UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПисьменники рідного краю (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12213
Скачало496
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Письменники рідного краю”

 

Наш край багатий на видатних людей. Також він багатий і на відомих

письменників. Так, до числа письменників нашого краю входять такі

визначні постаті як В.Стефаник, А.Чайковський, серед сучасників С.Пушик,

 

Ю.Андрухович, М.Савчук та ін.

 

Для розгляду візьмемо такого відомого письменника як Василь Стефаник.

 

Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели.

Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Він найближчий

соратник Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги

Кобилянської, товариш і спільник у творчій та громадській діяльності

Леся Мартовича та Марка Черемшини. Творчість Стефаника припадає на

кінець ХІХ та початок ХХ століття. Талант письменника найбільше виявився

у жанрі соціально-психологічної новели. Основною темою його творів, як і

творів Леся Мартовича і Марка Черемшини, що становлять разом із

Стефаником так звану “покутську трійцю”, було життя найбіднішого

селянства на західноукраїнських землях. З великою силою слова Василь

Стефаник зобразив трагедії і драми селян, про яких він говорив: “Я люблю

мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру ... За них я буду

писати і для них”.

 

Менше знаємо про нього як про людину. А така інформація теж важлива для

глибшого розуміння творчості письменника, для проникнення в таємниці

його майстерності. Цікавим видається спогад Василя Костащука, який добре

знав Стефаника: “Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та

благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був

незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому

відкривати найтаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у

слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли

говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в

очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло

морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить

іскра і запалить світ”.

 

Оце вміння спостерігати і глибоко переживати бачене й почуте надало

новелам письменника того болю, що гримів, як музика Бетховена. А

уривчаста, нервова фраза зближує його творчість з експресіонізмом –

літературно-мистецьким напрямом, що розвивався в перші десятиріччя ХХ

ст.

 

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в селі Русів,

тепер Снятинський район Івано-Франківської області. Допитливий розум

вбирав народні пісні, казки, легенди, деталі селянського побуту,

звичаїв, обрядів мешканців покуття. Як підріз, пас овець, їздив з

батьком в поле.

 

Три роки відвідував школу у рідному селі, а потім ще три роки навчався у

Снятині, де вперше відчув на собі погорду з боку вчителів і паничів.

Знущання стали ще нестерпнішими, коли в 1883 р. вступив до Коломийської

гімназії. Ховаючись від учителів-шовіністів, разом з Лесем Мартовичем

організував вшанування пам'яті Шевченка, відкрив у рідному селі

читальню, входив до таємного гуртка гімназистів, де знайомилися з

українськими книжками, обговорювали факти селянської недолі.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ