UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛитовсько-польський період в історії України (14-15 ст.). Люблінська і Берестейська унії, їх оцінка та наслідки для України (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2989
Скачало891
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат

 

з історії України

 

на тему:

 

Литовсько-польський період в історії України (14-15 ст.). Люблінська і

Берестейська унії, їх оцінка та наслідки для України

 

План

 

Люблінська унія 1569 р. та її наслідки для України.

 

Передумови Люблінської унії.

 

Люблінський сейм 1569 р. та прийняття унії.

 

Наслідки Люблінської унії для України.

 

Брестська унія та посилення національного гніту.

 

Передумови Брестської унії.

 

Боротьба навколо Брестської унії 1596 р. та її укладення.

 

Посилення національного гніту в Україні наприкінці XVI – в першій

половині XVII cт.

 

1.Люблінська унія 1569 р. та її наслідки для України.

 

1.1.Передумови Люблінської унії.

 

Грунт для останньої унії між Польщею та Великим князівством Литовським

визрівав від початку ХVI ст. “Польща не залишала своїх планів про

приєднання українських земель і про прилучення Литви взагалі. З цією

метою вона постійно наполягала на заключенні більш тісного союзу та

створила партію, яка протистояла самостійницьким прагненням Литви”

[7,4].

 

Литовські магнати ладні були вступити в унію з Польщею за умови

збереження державної самостійності своєї держави. За допомогою цього

вони розраховували посунути від важелів політичного впливу численніших і

могутніших українських та білоруських магнатів. Проте тодішню литовську

еліту стримували страх повного злиття з Польщею та втрата зверхності

політичного становища в суспільстві, позаяк провідною верствою

польського суспільства були не магнати, а шляхта.

 

Такі самі міркування стримували українських та білоруських магнатів, які

до того ж найбідбше турбувалися загрозою окатоличення. Про його

реальність свідчила доля Галичини, приєнаної Польщею ще в XIV ст.

 

Звичайно, за умов середньовічного суспільства ніхто не враховував

інтереси народних мас, які ще не виступали самостійним чинником

політичних процесів.

 

За цих обставин основною рушійною силою інтегративних процесів стала

шляхта. “…Невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта

підтримала поляків, сподіваючися здобути собі широкі привілеї, якими

користувалися польські феодали” [6,107].

 

На той час Польща являла собою шляхетську республіку їіз сеймом і

виборним королем. Провідною суспільною силою суспільства була шляхта –

дрібна знать, подібна до західноєвропейських рицарів. В Литві ж шляхта

лише формувалася, перебуваючи в боротьбі проти панування магнатів, які

входили до великокнязівської ради та посідали різні адміністративні

посади. Литовська шляхта прагнула домогтися тих прав, які мали польські

шляхтичі. Магнати мусили поступатися, зважаючи на зростання опору селян

процесам феодалізації і на необхідність згуртування панівних верств.

 

Про зростання ролі шляхти в Литві свідчать урядові ухвали 1522 та 1557

рр. Перша з них була присвячена “виводу шляхетства”, тобто до складу

шляхти зараховували всіх, хто мав шляхетські привілеї. У 1557 р. в

Великому князівстві Литовському було здійснено “волочну поміру”, що

також сприяло становому оформленню шляхетства. Нарешті, Перший

Литовський статут 1529 р. законодавчим шляхом оформив права і вольності

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ