кошти і емітують облігації,
зобов’язуються щорічно, щопівроку або щоквартально сплачувати власникам
облігацій певну суму грошей як процент. Розмір процента, що сплачується,
це купонна ставка, яку позначено на облігаційному сертифікаті. На
сертифікаті також позначено термін сплати основного боргу, номінальну
вартість, регулярність сплати процентів протягом року. Термін боргового
зобов’язання — це дата, коли той, хто випускає облігації, має повернути
інвеститору повну ціну облігації, тобто погасити борг. Номінальна
вартість облігації — це ціна облігації на час її погашення. Якщо є
названі дані, то можна легко визначити вартість облігації.
1. Вирахувати теперішню вартість надходжень.
Вирахувати теперішню вартість номінальної ціни.
Додати ці два значення теперішньої вартості.
Наприклад, якщо компанія випустила 5-річну облігацію з номінальною
вартістю $1000 та з купонною ставкою 10% зі щорічною сплатою відсотків і
дисконтною ставкою для облігацій на ринку 12%, то теперішня вартість
облігації складе:
Список використаної літератури
Алексеев М.Ю. “Рынок ценных бумаг и его участники” 1999г. Москва.
Финансы и статистика.
Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002. —
311 с
Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг/ -К.: А.Л.Д., 1997. -176c
Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами:
Навч.посібник.Вид. 2-ге, допов. Та пепероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с
Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. М, Перспектива, 1995
Рынок ценных бумаг /под ред. Галанова и Басова. М, Финансы и статистика,
1996.
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
