.

Основні фактори ціноутворення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
764 4288
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Основні фактори ціноутворення”

Всі товари та послуги мають як ціну, так і вартість. Більшість
некомерційних та всі комерційні організації повинні встановлювати свої
ціни, будь то відомі “грабіжницькі” ціни The Times, ціна вхідного квитка
на острів, де похоронена принцеса Діана, чи то ціна квитків на Чемпіонат
світу по футболу для тих, хто не взмозі купити їх офіційним шляхом. Ми
зустрічаємо ціну в різних місцях. Ви вносите квартплатню, платню за
навчання, сплачуєте рахунок вашого лікаря. Авіакомпанії і автокомпанії
беруть із вас плату за проїзд, ком-служби— плату за послуги, банк—
відсотки за гроші, одержавшим хабар, щоб допомогти тіньовій особі
прикарманити взнос, зібрані провсоюзом. ”Ціна” керуючого – зарплатня,
продавця— комісійні, і накінець, хоча економісти з цим і не погодяться,
більшість вважають подоходний податок платою за можливість заробляти
гроші.

У найвужчому розумінні, ціна—це кількість грошей, що надаються за
товар чи послугу. У більш широкому розумінні—це сума тих цінностей, які
споживач віддає в обмін на право володіти чи використовувати товар чи
послугу.

Основними задачами маркетингового розрахунку цін є врахування
відповідних обмежень, тобто факторів, які зменшують чи розширюють
можливий інтервал варіацій цін на той чи інший товар. Значення фактора
ціни в маркетингу–одна з головних проблем маркетингу взагалі і
промислового маркетингу зокрема. Це пояснюється рядом обставин:
ціна—найбільш важливий показник для компанії, оскільки її головна
функція полягає в забез-печенні доходу від продажу товарів; всі фірми,
крім тих, що продають стандартні вироби на ринку чистої конкуренції,
змушені приймати рішення по цінах; визначення ціни часто залежить від
труднощів, що виникли у фірмі в попередній період і не відображають
змін, які відбулися за цей час; в ряді галузей (де панують монополії або
мають місце такі тенденції) ціноутворення відіграє вирішальну роль в
комплексній програмі маркетингу і, крім того, є об’єктом пильної
уваги, а нерідко і прямого впливу законодавства і державних служб.
Взагалі фактори поділяють на зовнішні та внутрішні..

Рис. №1.

Внутрішні фактори:
Зовнішні фактори:

Цілі маркетингу
Характер ринку та попиту

Стратегія комплексу Рішення
по Конкуренція

маркетингу
ціноутворенню Інші фактори зовн. серед.

Витрати
(екон-ка,торгові
посер-ки,

Організація
уряд).

ціноутворення

Рис. 1. Фактори, що впливають на ціноутворення

Проте дані фактори підлягають більш розширеному розподілу та утворюють
систему ціноутворюючих факторів.

Основними ціноутворюючими факторами є величина і динаміка попиту та
пропонуван-ня продукції. Ринок та попит встановлюють верхню границю
рівня цін, а витрати—нижній. Кінцеві споживачі та закупщики промислових
товарів врівноважують ціну на товари та види послуг із врахуванням
отриманої вигоди від можливості мати чи користуватися товаром чи
послугою. Проте степінь свободи формування продавцем ціни змінюється в
залежності від типу ринку. Економісти виділили чотири типів ринків,
кожний із яких вказує на свої вимоги в ціноутворенні. Явище у світі
рідкісне, однак цілком реальне, коли монополістом виступає державна
організація або компанія з товаром-новинкою, аналога якому поки що
немає. Йдеться про чисту монополію. У цій ситуації організація поводить
себе по-різному. Може відпускати продукцію за ціною, нижчою за
собівартість. Покриває збитки за рахунок дотацій з бюджету, що має місце
при продажу деяких контролюючих державою промислових товарів.
Допускається варіант, коли держава чи сама фірма встановлює певну
мінімальну або так звану справедливу норму прибутку. Це дає змогу
забезпечувати нормальну роботу виробничих структур. Зустрічається
варіант, коли фірма-монополіст встановлює високу ціну (аби лише сприйняв
її ринок), одержуючи прибуток. Трапляється це рідко, адже через податки
держава обмежує встановлення високої ціни, та й конкуренти завжди
напоготові—тут же почнуть пропонувати ідентичні товари за нижчою ціною.
Отже, чиста монополія має місце на ринку одного продавця. Різновидом
монополій є урядова монополія, торгівельнорегулююча монополія та
торгівельно-нерегулююча монополія.

При монополістичній конкуренції ринок містить велику кількість
покупців та продавців, при чому останні змінюють окремі характеристики
товарів і, відповідно, їх ціну. Продавці можуть розмножити
характеристики і якість самого товару, його стилю чи супроводжуючого
обслуговування, що призводить до винекнення деякого діапазону цін.
Покупці готові платити різні суми, беручи до уваги відмінні якості
товару. Продавці намагаються індивідуалізувати пропозицію для різних
споживчих сегментів, і за вийнятком ціни, широко використовують для
цього торгові марки, рекламу та персональний продаж. Наприклад, компанії
Danone’s Lea і Perrins та деякі інші марки скляної тари змагаються з
багатьма національними та іноземними марками, що відрізняються по
ціновим та неціновим факторам. Оскільки на ринку діє багато конкурентів,
кожна окрема компанія попадає під менший вплив маркетингових стратегій
інших конкурентів, ніж на олігополістичних ринках.

При олігополістичній конкуренції ринок складається із декількох
продавців, кожен з яких надто відчуває вплив цінової політики та
маркетингової стратегії іншого. Продукція може бути однорідною (сталь,
алюміній) чи неоднорідною (автомобілі, комп’ютери). На ринку функціонує
незначна кількість продавців, оскільки новим продавцям проникнути на
такий ринок нелегко. Кожний продавець постійно слідкує за змінами
стратегій та діями конкурентів. Якщо сталелетійна компанія знизить ціну
на 10%, покупці швидко переметнуться до цього постачальника. Інші
виробники сталі повинні відповісти зниженням своїх цін чи збільшенням
рівня обслуговування. Олігополіст ніколи не впевнений в тому, що,
знижуючи ціну він отримає постійні переваги. І навпаки, якщо олігополіст
збільшує свої ціни, його конкуренти можуть не послідувати його прикладу,
і йому прийдеться вибирати: повертатися до попередніх цін чи втратити
своїх покупців на користь конкурентів.

При чистій конкуренції ринок складається із великої кількості
продавців та покупців однорідних товарів. Жоден покупець чи продавець не
має великого впливу на існуючу ринкову ціну. Продавець не в змозі
встановити ціну вище існуючої, тому що покупці можуть знайти будь-яку
необхідну кількість такого товару по більш низькій ціні. Якщо ціна та
прибуток збільшуються, на ринку можуть легко з’явитися нові продавці. На
ринку чистої конкуренції роль маркетингових дослідів, розвитку
виробництва, ціноутворення, реклами та стимулювання збуту є мінімальною
або взагалі прямує до нуля. Таким чином, продавці на цьому ринку не
гають багато часу на створення маркетингової стратегії.

Отже, виходячи з короткої характеристики різних типів ринку, можна
переконатися в тому, що у кожному з них, за винятком ринку чистої
конкуренції, фірмі слід передусім зайнятись підготовкою продуманої
методики розрахунку цін на вироблену продукцію, чи на ту, яка тільки
народжується у дослідних лабораторіях. Як правило, методика розрахунку
вихідної ціни передбачає такі етапи:

Рис. №3

Рис. Методика визначення ціни.

Ціноутворення—це процес встановлення цін на товари та послуги, що
пропонуються на ринку. Цінова політика підприємства в умовах ринкової
економіки надто тісно пов’язана з його цілями у сфері комерційної
діяльності. Підприємства промислової галузі можуть мати різні цілі і
відповідно впроваджувати різну цінову політику. Чим краще компанія
орієнтується в своїх цілях, тим простіше їй встановити ціну на товар.

Найбільш частіше зустічаються наступні цілі ціноутворення:

Виживання—у випадку, коли фірма працює з перевантаженням, в умовах
інтенсивної конкуренції, різкого спаду платіжеспроможного попиту. Ціни
знижуються: в даному випадку не до великого прибутку, бути б живим,
перекрити б витрати. Це задача лише на недалеке майбутнє, вона не може
бути довготерміновою. Але в кризовій ситуації дана стратегія дозволяє
залишитися на ринку, зберегти кадровий, виробничий та збутовий
потенціал.

Максимізація поточного прибутку—політика швидкого одержання найбільш
можливого прибутку, готівки, найбільш швидкого обороту капіталу. При
цьому фірма, перебільшуючи ціну продажу, концентрує увагу на поточній
ситуації, як правило, не на користь довготерміновим перспективам, не
звертаючи уваги на конкурентів і навіть на юридичних осіб. Така політика
на практиці в більшості випадків виявляється недоречною. Оскільки, це
саме той випадок виявлення близорукості, коли компанія задовольняється
поточними фінансовими показниками, не думаючи про довготермінові
досягнення і про майбутнє.

Максимізація поточних доходів— основана на максимізації доходу від
продаж в умовах, коли встановити з точністю витрати (включаючи непрямі)
виявляється неможливо. Більшість керівників фірм впевнені, що така
стратегія дозволяє забезпечити довготермінову максимізацію прибутку і
збільшення ринкової частки.

Максимізація росту продаж—стратегія, що допускає найнижчі із можливих
ціни в розрахунку на те, що завоювання найбільшої ринкової частки
призведе в кінцевому результаті до отримання великого прибутку. Ця так
звана проникаюча ринкова ціна допустима, якщо: ринок надто відчутний до
цінових змін, так що їх зниження забезпечує ріст ринкової частки;
витрати на виробництво та розподіл (збут) продукції можуть суттєво
знизитися із вдосконаленням навиків у праці з даним товаром; низькі ціни
здатні позбавити від сучасних та можливих конкурентів.

Різновидом цієї цілі є досягнення визначеної частки ринку. Наприклад,
компанія намагається збільшити свою ринкову частку з 10% до 15% в рік. У
зв’язку з цим вона намагатиметься встановити таку ціну та проводити таку
маркетингову програму, щоб досягнути поставленої мети.

“Знімання вершків”, максимальне ковзання по сегментам ринку—стратегія,
основана на швидкому оновленні продукції, на зміні сегментів ринків. На
новий продукт встановлюється максимально можлива ціна; після цього, як
продажі знизяться, встановлюється нова ціна—для наступного ( по рівню
доходів) сегменту ринка і т.д. Така стратегія приміняється, якщо: значна
кількість покупців створює терміновий попит на товар; витрати на
виробництво товару малими партіями не настільки високі, щоб знищити всі
його переваги, досягнуті в результаті високої ринкової мобільності;
висока ціна не приверне увагу інших конкурентів; висока ціна підтримує
думку про те, що даний продукт—найвищої якості.

А також,

Створення відповідного уявлення (іміджу) про фірму.

Проникнення на нові, в тому числі й зовнішні ринки.

Максимізація прибутку від продажу всієї наявної номенклатури товарів, а
не якого-небудь одного з них.

Нідвищення репутації фірми серед оптових фірм, які реалізують її товари.

Компанії також можуть використовувати ціну для досягнення більш
специфічних цілей, наприклад: низькі ціни встановлюються для захисту від
проникнення на ринок конкурентів, ціни, аналогічні цінам
конкурентів,–для стабілізації ринку.

Ціна може встановлюватися з ціллю збереження заохочення покупців до
появи нового товару, підтримки торгових посередників чи навіть для
захисту від вмішування держави. Для популяризації товару чи привернення
більшої кількості споживачів в магазини роздрібної торгівлі ціни можуть
бути тимчасово зниженими. Ціни на одні види товарів можуть
встановлюватися таким чином, щоб сприяти збуту інших товарів
асортиментної групи. Отже, ціни можуть відігравати вирішальну роль в
досягненні поставлених цілей на всіх рівнях товарної політики компанії.
Проте вказані цілі цінової політики співвідносяться між собою, далеко не
завжди співпадаючи. На різних етапах фірма приділяє приорітетну увагу
різним цілям.

Проте, нажаль, до цих пір фірми допускають багато помилок в цінових
стратегіях. Основні із них—надлишкова орієнтація цін на собівартість;
запізнювання (чи тимчасове попередження) в орієнтації цін на ринкові
зміни; недостатнє урахування реальної ситуації на ринку; відсутність
варіацій ціни в залежності від різних складових частин, характеристик
товару і сегментів ринку.

Список використаної літератури

Акимова И.М. Промышленный маркетинг.-К.:”Знання”,КОО, 2000.-294с.

Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент.-К.:КНЕУ,1998.-268с.

Гаркавенко С.С. Маркетинг.-К.: Лібра, 1998,384с.

Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика.- К.: Вища шк.,
1994.-327с.: іл.

Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика.-К.: КНЕУ, 1997.-156с.

Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика.-К.: КНЕУ, 2000.-124с.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ.- М.: “Ростинтэр”, 1996.-704с.

Котлер Ф., Армстронг Гари. Основы маркетинга: Пер. с англ.-2-е европ.
изд.- К.;М.; СПб.: Издат. Дом “Вильямс”, 1998.- 1056с.

Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг.-К.: КНЕУ, 1999.-84с.

Панкрухин А.П. Маркетинг.-М.: Институт международного права и экономики
им. А.С. Грибоедова, 1999.-398с.

П.Г. Перерва. Управление маркетингом на машиностроитель-ном предприятии.
Издание “Основа”, Х.: 1993.-285с.

Промисловий маркетинг. Теорія та господарські ситуації /Під ред.
Старостіной Л.А.-К.: “Іван Федоров”, 1997.-400с.:іл.

ЕТАП 4

Вивчення цін кон-курентів

ЕТАП 3

Аналіз витрат та визначення взаємозв’язку між ціною, обсягом продажу та
прибутком

ЕТАП 2

Оцінка

попиту

ЕТАП 1

Визначен-ня цілей цінової політики

ЕТАП 6

Встановлення ціни на товар:

– знижки

– націнки

– встановлення ціни залежно від місце-знаходження клієнта

ЕТАП 5

Вивчення рівня цін (методу ціноутворення):

– методи, орієнтовані на попит

– методи, орієнтовані на прибуток

– методи встановлення цін, виходячи з витрат на вироб-ництво та
реалізацію продукції

– методи, орієнтовані на конкурентів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020