UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГаличина у другій половині 19 століття (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3358
Скачало393
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Галичина у другій половині 19 століття

 

Після 1848 р. Галичина, як і раніше, була одними з найубогіших в Європі

країв, що спонукало деяких істориків називати її «коморою економічних

абсурдів». Одним із найбільших господарських лих цієї провінції була

відсутність основних експортних товарів, таких як пшениця чи цукровий

буряк, що живили економічний розвиток Східної України. Нездоланну

перешкоду розвитку промисловості, навіть у скромних масштабах, становила

конкуренція з боку таких високоіндустріалізованих провінцій, як Богемія,

Нижня Австрія та Моравія, які легко зводили нанівець кілька невдалих

спроб індустріалізації Галичини. Політика Відня лише погіршувала

становище. Імператорський уряд не тільки виявляв мало заінтересованості

в тому, щоб покращити ситуацію в Галичині, але й виразно сприяв західним

провінціям, запровадивши незбалансовані тарифи. Землі, населені

західними

 

Наприкінці XIX національне свідомі західні українці почали називати себе

«українцями» — самоназвою, яку раніше стала вживати українська

інтелігенція на сході. Відмова від традиційної назви «русин»

пояснювалася двома основними причинами: слово «русин» уявлялося надто

близьким до слова «русский», і, вживаючи самоназву своїх співвітчизників

у Російській імперії, західні українці прагнули підкреслити свою єдність

із ними.

 

До того ж найкрупніші землевласники провінції не поспішали здійснювати

економічні зміни, побоюючися, щоб розвиток промисловості не позбавив їх

дешевої та численної робочої сили. Відтак Галичина лишалися аграрним

суспільством із незначним накопиченням капіталу, слабкорозвинутою

внутрішньою торгівлею, низьким рівнем урбанізації, майже непомітною

промисловістю, найнижчими заробітками і найвищим відсотком надлишкової

робочої сили в імперії. Й лише в останнє десятиріччя століття з'явилися

ледве помітні ознаки покращення.

 

Нехтування Відня Галичиною не повинне створювати враження, ніби ця

провінція не мала для імперії великого значення. У 1910 р. тут проживало

15 % підданих монархії. Для земель, де жили західні українці, населення

фактично було одним із небагатьох вимірів, що характеризувалися ростом.

Його чисельність у Галичині підстрибнула з 5,2 млн у 1849 р. до майже 8

млн у 1910 р. Але це досягнення крило в собі сумнівні переваги, оскільки

зростання густоти населення на селі — з 32 чоловік на кв. км у 1780 р.

до 102 у 1910 р.— лише поглиблювало соціально-економічні проблеми.

 

В етнічному складі Галичини також відбулися великі зміни, хоч на перший

погляд вони здавалися драматичнішими, ніж це було насправді. Якщо в 1849

р. українці складали половину жителів провінції, на 1910 р. було

зареєстровано понад 58 % населення польської національності й лише 40 °о

українців. Навіть у Східній Галичині частка українців скоротилася до 62

%. Певною мірою ці зміни пояснювалися переселенням поляків із західної у

східну частину провінції, а також полонізацією непольського населення,

особливо німців. Проте основною причиною була зростаюча схильність

євреїв, відсоток яких у провінції зріс із 6 у 1831 р. до майже 12 у 1910

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ