UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаціональна політика на Україні у 20-х роках. Українізація (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3219
Скачало647
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Національна політика

 

на Україні у 20-х роках. Українізація”

 

 

Сім неповних років війни та громадянської смути призвели підпорядковані

більшовикам території колишньої Російської імперії до стану руїни. В

одній лише Україні побоїща, розстріли та епідемії, пов'язані з війною, й

особливо громадянською, забрали близько 1,5 млн життів. Нестача харчів,

палива, безробіття змусили сотні тисяч людей виїхати з міста у село.

Практично припинилося виробництво товарів. Було очевидно, що остаточно

виснажене суспільство не готове до корінних соціальних перетворень, що

їх планували більшовики.

 

Незважаючи на перемогу, більшовики, котрі у величезному та здебільшого

вороже настроєному населенні становили крихітну меншість, були не в

змозі продовжувати реалізацію задуманого. Смерть Леніна у 1924 р.

спричинилася до кризи керівництва, яку поглиблювали запеклі суперечки в

комуністичній партії про напрями створення нового суспільства. За таких

обставин партія здійснювала поставлені цілі обережно й гнучко протягом

усіх 20-х років. Втручання уряду у справи окремої особи і суспільних

груп обмежувалося лише випадками реагування на відкриті виступи проти

радянської політичної системи.

 

Завдяки поступкам уряду для селян та намаганням Рад завоювати ширшу

підтримку серед неросійських народів у 20-ті роки впевненість українців

у власних силах, їхні прагнення переживали гідне подиву відродження, і

цей період часто вважають золотим віком українців під владою Рад.

 

Попри обіцянки поважати принцип самовизначення націй, які більшовики

давали під час громадянської війни, попри утворення національних

радянських республік і показовий федералістський устрій СРСР

комуністичній партії в перші роки її правління все ще відчутно бракувало

підтримки неросійських народів. Вона лишалася крихітною, переважно

російською й міською організацією, яка невпевнено трималася

над-селянськими і неросійськими масами, що хиталися у своїх настроях і

не знали, яку владу підтримати. Так, зокрема, Україна становила «слабку

ланку Радянської влади», як відверто визнав сам Сталін. Тому, коли неп

заспокоїв селянство, партія розпочала кампанію, спрямовану на розширення

підтримки з боку неросійських народів, на завоювання їх прихильності.

 

У 1923 р. на XII з'їзді партії її керівництво поклало початок політиці

коренізації. Воно закликало спільними зусиллями добитися, щоб у партію

та державний апарат ішли неросіяни, щоб службовці вивчали і

користувалися місцевими мовами, щоб держава підтримувала культурний і

соціальний розвиток інших народів. Український різновид цієї політики

називався українізацією.

 

Перш ніж братися за українізацію, належало провести зміни в партійному

керівництві України. Це керівництво переважно складалося з присланих із

Москви радянських урядовців чи, місцевих євреїв. В основній масі вони не

виявляли великого розуміння необхідності українізації й ще менше були

схильні втілювати її. До того ж багато хто з них підкреслено

демонстрував російську зверхність над «місцевими».

 

Так, один із найвищих чиновників української компартії росіянин Дмитро

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ