UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Чуб (Дмитро Нитченко) (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3389
Скачало164
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Дмитро Чуб

 

(Дмитро Нитченко)

 

Народився Дмитро Чуб у заможній селянській родині на Полтавщині далекого

1905 року. Про своє дитинство, як, зрештою, і про все подальше —

доавстралійське — життя, він докладно розповів у дуже цікавій книжці

спогадів «Від Зінькова до Мельбурна», що побачила світ в австралійському

українському видавництві «Байда». Там же, до речі, опубліковано

більшість його книжок.

 

Навчався майбутній письменник в індустріально-технічній школі в

Зінькові, потім був Краснодарський робітфак, де його оголосили класовим

ворогом, і з цим тавром його було виключено (така доля в ті часи

характерна для десятків тисяч людей).

 

Він переїхав до Харкова, вступив на мовно-літературний факультет

місцевого педінституту. Там прилучився до літературного життя столиці

України, знайомиться з відомими письменниками, починає працювати в

Державному видавництві. Сторінки спогадів про той період життя рясніють

іменами Івана Багряного, Миколи Хвильового, Бориса Антоненка-Давидовича,

Остапа Вишні, Майка Йогансена, Григорія Епіка, Олекси Слісаренка,

Володимира Сосюри, Юрія Яновського — всіх їх Дмитро Нитченко бачив

зблизька й запам'ятав характерні деталі, які допомагають читачеві

побачити цих людей справді живими.

 

З початком другої світової війни Дмитра Нитченка мобілізують в армію,

він потрапляє в полон. Війна закінчується. Письменник разом із сім'єю

живе в таборі переселенців у Німеччині, де зібралося чимало українських

інтелігентів, які не мають жодного наміру повертатися додому, де лютують

репресії.

 

Тут навіть налагоджується культурно-літературне життя. В місті Ульмі діє

українська гімназія, в якій викладає і Дмитро Нитченко, відбуваються

літературно-мистецькі вечори.

 

1949 року письменник разом із сім'єю від'їздить до Австралії. В одному

із своїх віршів він так передав тодішній стан душі:

 

Незнаний світ за обрієм клекоче,

 

Хлюпоче день об кораблів борти,

 

А серце б'ється птахом серед ночі:

 

У край який життя своє нести?

 

І от у світ біжать в'юнкі дороги,

 

Геть перетнувши прірви і поля,

 

Та ще не раз нас дожене тривога:

 

Чи вернемо додому звідтіля?

 

Чи рідний сад почує моє слово

 

(Там не одна пролинула весна),

 

Чи яблуко зірву я з яблунь знову,

 

Що вітами схилились до вікна?

 

Чи вийду ще з косою я на луки,

 

Чи рідне сонце в щоку припече?

 

І серце стогне, плаче від розпуки,

 

Хоч по виду сльоза й не потече.

 

Нелегко було на перших порах на п'ятому континенті. Треба було щодня

думати про хліб насущний, оскільки сім'я, ясна річ, не мала ніяких

заощаджень, — Дмитро Нитченко працював тоді у каменоломнях. А у вільний

час вивчав англійську мову. І, звичайно ж, не переставав писати.

Успадкована ще від діда-прадіда селянська наполегливість та

працелюбність допомогли йому вижити в тому світі, вигодувати й вивчити

дітей.

 

Незабаром Кенгуралія (так жартома називають тамтешні українці Австралію)

стала йому вже не чужиною, а майже рідним краєм.

 

Він тривалий час учителював в українських школах, очолював Українську

центральну шкільну раду в Австралії, організував літературно-мистецький

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ