РЕФЕРАТ
на тему:
“Леонардо да Вінчі.
Мікеланджело.”
Leonardo dа Vinci; 5.IV 1452, Вінчi, поблизу Флоренції — 2 V
1519, замок Клу, поблизу Амбуаза, Турень, Франція) — італ.
живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер, представник
доби Високого Відродження. В 1467— 72 навчався в майстерні А.
дель Верроккйо. В ранній період творчості Л. да В багато уваги
приділяв скульптурі (робот не збереглися); з живописних творів
цього часу відомі: голова ангела на картині Верроккйо «Хрещення»
(після 1470), «Благовіщення» (6л. 1474), обидва — в Галереї Уффіці у
Флоренції; т. з. «Мадонна Бенуа» (6л. 1478, ДЕ). В 1481 або 1482 Л. да
В. переїхав до Мілана, де працював при дворі правителя Л.
Моро. В т. зв. міланський період (1482—99) створив
картини «Мадонна в скелях» (1483—94, Лувр), «Мадонна Літта»
(близько 1485 — 90, ДЕ), а також настінний розпис у трапезній
монастиря Сліпа Марія делле Граціє в Мілані «Таємна вечеря»
(1495—97). В Мілані Л. да В. розробляє різні варіанти «ідеальною міста»
й центрального купольного храму. Наприкінці 1499, у зв’язку з
взяттям Мілана французами, Л. да В. повернувся до
Флоренції, де створив картон «Битва при Анг’ярі» (1503—06, не
зберігся, відомий за копіями) для розпису в Палаццо Веккйо
Одним з найвідоміших творів Л. да В. є портрет Мони Лізи
(т. з, «Джоконди». бл. 1503. Лувр), в якому художник пере дав
жіночність молодої флорентійки, складність її психологічною
стану. Збереглися також картини «Св. Анна з Марією і немовлям
Христом» (1500—07), «Іоанн Хреститель» (бл. 1513—17, обидві —
Лувр). Значне місце в творчій спадщині Л. да В. належить
малюнкам, в яких відтворено постаті людей в різних ракурсах, міміку і а
анатомію людини, будову рослин тощо. Збереглися записні
книжки й рукописи Л. да В. (бл. 7 тис. аркушів з малюнками, які його
учень Ф. Мельці зібрав і видав під назвою «Трактат
про живопис»). У своїх творах Л. да В. виступав проти умовного
реліг. мистецтва; як художник відтворював реальний світ, базуючись
на наукових знаннях і підводячи під свій реалістичний метод
науково-теоретичну основу. Творчість Л. да В. була найвищим
досягненням доби Відродження.
Наукова і художня творчість Л. да В пройнята передовими
для свого часу філос. ідеями. Він визнавав об’єктивність,
матеріальність, пізнаванність зовн, світу, сформулював деякі
принципи механістичного матеріалізму, висловив ряд глибоких діалектич.
здогадок про єдність можливості і дійсності, виникнення і зникнення, про
переходи матерії з одного стану в інший. Заперечуючи церк.
одкровення як джерело знань, Л. да В доводив, що істина є
продуктом дослідного, експериментального вивчення природи.
Вважаючи основою пізнання дослід, експеримент, Л. да В. водночас
великого значення надавав теорії. Погляди Л. да В значно вплинули
на розвиток філософії епохи Відродження. Як архітектор та інженер Л
да В. розв’язував важливі проблеми будівництва, військ.-інженерної
справи, гідротехніки; винайшов ряд приладів, механізмів і машин;
працював над конструкціями літальних апаратів, важчих за повітря; подав
ідею парашута тощо. Праці з фізики стосувались гол.
чин. механіки, й особливо оптики, з математики —
перетворення рівновеликих площі об’ємів, дослідження
серпків, обчислення площі еліпса «неподільних» методом. В
астрономії Л. да В. належали передові космологічні ідеї
Він вважав Всесвіт безмежним, фізично однорідним,
заперечував геоцентричну систему світу.
МІКЕЛАНДЖЕЛО Буонарроті (Місhelangelo Вuоnаrrоtі; інакше — Мікеланьйоло
ді Лодовіко ді Ліонардо ді Буонаррото Сімоні; 6.III 1475, Капрезе, тепер
Капрезе-Мікеланджело, Тоскана — 18.11 1564, Рим, похований у Флоренції в
церкві Санта-Кроче) — італ. скульптор, живописець, архітектор і поет,
представник Високого і Пізнього Відродження. В 1488—89 навчався живопису
в Д. Гірландайо, 1489—90 — у скульптора Бертольдо ді Джованні у
Флоренції. Працював у Флоренції, Болоньї, Римі. Найповніше талант М.
розкрився в скульптурі: рельєфи «Мадонна біля сходів» та «Битва
кентаврів» (обидва — бл. 1490—92, Музей Буонарроті, Флоренція), «Вакх»
(бл. 1496—97, Нац. музей Барджелло у Флоренції), «Пієта» («Оплакування
Христа», бл. 1498—99, собор св. Петра, Рим), «Давид» (1501—04, Галерея
Академії, Флоренція), статуї вмираючого й повсталого рабів (бл. 1513,
Лувр, Париж), «Мойсей» (бл. 1515, церква Сан-П’єтро ін Вінколі, Рим),
чотири статуї рабів (бл. 1530—34. не закінчені, Галерея Академії,
Флоренція), гробниці Лоренцо і Джуліано Медічі (1520—34, капела Медічі
церкви Сан-Лоренцо, Флоренція), «Хлопчик скорчився» (бл. 1524, ДЕ.
Ленінград), «Брут» (бл. 1538, Нац. музей, Флоренція) та ін. Живописні
твори: «Св. сімейство» (1504— 05, Уффіці, Флоренція), «Битва при Кашіні»
(картон для розпису в Палаццо Веккйо у Флоренції, 1504—06. не зберігся),
фрески плафона на теми Старого завіту (150^—12) і фреска «Страшний суд»
(1536—41) в Сікстинській капелі, фрески в Капелі Паоліна (1542—50) — у
Ватікані в Римі Серед архітектурних робіт: капела Медічі і бібліотека
Лауренціана у Флоренції, брав участь у спорудженні собору св. Петра і
переплануванні Капітолійського ансамблю— в Римі. Творчість М.— сміливого
новатора, переконаного республіканця І патріота — сповнена високого
гуманізму, народності й реалізму і е однією з найяскравіших сторінок з
історії світового мистецтва.
Поетичній творчості М. притаманна любов до людини, віра в її красу і
велич. Він оспівував кохання, порушував теми гіркого розчарування і
самітності художника-гуманіста в світі, де панує насильство.
Найулюбленіші форми вірша М.— мадригал і сонет. За життя поезії М не
друкувалися. Першу зб. «Вірші» опубл. 1623. Укр. мовою сонети М.
перекладали Бажан, І. Драч, Д. Павличко.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
