UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГеологічна діяльність океанів і морів (реферат)
Авторdimich
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1970
Скачало310
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Геологічна діяльність океанів і морів

 

Геологічна діяльність океанів і морів проявляється через сейсмічні

процеси: землетруси та вулканізм, екзогенні гравітаційні і гідрогенні

процеси, роботу донних і поверхневих течій тощо.

 

Сейсмічність і вулканізм у світовому океані. Здавна помічено, що

епіцентри землетрусів на земній поверхні розташовуються не безладно, а

групуються у визначені зони чи пояси, які отримали найменування

сейсмічних поясів. У межах цих поясів землетруси не тільки найбільш

часті, але і найбільш руйнівні.

 

На Землі можна виділити три сейсмічних пояси. Перший, найбільший по

своїй довжині, утворює майже замкнуте кільце, охоплює окраїни Тихого

океану і просторово цілком збігається з перехідною зоною. Другий пояс

складно розгалужений і географічно відповідає системі

серединно-океанічних хребтів. Третій – охоплює Середземномор'я, гори

Південної Азії і зливається з першим в області Індонезійських морів і

архіпелагів. Таким чином, особливості поширення сейсмічних поясів на

поверхні Землі ще раз підкреслюють високу рухливість земної кори в межах

найбільш динамічних структур дна Світового океану – перехідних зон і

серединно-океанічних хребтів. Поза ними на материкових платформах (за

деякими виключеннями) і ложі океану землетруси случаються вкрай рідко і

не здобувають руйнівної сили.

 

Вивчення напруг, що виникають при землетрусах в окраїнній зоні Тихого

океану, показало, що приблизно 75% землетрусів тут зв'язано з

горизонтальними переміщеннями по розламах. Головні горизонтальні напруги

на більшій частині периферії Тихого океану спрямовані по нормалі до

простягань основних морфоструктур перехідних зон. Виключення складають

Північна і Центральна Америка, а також південна частина Південної

Америки, де ці напруги виявляють приблизну паралельність

морфоструктурам.

 

Розташування фокусів землетрусів під геосинклінальними областями

підлягають визначеним закономірностям. Воно визначається системою зон

підвищеної нестійкості земної кори і мантії, нахилених убік материків і

пронизуючих земні надра до глибин порядку 700 – 750. Ці зони одержали

назва зон. У типовому випадку вони ідуть у глиб Землі приблизно під

кутом.60.

 

Під серединно-океанічними структурами, судячи з неглибокого залягання

вогнищ землетрусів, площини розламів можуть бути простежені лише на

невелику глибину (перші десятки кілометрів). Цілком ймовірно, розлами

повинні мати зустрічний нахил чи площин вертикальне закладення.

Епіцентри землетрусів тут мають тенденцію групуватися на ділянках

перетинань рифтової зони з поперечними розламами й уздовж розламів.

Подібна картина відзначається й у перехідних зонах: велика частина їх

зосереджена там, де глибоководні жолоби й острівні дуги січуть поперечні

розлами.

 

Під час землетрусів нерідко відбуваються миттєві і дуже значні зміни

рельєфу дна і берегів. Кожен землетрус у чи океані на його узбережжя

викликає утворення величезних хвиль – так званих цунамі. Висота їх

досягає 30 м, швидкість поширення – 400 – 800 км/год. Цунамі здатні

піднімати донні осади на глибинах до 1000 м. Вони енергійно впливають на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ