UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська мова – державна мова України. Сучасний статус української літературної мови (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9289
Скачало1666
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат

 

на тему:

 

“Українська мова – державна мова України. Сучасний статус української

літературної мови”

 

Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по

собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас

мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака

таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація.

 

Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах

мовлення і "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному,

написаному). Тому доля мови залежить від кожного з мовців.

 

З матеріального погляду в мові, що реалізується в мовленні, немає

нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими

комбінаціями окривається величезний світ значень — фонетичних,

лексичних, граматичних, стилістичних. Саме в них відображені знання

народу— носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього.

"Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова" (В. фон

Гумбольдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною

ознакою і символом нації.

 

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає

світ безпосередньо, "таким, як він є".

 

Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її

виявах. "Мова — дім духу" (М.Гайдеггер).

 

Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і

передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має

універсальний характер: нею просто передати все те, що виражається,

наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорожніми знаками, тоді

як жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з

мовою.

 

Із індоєвропейської прамови, яка розпалась не пізніше 2,5 -3 тисяч років

до н.е., з її північно-східної діалектної групи, до якої входили також

діалекти майбутніх балтійських, германських, індійських та іранських

мов, виділилась слов'янська прамова. Вона проіснувала понад 2,5 тисячі

років і почала розпадатись десь близько третього століття н.е. Цей

процес завершився в основному в шостому столітті.

 

Більшість гіпотез щодо прабатьківщини слов'ян локалізує її цілком або

частково на території сучасної України, а за географічні орієнтири

переважно беруться Дніпро, Дністер і Карпати.

 

За відомостями, зафіксованими в пам'ятках писемності, історія східних

слов'ян "почалась у VI столітті на самому краю, в самому кутку нашої

рівнини, на північно-східних схилах і передгір'ях Карпат"

(В.Ключевський), де утворився військовий союз слов'ян, очолюваний

дулібським князем. Подібні форми політичної організації суспільства були

властиві й іншим племенам. На думку ж М. Грушевського: "За поріг

історичних часів для українського народу можна прийняти IV століття

нашої ери, коли ми маємо вже відомості, котрі можна прикласти спеціально

до нього. До цього часу ми можемо говорити про нього, як про частину

слов'янської групи племен...".

 

Зрозуміло, що початок формування мови збігається з початком формування

народу.

 

Унаслідок міграційної взаємодії людності дулібського та інших племінних

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ