UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоходження назви “Русь” і “Україна” (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6714
Скачало844
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Походження назви

 

“Русь” і “Україна”

 

Походження назв Русь, руський остаточно не з'ясоване. З цього приводу

вже понад двісті років ведеться жвава дискусія й існує широка наукова

література з розмаїтими, часом, полярно протилежними поглядами на цю

проблему вчених різних поколінь. Були спроби пояснити назву Русь як

запозичення і шукати її витоки то в Скандинавії (у варягів), то серед

іраномовних народів (сарматів). Інші вчені вважають цей етнонім

споконвічно місцевим і його коріння шукають на Середній Наддніпрянщині.

Однак дослідження етимології слова Русь має суто наукове значення. Для

становлення національної самосвідомості східноєвропейських народів

вирішальне значення мало не походження цього етноніма (норманське,

іранське, автохтонне чи якесь інше), а історія його вживання в

суспільно-політичній практиці різних державних утворень і в науковій

літературі різних історичних періодів.

 

Слово русь мало збірне значення (як знать, назви племен чудь, сербь, а

також чернь, челядь та ін.), а одиничне значення — русин (множ. русини),

як чудин, болгарин та ін. Деякі дослідники твердять, що в середині І

тис. н. е. існувало окреме східнослов'янське плем'я русів. Але це

припущення малоймовірне, бо руси, якби вони справді були як окреме

плем'я, мали б уже досить високу матеріальну культуру, яка не могла б

зникнути безслідно. Однак жодних слідів так званих русів археологи досі

не виявили. Про таке плем'я нічого не сказано і в «Повісті минулих літ»,

яка перераховує всі основні східнослов'янські племена та їхні союзи.

 

Етнонім рус (hrus) уперше згадується в сирійській хроніці VI ст. н. е.

стосовно якогось населення в Північному Причорномор'ї (можливо, окремого

племені), етнічна атрибуція якого невідома. Цілком вірогідно, що на

Середній Наддніпрящині цей етнонім мав також паралельну форму рос,

відображену аж донині в топоніміці цього реґіону. Тут течуть річки Рось

з її притоками Роська та Росава, яка має притоку Росавку, а також

Росавиця (Роставиця). За припущеням деяких істориків, у давнину Россю

називалася і якась річка на Чернігівщині, про яку в Іпатському списку

літопису під 1187 р. сказано: «У той же рік пустошив [хан] Кончак по

[ріці] Росі з половцями. А після цього стали вони часто пустошити по

Росі в Чернігівській волості» («Літопис Руський», с. 343).

Найвірогідніше, що роси (руси) в середині І тис. до н. е. — це одне з

іраномовних сармато-аланських племен Середньої Наддніпрянщини, яке,

можливо, входило в антський племінний союз. Назва роси — руси у своїй

основі могла мати найменування річки. Густинський літопис свідчить, що

назва Русь — «от реки глаголемая Рось» (Полн. собр. русск. летоп., т.

II, СПб, 1843, с. 236). У процесі слов'янізації місцевого іраномовного

населення етнонім рос (рус, русь) разом з іншими мовними елементами був

сприйнятий слов'янами.

 

Паралельне вживання термінів з коренями рос і рус засвідчене і в давніх

історичних документах. У східних джерелах переважає термін руси, у

візантійських — роси, у західноєвропейських — руси (але іноді й рос,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ