UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗахідно-українські землі в складі Польщі (1921-1931 рр.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2770
Скачало435
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Західно-українські землі в складі Польщі (1921-1931 рр.)

 

Хоча Польща перемогла у воєнному конфлікті в Східній Галичині у 1919 р.,

з точки зору міжнародного права і держав Антанти її влада над західними

українцями лишалася спірною. З огляду на формальне зобов'язання

дотримуватися принципу самовизначення націй, Антанта не могла ігнорувати

протести західних українців проти нав'язування їм польського правління.

Тому до 1923 р. західні держави, насамперед Англія й Франція,

продовжували обговорювати питання про статус Східної Галичини. Проте

вони тимчасово погодилися на те, щоб краєм правила Польща, за умови

надання йому автономної адміністрації й поважання національних прав

українців.

 

Найкраще передає напружені стосунки, що існували у Східній Галичині між

українською більшістю й новою польською адміністрацією протягом періоду

1919-1923 рр., вираз «взаємне невизнання». Українці Галичини

відмовлялися визнати польську державу своїм законним урядом, доки Рада

послів Антанти у Версалі не прийняла відповідного рішення. Вони

бойкотували перепис 1921 р. й вибори до сейму 1922 р. Радикальні

елементи звернулися до терористської тактики й саботажу щодо польських

урядовців і державних установ. Зі свого боку польський уряд діяв так,

начебто Галичина була цілком польським краєм, підпорядковуючи собі його

політичне, культурне та економічне життя й цілком ігноруючи потреби

українців.

 

Однак, з огляду на міжнародну громадську думку, поляки неодноразово

оголошували про готовність поважати права українців та інших меншостей у

своїй державі. Фактично це зобов'язання було втілене в їхній

конституції. Зрештою в 1923 р., після того як польський уряд знову

запевнив західні держави в тому, що він надасть автономію Західній

Галичині, дозволить користуватися в органах адміністрації поряд з

польською й українською мовою та відкриє для українців університет. Рада

послів визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Це рішення було

для західних українців кроком назад, оскільки, на їхній погляд, воно

залишало їх на милість

 

їхнього найгіршого ворога.

 

Попри свою дискримінаційну політику Польща була державою, заснованою на

конституційних засадах. Хоч вибори до її двопалатного парламенту часом

ставали об'єктом маніпуляцій, у більшості випадків вони були відносно

вільними. Навіть після 1926 р., коли маршал Юзеф Пілсудський учинив

воєнний переворот, закони зберігали силу, хоч вони і часто тлумачились

на користь польських державних інтересів. Узагалі польські закони

надавали українцям можливість, хоч і обмежену, чинити опір чи принаймні

протестувати проти державної політики. Це означало, що

 

попри свій статус другосортних громадян українці в Польщі були в кращому

політичному становищі, ніж їхні співвітчизники в СРСР.

 

Новоутворена польська держава містила найвищий відсоток національних

меншостей в усій Європі. У 1921 р. близько третини її 27-мільйонного

населення складали українці, євреї, білоруси, німці та інші неполяки.

Українці були, без сумніву, найчисленнішою національною меншістю й

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ