Поняття про витрати,
поточні витрати на витрати наступних періодів
Процес виробництва завжди пов’язаний з використанням робочої сили та
засобів виробництва, які втілюються в продукті. Останній
характеризується корисністю (споживною вартістю) та трудомісткістю,
тобто затраченою певною кількістю праці. Чим продуктивніша праця, тим
нижча трудомісткість одиниці створеного продукту.
Слід відрізняти витрати загальні й на одиницю продукції. Загальні
витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. ця сума
залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції.
Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період,
якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному
виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.
Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю,
існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх
приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто
де Сг — граничні витрати;
(C — приріст загальних витрат;
(N — приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.
Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, то
граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на
останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник
граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу
виробництва продукції.
При плануванні, обліку і аналізі витрати класифікуються за
певними ознаками. Основними з них б ступінь однорідності витрат, спосіб
обчислення на окремі різновиди продукції, зв’язок з обсягом виробництв.
За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні.
Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і
є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці ,
відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші
витрати. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють декілька
елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням при
калькулюванні та організації внутрішнього економічного управління.
Наприклад, витрати на утримання і експлуатацію
устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати,
втрати від браку та ін.
За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються
на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з
виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її
одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид ,продукції, усі витрати
— прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі
різновиди продукціії, бо вони пов’язані з виготовленням різних виробів
(зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і
експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та
непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його
організаційної структури, нормування і обліку. Зростання частки прямих
витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості
одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.
Залежно від зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяються на
постійні й змінні.
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна
сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.
Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни
виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно
міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається
постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію
будов і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до
групи постійних відносять також витрати, які неістотно змінюються
внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно-постійними.
Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить
від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу їх можна розділити на
пропорційні та порційні.
Пропорційні Витрати змінюються прямо пропорційно обсягу
виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності kп = 1. До пропорційних
належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі
вироби, відрядну зарплату робітників.
Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі.
Прогресуючі витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, kп >
1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає
більших витрат на одиницю продукції. Це, приклад, витрати на
відрядно-прогресивну оплату праці, даткові рекламні та торгові витрати
та ін. Дегресуючі витрати зростають менше, ніж обсяг виробництва, kп СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЯрмоленкоВ.П.Про склад і класифікацію виробничих витрат // Бухгалтерія в
с/г. –2000.–№11
Экономика. Учебник / под ред. А.О. Булатова. –М.: БЕК, 1996. –с.79-95.
Доллан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: микроэкономическая модель. –Спб.,
1992. –с.133-162
Загальна економічна теорія. І ч. / за ред. І.В.Буяна. –Тернопіль: Лідер,
2000. –378 с.
Лобанів О. Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації та прибутку
підприємства // Вісник податкової служби України.–2000.–№24
Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В
2-х томах. –М.: Республика, 1992. –т.2, гл.24
Мельниченко Л.Використання методу грошових потоків в управлінні
витратами підприємства // Економіка.Фінанси.Право.–1999.–.№10
Основи економічної теорії / за ред. С.В. Мочерного. –К.: Академія, 1997.
–464 с.
Основи економічної теорії / за ред. С.В. Мочерного. –Тернопіль: Тарнекс,
1993. –688 с.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект / за ред. Г.Н.
Климка, В.П. Нестеренка. –К.: Вища школа, 1994. –559 с.
Основы предпринимательской деятельности / под ред. Ю.М. Осипова. –М.:
Изд-во МГУ, 1992
Самуельсон П. Экономика. В2-х томах. –М.: Алгон, 1992. –т.2
Хмельов Г. Яка користь...від витрат // Вісник податкової служби
України.–2000.–№24
Чимшит О. Витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності
// Бухгалтерія.–2000.–№35
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
