.

Словотвірна синонімія прикметників, мотивованих різними частинами мови (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
301 2903
Скачать документ

словотвірнА синоніміЯ ПрикметникіВ,

мотивованих різними частинами мови

Прикметникові словотвірні синоніми — це переважно деривати, утворені за
допомогою однофункційних словотворчих засобів, які додаються до спільної
твірної основи [2,с.21-22] — іменникової, дієслівної чи прикметникової
(бджолиний-бджолячий, хрипкий-хриплий, блідавий-блідуватий). Крім того,
словотвірними синонімами вважаємо і спільнокореневі прикметники, що
утворені від різних мотивуючих баз. Ними можуть бути не тільки
різноструктурні іменники, дієслова і т.д., а й слова різних частин мови
зі спільним коренем. Рідко словотвірні синонімні відношення виникають і
між первісним та похідним прикметниками, що мають одну або кілька
спільних семем.

Моделі дериваційної синонімії прикметників, які мотивуються різними
частинами мови, були відомі вже в українських пам’ятках XI ст. У новий
період пари (ряди) прикметникових словотвірних синонімів різної
мотивації (обов’язково спільнокореневими словами) найчастіше
відповідають моделям: віддієслівний прикметник — відіменниковий
прикметник, рідше відіменниковий прикметник — відприслівниковий
прикметник і в поодиноких випадках відіменниковий прикметник —
відчислівниковий прикметник та відіменниковий прикметник —
відприкметниковий прикметник.

Усі ці моделі вимагають основоцентричного підходу і, відповідно,
класифікації словотвірних синонімів за відношенням між їх мотивуючими
базами, як і при дериваційній синонімії прикметників, мотивованих
спільнокореневими словами тої самої частини мови — різноструктурними
іменниками й дієсловами. В обох випадках компоненти дериваційних
синонімних пар можуть утворюватися як тим самим, так і різними способами
(суфіксальним — морфолого-синтаксичним), за допомогою як того самого
суфікса, так і різних однофункційних формантів (-уч- і -н-, -н- і -ов-,
-уч- і -овит-, -лив- і -уват-). Проте відмінність між дериваційними
прикметниковими синонімами, утвореними від різних частин мови, помітна
на вищому ступені узагальнення словотвірних значень, порівняно з тими
парами, що мотивуються тою самою частиною мови. Спільним є тільки
найзагальніше дериваційне значення, наприклад, “вираження якісної ознаки
через відношення до мотивуючого слова” у прикметників типу болючий –
болісний (від дієсл. боліти й ім. болість). Якщо конкретизувати
відношення між мотивуючим і мотивованим і формулювати часткові
словотвірні значення, то помітна відмінність: “вираження якісної ознаки
через відношення до дієслова” і “вираження якісної ознаки через
відношення до іменника”. На рівні ж лексичному збігаються тільки окремі
семеми цих слів. Наприклад, у Словнику української мови так
розкривається спільне переносне лексичне значення наведених
прикметників: “тяжкий, який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток;
викликаний цими почуттями” [СУМ, I, 215, 214]: Перед очі виринув болючий
спогад. О болісна омана [Іздрик, 9]. Пор. аналогічну словотвірну
синонімну пару: щербатий – щерблений (від ім. щерба та дієсл. щербити):
Стомлений тесля дрімає при щербатій сокирі [Ант., 90]. Сонячна чаша
щербленим рогом вгрузла між ребра [Савка, 75]. Обидві пари мають активну
паралельність із невеликою частотною перевагою прикметників болючий і
щербатий.

Отож, мотивуючі бази словотвірних синонімних прикметників (похідних від
різних частин мови) переважно пов’язані як мотивуюче слово — похідне
слово. Найчастіше це:

дієслово — іменник — прикметник

— прикметник

або, навпаки,

іменник — дієслово — прикметник

— прикметник.

Із відіменниковими ад’єктивами в словотвірні синонімні зв’язки вступають
як відінфінітивні, так і віддієприкметникові ад’єктиви. Часто мотивуючі
бази пов’язані як назва дії — назва діяча, її виконавця; назва дії —
назва результату, наслідку; назва предмета — назва дії, мотивована
назвою предмета.

Наприклад, в українській мові XIX – поч. XX ст. засвідчені такі
дериваційні синонімні ряди, як зажирливий – зажиракуватий (від дієсл.
зажирати та ім. зажирака): Од чого то є такі инші зажирливі. Ото у нас
чоловік Рогуля — зажиракуватий [Гр., II, 39]; копательний – копачкий
(від дієсл. копати та ім. копач): Щирі були покійники… копательні. Дід
Юрко замолоду був копачкий [Гр., II, 280] (прикметники означали
“працьовитий, наполегливий”); мірчий – мірничий (від дієсл. міряти та
ім. мірник): Мірчий апарат. Мірничий апарат [Фав., 2]; робочий –
робітний – робітливий – роботящий (від ім. робота і дієсл. работати [С.,
III, 3], яке в новому періоді вийшло з ужитку): Робоча, як бджола. Там є
дівка дуже красна, та лель не робітна. Чи хороша чи вродлива, чи до діла
робітлива. Ручки ж мої роботящі [Гр., IV, 26]; а також вальковий –
валькований (від ім. вальок — комок глини для обмазування стін та від
дієсл. валькувати) [Гр., I, 124]; забутний(-ій) – забутковий (від дієсл.
забути та ім. забуток) [Гр., II, 10]; ростючий – ростовитий (від дієсл.
рости та ім. ріст) [Гр., IV, 79, 80]. Ці пари (ряди) не збереглися в
сучасному нормативному вжитку.

Прикметникові ряди, що протягом певного часу існували як словотвірні
синоніми, розпадалися й унаслідок втрати одного або кількох компонентів.
Наприклад, гидкий – гидний – гидючий – гидосний (від дієсл. гидити та
ім. гидість): Гидкий, як поплазка. Доле ж моя гидна. Таке гидюче, що й
глянути на нього не хочеться. Гидосний [Гр., I, 282]; отруйний –
отруйливий – отрутний (від дієсл. отруїти та ім. отрута): Слався
м’ясистим листом отруйний молочай. Гагів отруйливих наковтавсь. Збирали
вони навіть отрутних тарантулів [СУМ, V, 810, 811]; плачний – плачливий
– плакучий (плачучий) – плаксивий (від дієсл. плакати або ім. плач та
ім. плакса): Плачним голосом вимовляла. Плачливі співи серце розбивали.
І пісня та …жалібна, витяжна, плакуча. Плачучим голосом допитувався.
Голос в Андрія тонкий, плаксивий [СУМ, VI, 572, 560, 572, 559]; співний
– співливий – співучий – співочий (від дієсл. співати та ім. спів): Маєш
же свашеньки співнії. Які співливі баби. Пташка співуча. Весела, мов
пташка співоча [Гр., IV, 176]. На сучасному етапі переважили й активно
функціонують прикметники гидкий, отруйний, співучий – співочий, плакучий
– плаксивий (із ширшою сполучуваністю компонентів на -уч-ий).

У сучасній українській мові відіменниковий і віддієслівний прикметники
формують словотвірні синонімні ряди і з активною, і з можливою
паралельністю. Наприклад, як активно паралельні сьогодні функціонують
деривати: тямучий (тямущий) – тямкий – тямовитий (тямковитий) (від
дієсл. тямити та ім. тяма): Він чоловік тямучий. Дуже тямущий чоловік.
Хлопець гарний, тямовитий [Гр., IV, 303]. Жінка — людина тямка.
[Хлопець] розумний, тямковитий [СС, I, 683]. Функційно домінує на
сучасному етапі ад’єктив тямущий [СС, I, 683]; тремтячий – тремтливий –
тремкий (від дієсл. тремтіти та ім. трема): Горбатий лив тремтячою
рукою. Онук ніс миску в малих тремтливих руках [Ш., I, 324, 344].
Заголублені спогади, дотик тремкої руки [Савка, 28]. Тремтячий місяць.
Від фігур падають тремливі тіні [Світ Софії, 107]. Тремкий серпанок [Ш.,
I, 383] (усі прикметники ряду характерні для художнього стилю; як
міжстильові вживаються переважно деривати на -ач-ий, -лив-ий); гризучий
– гризький – гризотний (від дієсл. гризти(ся) та ім. гризота): Неприємне
гризуче почуття ще довго заважало йому зосередитися [СУМ, II, 167]. Не
мав би відчувати нічого гризького [Ш., I, 274]. Непередбачена гризотна
туга охопила його за душу [СУМ, II, 166]; дрімливий – дрімотливий –
дрімотний (від дієсл. дрімати та ім. дрімота): Щоб ока світлого не випив
Дмірливий ворон-птах. Сиділи на горбах, мов старі дрімотливі ворони
[СУМ, II, 419, 418]; чванливий – чваньковитий (від дієсл. чванити(ся) та
ім. чванько): Калиновський шукав гострих слів, щоб зрізати чванливого
Красюка. Він сам був дуже чваньковитий [СУМ, XI, 287]; скорбний –
скорботний (від дієсл. скорбіти або ім. скорб та від ім. скорбота):
Собака поклав скорбну морду на лапи [Ш, I, 410]. По скорботному виразу
його очей видно було, що смерть Аркадія вразила його глибоко [СУМ, IX,
297]; абсорбувальний – абсорбційний (від дієсл. абсорбувати та
ім. абсорбція; обидва прикметники засвідчені як відповідники до
рос. абсорбционный) [Хем., 95], хоч у середині століття функціонував
тільки ад’єктив, мотивований іменником абсорбційний [Хім., 27];
мажорувальний – мажорантний (від дієсл. мажорувати та ім. мажоранта)
[Мат., 90]; підстильний – підстилковий (від дієсл. підстеляти та
ім. підстилка): Підстильний і підстилковий торф [Гірн.91, 235];
покривний – покрівельний (від дієсл. покривати та ім. покрівля; обидва
прикметники засвідчені як відповідники до рос. покривной) [Хем., 74],
пор. раніше — тільки покривний [Хім., 124]; таблетований – таблетковий
(від дієсл. таблетувати та ім. таблетка): Таблетований і таблетковий
матеріал [Хем., 220]; ґратований – ґратчастий (від дієсл. ґратувати та
ім. ґрати): Ґратовані і ґратчасті вікна [НК]; кубований – кубовий (від
дієсл. кубувати та ім. куб) [Мат., 86].

У пари з можливою паралельністю поєднуються на сучасному етапі
прикметники, один із яких уживається рідко як застарілий або такий, що
перебуває в стані занепаду, а також багатозначні прикметники, які рідко
вживаються з тим самим значенням. Наприклад, сьогодні рідкісним є один
із компонентів дериваційних синонімних пар (рядів) визвольний –
визвольницький (від дієсл. визволяти та ім. визвольник): Населення
Запорізької Січі, звідки почався визвольний похід Богдана Хмельницького,
складалося… з українських козаків. Дзвенять,… усім визвольницький
віщуючи похід [СУМ, I, 397]; жадний – жадливий – жадібний (від дієсл.
жадати та ім. жадоба): Береза ще більше жадна життя. Жадливі блищики
очей. Жадібний до життя був [НК]; мандрівний – мандрований (від
дієсл. мандрувати та ім. мандри): Мандрівні дяки, мандровані дяки, –
вихованці різних шкіл на Україні 16-18 ст. [УРЕС, II, 340]. Мислитель
відмовляється, обираючи долю мандрівного філософа [Іст.укр. філ., 85].
“Український мандрований філософ Григорій Сковорода” [УЛЕ, I, 106]. В
інших випадках — тільки мандрівний: мандрівні сюжети [ЛС, 422]. Пісня
мандрівного серця [Андр., 4]; обітований – обітний (від дієсл. обітувати
та ім. обіт): Обітована земля. Обітна земля [СУМ, V, 507]; ткальний –
ткацький (від дієсл. ткати та ім. ткач): Якось я став, задумавсь коло
ткальної машини. Нудьга Йванові сидіти за ткацьким верстатом [СУМ, X,
151, 153]; танцювальний – танечний (від дієсл. танцювати та ім. танець):
Можна бачити танцювальні рухи. Троє кіл танечним кроком, юрмами оточені
[СУМ, X, 35, 33]; уживальний – ужитковий (від дієсл. уживати та
ім. ужиток) [СУМ, X, 402]. Рідковживані прикметники визвольницький,
жадний – жадливий, мандрований, обітний, ткальний, танечний, уживальний
функціонують сьогодні з вузько обмеженою сполучуваністю вже як архаїзми,
хоч самі їх моделі залишаються продуктивними.

Із часом стали відрізнятися валентністю і через те опинилися на шляху
наближення до паронімії пари (ряди) прикметників віршований – віршовий
(від дієсл. віршувати та ім. вірш), плідний – плодовитий – плідливий
(плодливий) – плодючий (від дієсл. плодити та ім. плід), відношення між
якими визначаємо тільки з контексту. Ці деривати вступають у словотвірні
синонімні відношення: Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі
[ЛС, 133]. Забули, мабуть, через перестарілість мови, а ще більше
віршової форми [Чиж., 246]. Плідні кущі. Ми одержали… плодовиті
гібриди між житом і різними видами пирію [СУМ, VI, 585, 588]. Плодлива,
як свиня [Гр., III, 197]. Нічия огородина не здавалась така плодюча
[СУМ, VI, 590]. Але домінує на сучасному етапі в основному паронімне
функціонування прикметників: Віршований, -а твір, казка, але віршовий,
-а розмір, форма [НК]. Плодовитий – плодючий, -а кущ, рослина, худоба,
риба, але плідний, -а письменник, ідея, праця [НК], [СС, II, 244]. На
межі між словотвірною синонімією і паронімією перебувають також ряди з
можливою паралельністю, багатозначні компоненти яких рідко функціонують
із тою самою семемою. Наприклад, уривистий – уривчастий – уривковий (від
дієсл. уривати та ім. уривок) зі спільною семемою “який переривається
через короткі проміжки часу, несуцільний, який різко обривається”: Вона
витиснула лише кілька уривистих плутаних фраз. Програвала одною рукою
уривчасті мелодії. Те… було одностороннє, припадкове та уривкове [СУМ,
X, 476]; тайний – таємний – таємничий (від дієсл. таїти та ім. таємниця)
тільки зі семемою “сповнений таємниць, загадковий, невивчений”, “якого
не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний; який має чудодійну
силу, чудодійні властивості, чарівний”). Хтів гамувати я кров силою
тайних замов. Отже, є в тобі таємні чари? Весь світ був як казка, повна
чудес, таємнича [СУМ, X, 17, 13, 14].

У новій українській мові засвідчене також поодиноке функціонування двох
рідковживаних компонентів словотвірної синонімної пари: горьований –
горьовий (від дієсл. горювати та ім. горе) [НК]. Словотвірною синонімною
парою, яка тепер перебуває в стані розпаду через ненормативну
паралельність, є підіймальний (піднімальний) – підйомний (від дієсл.
підіймати (піднімати) та ім. підйом): Підіймальне і підйомне зусилля
[Гірн.59, 246]. На сучасному етапі помітна виразна тенденція до
витіснення ад’єктива, мотивуюча база якого (ім. підйом) з’явилася в
українській мові під впливом російської. Відповідно і найновіша лексична
картотека фіксує вже тільки прикметник підіймальний: Підіймальна сила
[НК].

Словотвірні синонімні прикметники можуть зрідка мотивуватися: а)
спільнокореневими іменником і дієсловом, які між собою не пов’язані як
мотивуючий — мотивований, а є на одному ступені в словотвірному гнізді,
наприклад, кровотечний – кровоточивий (від ім. кровотеча і дієсл.
кровоточити): На кровотечні рани прикладають шматочки …квіток нагідок,
змішаних порівну з листками полину. Цей Спартак, мабуть, і в гадці не
має, якої… кровоточивої рани в серці Богдановім торкнувсь [СУМ, IV,
362]; б) дієслівним словосполученням і складним іменником, похідним від
цього словосполучення, наприклад, окозамилювальний – окозамилювацький
(від спол. око замилювати та ім. окозамилювач) [СУМ, V, 673]; в)
дієслівним та іменниковим словосполученням, наприклад, богобійний –
богобоязливий – богобоязний – богобоязкий – богобоящий (від спол.
боятися Бога та боязнь Бога): З цим богобійним різником… мав
справи. Богобоязка, а нищечком проти мене замишляєш! Він син був
богобоязливий. Жив…, як належить …богобоязному чоловікові. Богобоящі
люди [СУМ, I, 209].

Прикметникові словотвірні синоніми, мотивовані іменником та дієсловом,
утворюються переважно за допомогою суфіксів -ськ-, -к-, -ов-, -овит-,
словотворчого закінчення -ий, які додаються до іменникових основ, і
-н-(-льн-), -ив-(-лив-), -ач-(-уч-/-ущ-), -к-, які додаються до
дієслівних основ. Ці словотворчі засоби можуть об’єднуватися спільною
функцією попарно чи по три-чотири в ряді.

Інколи компонентами дериваційної синонімної пари в новій українській
мові є мотивуючий і мотивований ним прикметник. Переважно такі пари
відповідають моделям: первісний прикметник — похідний від нього
прикметник; відіменниковий прикметник — похідний від нього прикметник;
відчислівниковий прикметник — похідний від нього прикметник і мають
можливу паралельність. Похідний компонент таких пар на сучасному етапі
або вийшов з ужитку, або вживається рідше, ніж первісний, і тільки в
художньому стилі. Первісний прикметник часто має складнішу семантичну
структуру, ніж його дериват; збігається тільки одне або два значення.
Наприклад, словотвірними синонімами є первісний прикметник вартий (варт)
і похідний від нього вартний: Пусти його, не варт він того. Цей чоловік
вартний [Гр., I, 127, 128]; аналогічно ситий – ситний: Увесь вік ходив
ситий і вкритий. Ті діти… стали дуже ситними. Ситий борщ. Ситна паша.
Це з ситої землі хліб. Земля ситна [Гр., IV, 123, 124]; гордий –
гордовитий: Ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ. Щиро покохала його
наша гордовита Катря [СУМ, II, 127, 126]; пильний – пильновитий: Не
видно там було руки пильної господині [СУМ, VI, 354]. Чабан вірний,
пильновитий [Гр., III, 151]; бадьорий – бадьористий: Промовив я,
почуваючи себе таким бадьорим. Міцносиле, бадьористе, хоч невелике
військо [СУМ, I, 86]; пряний – прянистий (прєнистий): Зарикала
коровочка, зарикала пряна. Прєниста худоба [Гр., III, 495].

Моделі відіменниковий прикметник — відприкметниковий прикметник
відповідають пари валовий – валов’яний (від ім. вал і прикм. валовий):
Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. Валов’яний клубок [Гр., I,
124]; водяний – водянистий (від ім. вода і прикм. водяний): Водяна
картопля. Водянисті жмаки [СУМ, I, 723]; трав’яний – трав’янистий (від
ім. трава і прикм. трав’яний): В цьому трав’яному лісі побояться вони
вовків. Берег тут чорноземний, трав’янистий [СУМ, X, 222]; полум’яний –
полум’янистий (від ім. полум’я і прикм. полум’яний): Полум’яні очі.
Полум’янистий погляд [СУМ, VII, 102]; рясний (рясен) – ряснистий (від
ім. ряст і прикм. рясний): Сади рясні похилились. Щоб наш овесець рясен
був. Копи пашнисті, снопи ряснисті [Гр., IV, 93]; сурм’яний –
сурм’янистий (від ім. сурма і прикм. сурм’яний): Окиси сурм’яних руд.
Сурм’яниста руда …утворюється у вигляді білого осаду [СУМ, IX, 855];
росяний – росянистий [СУМ, VIII, 886]; ядрений – ядренистий [СУМ, XI,
625]; а також багряний – багрянистий у складі багатокомпонентного
дериваційного синонімного ряду багряний – багрянистий – багристий –
багровий (від ім. багра і прикм. багряний):

— багряний — багрянистий

багра — багристий

— багровий:

Розжеврене, червоне сонце низько спустилося, багряним світлом грало.
Підіймалося сонце над степ, Мов багровеє коло. Неспокійно бовдурились
багрянисті дими [СУМ, I, 85].

У словотвірні синонімні відношення мотивуючий відіменниковий прикметник
— мотивований відприкметниковий прикметник найчастіше вступають
ад’єктиви, утворені за допомогою суфіксів -ан- і -ист-, -ов- і -ан-.

Словотвірними синонімними парами можуть бути також мотивуючий
відчислівниковий прикметник — мотивований відприкметниковий прикметник;
мотивуючий віддієслівний прикметник — мотивований відприкметниковий
прикметник, із яких на сучасному етапі функційно переважає по одному
компонентові. Наприклад, однакий – однаковий (від числ. один і прикм.
однакий): Приїхали три козаки, Та всі три однакі. Царі, раби – однакові
Сини перед Богом [СУМ, V, 631]; дрібний – дрібнистий (від дієсл. дробити
і прикм. дрібний) [Гр., I, 443].

У словотвірні синонімні зв’язки в новій українській мові можуть вступати
і відчислівниковий — відіменниковий деривати: подвійний – двоїстий –
двійчастий (від числ. двоє та ім. двійка) [Геодез., 64]; відіменниковий
— відприкметниковий: свинцюватий – свинцевистий (від ім.свинець та
прикм. свинцевий): Свинцювата і свинцевиста бронза [СУМ, IX, 72];
відіменниковий — відприслівниковий: домовий – домашній (від ім. дім і
присл. дома): Домашнього злодія не встережешся. Домового злодія не
встережешся [Гр., I, 418, 419]; нутряний – внутрішній (від ім. нутро і
присл. внутрі) [Фав., 9]; правдивий – справжній – справдішній
(справдешній) (від ім. правда і присл. справді): Правдиві волоські
гарбузи [Гр., III, 398]. Це було справжнє кам’яне вугілля. Це не град і
не сніг, а справдішня… сіль. Надворі… справдешнє літо [СУМ, IX, 591,
590, 589]. Рідко у цей словотвірний синонімний ряд входять і прикметники
справедливий та праведний: Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця
справедливая. Не мають праведного таланту (справжнього таланту) [Гр.,
IV, 188; III, 398].

Із названих словотвірних синонімних рядів на сучасному етапі розвитку
української мови стали паронімами прикметники домовий – домашній,
справедливий – праведний – справжній, а нутряний і справдішній вийшли з
активного вжитку.

Отже, крім прикметникових дериваційних синонімів, що утворилися від тої
самої частини мови, в новій українській мові засвідчені пари з
компонентами, мотивованими словами різних частин мови, або з первісним і
похідним від нього прикметником. Словотвірні синоніми якраз цих моделей
(первісний прикметник — відприкметниковий прикметник, відчислівниковий
прикметник — відприкметниковий прикметник) свідчать, що в новій
українській мові існують деад’єктивні прикметники, які, крім
словотвірних значень “слабкий вияв ознаки” (білуватий), “сильний вияв
ознаки” (старезний), “надмірний вияв ознаки” (задобрий),
“гіпокористичність” (сліпенький), “заперечення ознаки” (невеликий) [1,
с. 53], можуть виявляти ознаку, тотожну за силою вияву з ознакою, яку
виражають їх мотивуючі бази — прикметники (ситий – ситний; однакий –
однаковий).

Прикметникові словотвірні синоніми різної мотивації — це слова, які
вживаються в науковому, художньому і розмовному стилях мови.

Список використаної літератури:

1. Ґрещук В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ,

1995. 208 с.

2. Ковалик І.І. Питання словотворчої синонімії і омонімії в сфері
іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства. Матеріали Першої
славістичної конференції. Львів, 1962. С.5-25.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020