Реферат
на тему:
“Поняття договору оренди.
Порядок укладання договірної оренди”Поняття договору оренди. Об’єкти
оренди
Одним із напрямів підвищення ефективності використання майна державних
підприємств і організацій у сучасних умовах є передача його в оренду
фізичним та юридичним особам. За допомогою оренди реалізуються як
інтереси власника щодо отримання доходу з наявних у нього
виробничих фондів, так і інтереси орендаря, який, не обтяжуючи себе
щоразу придбанням необхідного обладнання, устаткування тощо у власність,
має змогу ефективно використовувати найняте ним майно для здійснення
своєї статутної діяльності.
Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 2 Закону України від 14
березня 1995 р. «Про оренду державного та комунального майна».Відповідно
до цієї статті орендою визнається засноване на договорі строкове платне
користування майном, що необхідне орендареві для здійснення
підприємницької та іншої діяльності.
З наведеного визначення випливає, що:
• по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не
можуть виникати на підставі планових завдань або інших
адміністративно-управлінських актів;
• по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без надання
права орендареві розпоряджатися орендованим майном);
• по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням
орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;
• по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове)
користування. У разі закінчення строку, на який було укладено договір
оренди, цей договір припиняється.
Майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем для
здійснення як підприємницької (виробництво продукції, виконання робіт,
надання послуг, зайняття торгівлею), так і іншої (задоволення
лікувально-оздоровчих, просвітницьких, культурно-спортивних потреб тощо)
діяльності.
Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського
законодавства України. Відносини щодо оренди майна регулює, насамперед,
Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Його
особливість полягає в регулюванні двох груп відносин: організаційних,
пов’язаних із передачею в оренду майна державних підприємств та
організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній
Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних
підрозділів; майнових між орендодавцями та орендарями щодо
господарського використання державного майна, майна, що належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універсальний характер,
оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та
договором оренди) може регулюватися оренда майна інших форм власності
(приватної та колективної).
Важливе значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти
законодавства України:
• Цивільний кодекс (глава 25 «Майновий найом»);
• Декрети Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992р. №20-92 «Про
укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями
торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» (Відомості Верхов.
Ради України- 1993.- №11- Ст. 90); від 31 грудня 1992р. №26-92 «Про
перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх
структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача
в оренду яких не допускається» (Відомості Верхов. Ради України. -1993.-
№ 11.- Ст.96); від 11 січня 1993 р. №5-93 «Про впорядкування
використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що
перебувають у державній власності» (Відомості Верхов. Ради України.-
1993.- № 12.— Ст. 108); від 20 травня 1993 р. № 57-93 «Про приватизацію
цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних
підрозділів, зданих в оренду» (Відомості Верхов. Ради України.- 1993.- №
30.- Ст. 337); Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію
державного майна»; постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня
1995 р. №629 «Про затвердження Методики оцінки вартості об’єктів оренди,
Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку
надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів» (ЗП України.-
1995. № 12.-Ст. 276; Типовий договір оренди державного майна,
затверджений наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996
р. № 457, та ряд інших нормативних актів.
Закон «Про оренду державного та комунального майна» визначає, яке саме
майно може бути об’єктом оренди. Насамперед, об’єктами оренди за цим
законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць). Закон (п. 1 ст. 4) під цілісним
майновим комплексом розуміє господарський об’єкт із завершеним циклом
виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною
ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями,
системою енергопостачання.
Оскільки майно підприємства крім основних фондів складають також
оборотні кошти та інші цінності, законодавством встановлений спеціальний
порядок передачі їх орендареві. Так, грошові кошти та цінні папери з
урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець
надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування
Національного банку України. Надання орендареві в кредит коштів та
цінних паперів здійснюється на підставі кредитного договору, який
укладається одночасно з договором оренди. Строк надання кредиту не
повинен перевищувати строку дії договору оренди. У разі розірвання
кредитного договору, закінчення строку його дії або припинення договору
оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві надані йому кошти та
цінні папери.
Інші оборотні матеріальні засоби (тобто не грошові кошти і не цінні
папери) викуповуються орендарем згідно з договором купівлі-продажу, який
укладається одночасно з договором оренди. Плата за придбані оборотні
матеріальні засоби вноситься орендарем протягом 30 календарних днів з
моменту укладання договору. Створеному членами трудового колективу
господарському товариству орендодавець може продати оборотні матеріальні
засоби в кредит за умови оплати ним не менш як 30 відсотків їхньої
вартості. При цьому термін оплати оборотних матеріальних засобів не
повинен перевищувати одного року з дати укладення договору
купівлі-продажу. Розміри чергових внесків та строки їх сплати
визначаються у договорі купівлі-продажу.
Об’єктами оренди за Законом «Про оренду державного та комунального
майна» можуть також бути нерухоме (будівлі, споруди, приміщення) та інше
окреме індивідуально визначене майно (машини, устаткування та інші
облікові одиниці основних засобів, нематеріальні активи, малоцінні та
швидкозношувані предмети, виробничі запаси, незавершене будівництво,
готова продукція, незавершене капітальне будівництво та інші цінності,
що виділяються в самостійний об’єкт оренди).
Разом з тим не можуть бути об’єктами оренди цілісні майнові комплекси
державних підприємств, їхніх структурних підрозділів (філій, цехів,
дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену ч. 1 ст. 4 Закону
України «Про підприємництво». Це діяльність, пов’язана з виготовленням і
реалізацією наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї,
вибухових речовин, охороною об’єктів державної власності, а також
проведення ломбардних операцій.
Законодавчими актами України може бути доповнено перелік державних
підприємств, майнові комплекси яких не можуть бути об’єктами оренди.
Так, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від ЗІ грудня 1992 р.
№ 26-92 «Про перелік майнових комплексів державних підприємств,
організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва,
приватизація або передача в оренду яких не допускається» не
допускається, зокрема, передача в оренду радіотелевізійних передавальних
центрів та об’єктів, що становлять загальнодержавну систему зв’язку;
магістральних ліній електропередачі, магістральних трубопроводів;
магістральних залізниць, автомобільних шляхів державного значення,
метрополітенів; гідро- і атомних електростанцій; протирадіаційних споруд
тощо. Декретом також встановлено, що передача в оренду майнових
комплексів чи відокремленого майна, які забезпечують діяльність
Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України,
може провадитися тільки з дозволу зазначених органів.
Порядок укладення договору оренди
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» досить
детально регламентує процедуру укладення договору оренди.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди майна
підприємств, надсилають заяву, проект договору оренди, а також інші
документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна
України, відповідному орендодавцеві. У разі надходження до орендодавця
заяви про оренду цілісного майнового комплексу
підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого майна, що
перебувають у державній власності, або підприємства, заснованого на
майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у
комунальній власності, орендодавець у п’ятиденний термін після дати
реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів
органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
У випадках, якщо підприємство, його структурний підрозділ, щодо
цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або
ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають
монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди
підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на
ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів
(робіт, послуг), що належать об’єкту оренди та ініціаторові укладення
договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством,-
орендодавець надсилає копії проекту договору оренди та інших отриманих
документів також до органу Антимонопольного комітету України.
Орган, уповноважений управляти відповідним майном державної власності,
майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у
комунальній власності, та орган Антимонопольного комітету України
розглядають надіслані орендодавцем копії документів і протягом
п’ятнадцяти днів надсилають орендодавцеві висновки (дозвіл або відмову)
щодо можливості оренди та умов договору оренди. У разі неодержання
орендодавцем висновків у встановлений термін укладення договору оренди
вважається погодженим із зазначеними органами.
Орендодавець протягом п’яти днів після закінчення терміну погодження
умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним
майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли
заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого
індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п’ятнадцяти
днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні
договору оренди майна і повідомляє про це заявника.
Закон «Про оренду державного та комунального майна» містить примірний
перелік підстав відмови у передачі в оренду об’єктів. Це, зокрема:
• прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об’єктів;
• включення об’єкту до переліку підприємств, що потребують залучення
іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи
місцевих органів влади;
• відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду;
• відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідним майном,
на виділення структурного підрозділу;
• інші підстави, передбачені законами та постановами Верховної Ради
України.
Надаючи пріоритетне право на укладення договору оренди створеному
трудовим колективом підприємства господарському товариству,
законодавство передбачає, що укладення договору оренди з іншими
фізичними та юридичними особами можливе лише за умови відсутності заяви
господарського товариства впродовж двадцяти днів з дня направлення ним
повідомлення про намір орендувати цілісний майновий комплекс
підприємства, структурного підрозділу. За наявності заяв про оренду
цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу
(за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного
членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу)
від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається на
конкурсних засадах. Порядок проведення конкурсу визначається:
• Фондом державного майна України – для об’єктів, що перебувають у
державній власності;
• органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим,- для
об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим;
• органами місцевого самоврядування – для об’єктів, що перебувають у
комунальній власності.
У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання
відповіді в установлений термін зацікавлені особи мають право звернутися
за захистом своїх інтересів до суду чи арбітражного суду.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
