Реферат
на тему:
“Світова економіка”
Світова економіка або світове господарство – це сукупність національних
господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці та системою МЕВ.
Формування світової економіки:
СЕ. Сформувалась в кінці 19 – поч. 20 ст.:
Сформувались сталі ек. зв’язки / відносини;
Всі країни світу були втягнуті в МЕВ – в СЕ;
Різко зросла світова торгівля;
Сформувалась фінансово-кредитна система;
Нові риси притаманні новій системі:
Прямі інвестиції ( вивіз капіталу)
Міжнародне виробництво
Саме в цей час завершилось формування колоніальної системи.
2 аспекти формування світового господарства:
1. Позитивний – формування буржуазних відносин дало поштовх до
формування виробничих сил.
2. Негативний – це супроводжувалося війнами, конфліктами ( колоніальні
війни, работоргівля)
Історично світова економіка формувалася за двома напрямками:
Втягувались все інші та інші країни в процес будування ек. відносин;
Примусовий напрям – деякі країни примусово втягували в МЕВ. Навіть
незалежні (Китай 1836р.)
Головна тенденція світової економіки – збільшення взаємозалежності між
усіма країнами.
Етапи розвитку світового господарства
СГ пройшло декілька етапів формування (від зародження до зрілого стану
відзначено декілька етапів).Вирішальну роль у формуванні СГ відігравав
Світовий ринок. Формування СР дає ознаки формування СГ.
Світовий ринок – це існуюча на базі міжнародного поділу праці система
торгівельно-економічних ВІДНОСИН
З цією системою тісно пов’язані міжнародні фінансово-кредитні відносини.
Виникнення СР прямо пов’язане з виникненням міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці – це спеціалізація окремих країн на виробництві
певних товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку (не для
власного внутрішнього споживання)
Формування світового господарства: світове господарство — світовий
ринок — міжнародний поділ праці.
Формування світового ринку відбувалось тривалий час. Спочатку були
прокладені перші інтенсивні торгові шляхи, але ці контакти не означали,
що був створений світовий ринок. Ср в період рабовласництва , феодалізма
не існував, хоча торгівля була:
Лише частина країн була втягнута в торгівельні відносини;
Механізм торгівлі був не розвинений
В більшості випадків “торгові епізоди” носили локальний характер
Конфлікти, війни гальмували розвиток торгівлі
Тільки капітал, сформувавши капіталістичне виробництво, створив СР.
Етапи формування світового господарства:
1. Етап – мануфактурна стадія ( з середини XVI ст.)
До середини XVI ст. ( ще в XV ст. ) інша структура ек. потенціалу: перше
місце займають країни Сходу: Китай, Індія, обсяг продукції більший ніж в
Європейських країнах. Але з початку XVI ст. – різкі зміни у Європейських
країн.
Стадії першого етапу:
Розвиток мануфактурної промисловості стає важливим джерелом
нагромадження капіталу.
Поштовх до розвитку міжнародної торгівлі. Виникає проблема постійного
імпортування сировини, а з іншого боку експортування товарів.
Бурхливий розвиток транспорту та зв’язку.
Експансія, колонізація.
2. Етап – фабричний (середина XVIII ст.)
Саме в цей час відбувається перехід від мануфактури до фабрики. Великі
підприємства повністю залежать від імпорту сировини. З середини 70-х
років ек. зарубіжних країн починають відчувати ек. кризи.
3. Етап (середина – кінець XIX ст.) Ознаки:
Різко зросла світова торгівля;
З’явились чотири супер держави, які формують ек. систему в цих галузях
(США, Фр.,Брит.,Нім.) В кінці XIX – початку XX ст. Британія віддає
першість США.
Інтенсивний вивіз капіталу
Створюються перші міжнародні компанії (е.д.-Дпдег – машини)
Відбувається подальша концентрація виробництва та створюється нові ек.
форми підприємств (трест, синдикат, концерн, конгломерат)
З’являються перші ознаки, економічної моделі, для якої характерним є :
а) Існування монополії
b) олігополії
с) фірми-аутсайдери
Процес формування світової ек. закінчується на початку XX ст:
закінчився колоніальний розподіл світу (всі території розділені між
метрополіями);
закріплення торгівельних зв’язків: міжнародна торгівля набула світового
масштабу, всі країни приймають участь у міжнародному поділі праці;
Дуже різко зросла могутність фінансово-промислового капіталу;
Почали зростати темпи міжнародного виробництва.
Матеріальна основа Світового ринку – машинне виробництво, що існувало на
базі міжнародного поділу праці.
Рушійний механізм ринкова система, що базується на приватній власності
та конкуренції.
Інструменти функціонування:
Вивіз капіталу та товарів;
Рух робочої сил й;
Міжнародні фінансово-кредитні відносини
Колоніальна система
Колоніальна система – сукупність колоній, напівколоній та напівзалежних
країн, які залежать від метрополії.
Колонії – це території, де існувала політична влада метрополії, яка
забезпечувала ек. експансію.
Напівколонії – це країни, що формально політичне незалежні, але
пов’язані з метрополією нерівноправними міжнар. угодами.
Залежні держави – це країни, що формально політично-незалежні, але
займають нерівноправне місце в Світовому Господарстві.
Сформувалася колоніальна система, в якій не було рівного статусу між її
членами.
Значення колоній для СГ:
ринок збуту
постачання сировини
резерви для поповнення арміі
плацдарм військових баз
об’єкт інвестицій
Світове господарство на початку XX ст. представляла монополярну систему,
але після Жовтневої революції 1917р. відбулися зміни: утворюється
система, що функціонує на принципах загальної державної власності,
планової економіки. Спочатку СРСР, потім приєднується Монголія, Китай,
Куба.
Таким чином після 1917 р. світова економіка набуває біполярного
характеру. Один полюс – ринкова економіка, другий – планово –
адміністративна.
Майже до середини XX ст. ця схема існувала без змін. Приблизно до 1913
р. економіка Європи та Півн. Америки розвивалася рівномірно, але перша
Світова Війна призвела до змін, до значних втрат виробництва, баланс
фінансів пішов на фінансові потреби, дефіцит грошей, почалася інфляція.
Величезні маси населення втратили свої заощадження.
20-ті роки більшість країн Європи переживало тяжкі часи: інфляція 1000%,
більш-менш розвивалася економіка США. Після того, як утворився СРСР,
відбулось становлення нової системи. Росія втратили у 1905 -1917 р.р.
приблизно ЗО млн. людей, але планова економіка почала показувати
дивовижні результати.
24-30 р. – період Двох стабілізацій. З одного боку показники планової
ек., а з іншого – ринкова починає виходити із кризи ( США , Зах.
Європа.) , а далі ринкова система отримує тяжкий удар -Велика депресія
(1929-1930 р.р.)- США вступає в фазу непередбаченої кризи. Жодна країна
нічого подібного не відчувала. В Європі депресія теж відчувалась. На тлі
цих подій ми бачимо зростаючі темпи розвитку СРСР (ніхто ніколи не
повторить такі результати), але ці швидкі темпи ек. базувалися на
командній системі, на величезній концентрації усіх ресурсів. Саме в ці
часи ринкова система починає розуміти переваги командної системи: 1936
р. – робота Кейнса – обґрунтовує ефективність державного втручання в
ек.: контроль деяких моментів ринкової економіки:
Розподіл ресурсів;
Контроль над банками.
Адольф Тішлер впроваджує в Німеччині державний контроль над усіма
галузями (навіть заробітня платня).
Друга країна — США. Почали робити перші кроки, але зупинилися.
Друга світова війна призводить до змін:
Розподіл сфер впливу
Зростання могутності країн
Зростання їх потенціалу
СРСР (соціальний захист людей – перш за все), в усіх країнах ще до
першої Світової Війни починалися зміни ( пенсійне забезпечення,
гарантування заробітньої плати). Ці нові зміни, що були закладені під
впливом командної системи та робочого класу в капіталістичних країнах
призвели до створення справді соціалістичної економіки в цих країнах.
Друга світова війна розставила нові акценти в ринковій системі. США у
всьому №1:
Перше місце ВВП;
Найбільший запас золот;
Експорт
Америка інвестувала величезні кошти в Європу, Японію (план Маршала)
2 місце – Британія, яка втратила колоніальну систему.
З місце за ВВП – Франція. Німеччина найбільш зруйнована, але найбільші
темпи зростання ВВП. З іншого боку колишні залежні країни здобувають
незалежність. Зростає кількість країн, що розвивається.
Країни східної Європи під впливом з одного боку успіхів СРСР з другого
під впливом армії СРСР почали переходити до комуністичного табору. Як
результат виникає міцний комуністичний табір. Кількісно соціалістична
система починає збільшуватись.
В першій половині 70-х. Років ми бачимо кульминацію цієї системи.
Статистика:
1/3 світової території
25% світового населення
40% світового промислового виробництва
25% світового доходу.
Формування РЕВ (1971р.) – рада ек. взаємодії, що з’єднала більшість
країн блоку: СРСР, Куба, Китай, В’єтнам, Північан Корея, Кампучія,
Лаос.Всі ці країни оголосили будівництво соціалізму та вважалися
країнами соц. табору.
Країни соціальної орієнтації (для цих країн був сприятливий момент
приєднання до соц. табору): перший – Єгипет, Ефіопія, Конго, Ангола,
Мозанбік, Чілі, Перу, Бангладеш. Більшість цих країн нечесно
проголошували, тому що СРСР дуже допомагав (пільги, торгівля,
будівництво). Декілька країн неодноразово змінювали свою орієнтацію. Це
був найкращий час розвитку соц. табору.
Ринкові країни в цей час розвивалися не стабільно. Німеччина та Японія
показують гарні результати. Питома вага ринкових країн знижується, а
соціального табору зростає.
Конфлікт між соціальним та ринковим табором зростає. Підґрунтям для
подальшого розвитку пролетаріату є велике число країн з бідним
населенням. Країни ринкової економіки вкладають багато грошей, щоб
розбити цей резерв.
Західна система витрачає десятки мільйонів $ на гонку озброєнь. Країни з
ринковою ек. знаходять свої досягнення в воєнній сфері. Відбувається
інформаційна революція, яка охоплює всі країни заходу.
Лише в 70-х. роках СРСР + сх. Європа схаменулися, що вони вже на 20-ть
років відстали від Заходу. Почалася тотальна комп’ютерізація.
Величезний розрив між нововведеннями в військовій системі та в інших
сферах. З 70-х. років відбувається нарощування відставання СРСР від
ринкової системи, яке у 80-ті роки проявилися повністю. Стало очевидним,
що система втрачала ефект. В деяких країнах була спроба переосмислити
систему (Чехословаччина), але ці ідеї були придушені.
Наступна спроба в Польщі. На початку 80-х відновлюються ринкові
відносини: профспілка “Співдружності + церква” + не італієць був обраний
Римським папой, що було колосальним поштовхом. Польща одною з перших
відходить від засад соціалізму.
Поступово відходять Угорщина, Чехія Словенія, Словакія та ін.
Країни з ринковою ек. теж зазнають змін:
У 80-х роках починається найдовша фаза зростання;
Країни роблять значні кроки в сфері впровадження нових технологій;
Країни продовжують застосування соціальних механізмів для забезпечення
нормального рівня
життя людей.
Відбуваються базові зміни. В кінці 80-х р років ми бачимо остаточне
гальмування темпів зростання ек. СРСР. Світова економіка на початку 90-х
років знов переводиться на монополярну систему, створюється нова модель
світового господарства.
Особливості транснаціоналізації світової економіки
Транснаціалізація – процес посилення світової інтеграції в результаті
глобальних операцій. (постійно зростає)
2 аспекти:
інтеграція світової економіки
суб’єкт інтеграції – ТНК
ТНК- компанії, що здійснюють міжнародну діяльність на основі вивозу
прямих інвестицій.
Багатонаціональні кампанії- компанії, капітал яких належить різним за
нац походженням групам капіталу.
Наприклад: DUTCH SHELL, ROYAL, UNILERO
ТНК – основний капітал таких компаній належить ондій нації. ТНК – лідер
серед інших міжнар.
організацій
Критерії відношення компаній до ТНК:
Кількісні – колись вважалось що коли компанія має хоча б 6 філій за
межами країни – то вона належить до ТНК. Зараз іноді включаються
компанії і з меншеєю кіль-стю філей.
Теоретичні основи ТНК
Перші ТНК з’явилися в кінці 19 ст, наприклад – 2ІМСЕК, але потім
протягом десятиріч к-сть ТНК не збільшувалась. Перед 2-гою св. війною
ТНК були зосереджені лише в сировинному секторі. Напр. ЗІМЗЕЗТЕК-нафта.
Після 2-гої св. війни починається бурхливий розвиток ТНК. НОВІ РИСИ:
якщо раніше ТНК розподіляють ринки збуту, то зараз – конкуренція в
виробництві (найбільші країни США, Англія -до 60-х років була лідером в
ТНК завдяки колоніям )
Сер. 60-х новий розподіл сил – США 1- й св. інвестор. ТНК США домінують
в світі.
70-ті Ч. Кінберг “атегісап спаїїепде от гоаа” – чому Америка кинула
виклик всьому світу? – завдяки подвійної економіці та ТНК . Виробництво
ТНК за кордоном = виробництву на території США. Кінберг – “Ми
контролюємо 2 економіки”
Сер 80-х Франція та Німеччина набувають розвитку у ТНК + дуже сильного
розвидку набуває ТНК у Японії – 3-те місце у світі.
Сер 80-х з’явилась спроба об’єднати всі ек пояснення чому з’явились ТНК.
Англійський вчений Дж. Даннінг розробив теорію – “еклектична парадигма”,
яка пояснює винекнення ТНК з точки зору існування 3 переваг:
інтернаціоналізації
власності
розміщення
Дж Даннінг не створив сам жодної концепції, а тільки об’єднав всі
теорії, які існували до нього в одну.
Ресурсний потенціал світової економіки
Ресурси – це засоби, запаси, можливості, джерела
В ек. розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, яким
володіє окрема країна чи Світове Співтовариство, і які використовуються
для ек., соціал., науково-технічного розвитку.
Поділяються: 1. Природні
2. Трудові
3. Технологічні
4. Фінансові
5. Інформаційні
6. Матеріальні (предмети та знаряддя праці)
Предмети праці – це речовина, яку людина відокремлює своєю працею від
природи
Знаряддя праці – річ, або сукупність речей, якими людина діє на предмети
праці.
Природні ресурси – ресурси, які створювались протягом тасячолітт, і до
них відносять:
Ліси (атмосфера)
Гідросферу
Корисні копалини (літосфера)
Тварини (біосфера)
Ліси: мають дуже важливе значення. Запаси – ЗбО млрд.мЗ Загальна
величина заготовок деревини в світі характеризується даними про
вивезення її з лісу
В 1994-2092 млн. мЗ
Росія- 119
США-487
Канада -178
Бразилія -275
Індія-293
Франція -43,7
ФРН – 37
Приймаючи річний приріст дерев за 1% от загального об’єму її в лісах
світу, тобто 3,6 млрд мЗ. Отримаємо, що заготовляється близько 70%
річного прирісту лісу Заготовлення лісу різкозростуть до 2000р. – 3,3
млрд мЗ
В Західній Європі великі площі лісів мають: Франція, ФРН, Швеція,
Фінляндія
В країнах, що розвиваються: більша частина лісу в тропічних країнах:
Південна Азія, Екваторіальна Африка, Центр. Та Півд. Америка. Ці країни
займають 50% к-ті всіх площ Землі.
Світовий океан
Більшу частину Землі складає гідросфера, Світовий Океан – 361 млн км2.
Загальний об’єм -1,4млрд мЗ. В Світ. Океані зосереджена основна біомаса
Землі.
На початку століття вилов риби складав 4 млн тон/рік
Після 2 Світ Війни трошки менше 20 млн тон/рік, потім кожного року йде
зростання на 5 – 5,5%
1952-1957 – вилов риби зростає до 77млн тон. Вилов риби може бути
доведений до 450 млн тон/рікпри вкладенні в океанічне рибальство до
1,5млрд $/р.до кінця століття – 2000р. – 130 млн тон/р
Корисні копалини
З ростом вир-вапромислової продукції в світі все більше значення серед
прир. ресурсів мають корисні копалини. Для розвитку вироби, сил
Вугілля серед паливно-енергет. ресурсів найбільш великі запаси: від 9 до
11 трлн тон.при сучасному видобутку вугілля 4,3 млрд.т. його вистачить
від 3 тис. До 3700 років.
З усієї кількості на США припадає 430млрд. т.,ФРН-100 Англія- 50
Індія-29 Канада – 50 СНД -290 Австралія -ЗО.
Основна маса видобутку припадає на СНД, США, Китай, ФРН, Польшу,
Словаччину та Англію. Вугільна промисловість має надлишкові потужності ,
що пов”язано із появою більш ефективних видів палива., видобуток вугілля
падає.
Англія , 90 р. – 94,4млн.т., 92 р. – 119млн., але 94 р.-48млн.т.
Франція 90 р. – 12 млн.т., 94 р.- 9 млн.т.
Росія – 90 р. – 370 млн.т., 94 р.- 267 млн.т.
Ціни на вугілля досить низькі і воно залишається досить конкурентним
поруч із інш. Видами палива.
Нафта – ЗбОмлрд.т. запасу. Вони розподілилися т.ч.:
Близький та Сер.Схід (Сауд.Аравія, Кувейт, Іран) -70% (найбіл.експортери
нафти)
Африка (Ліберія , алжир, Лівія) – 9-11%
Півн.Америка- 8-10 %
Центр.та Півд.Америка -5%
Зах.Європа -5%
У 70рр. На видобутку та споживання нафти сказалося різьке зростання цін,
ціни досягли 220-230дол. За ьарель. Зростання цін обмежило і навіть
зменшило споживання нафти. Частина нафти у паливному балансі зменшилися
(і ціни зменшилися)
95-96рр. Попит на нафту зріс на 2.3% . середні ціни у 95р. збільшилися
до 16.9 дол. За барель(це на 9% перевищує рівень 94р.)
основна частина приросту припадала на країни, що розвиваються, де попит
зріс на 5%, у розвинутих країнах – на 1%,
До кінця століття – основний паливний ресурс.
Газ запаси – 540трлн мЗ . найбільші запаси зосереджені у країнах, що
розвиваються – Іран, Сауд.Аравія”, Алжир, Лівія, Нігерія, Мексика,
Венесуела. З розвинених – США, Канада, Австралія, Великобританія,
Норвегія, Голандія. Видобуток газу у світі досягає 1,7 трлн. МЗ. Ця
цифра у 2005 подвоїться.
Технологічні та інформаційні ресурси
Технол. Ресурси – це сукупність знань про впровадження або вдосконалення
машин, обладнання, виробництва, що забезпечить обробку, заміну стану,
властивостей та форм сировини, матеріалів та напівфабрикатів, а також
про реалізацію продукції. Основні центри концентрації техн.ресурсів
-США, Зах.європа, Японія.
Зростання техн.ресурсів відбувається у Півд.Кореї, Тайвані та Сингапурі.
Найменші- у нерозв.країнах Африки.
Інформ.ресурси- це сук-ть знань про матер. Та дух. Світ, про
закономірності та тенденції його розвитку, вони впливають на зростання
продуктивності праці, підвищення ролі ресурсозбереження технологій та
поліпшення якостей послуг.
До інформ.ресурсів належать :
Патенти,
Ліцензії,
Тов.знаки,
Техн.послуги у сфері дизайну
Контрольта поліпшення якості методів управління. Маркетинг.
Центри : США, Японія, Зах.Європа та ЄС.
Розвиток техн.ресурсів призвів до:
1. швидкого розвитку міжн.обміну технологіями, (почався завдяки
посиленню нерівномірності екон.розвитку окрнемих країн, що було
необхідністю зростання свого економ.потенціалу)
2. відбувається значне загострення конкур.боротьби на світов. ринку.
3. ріст міжн.трансферту технологіями викликаний монополізацією НТП
крупними фірмами.саме у крупних фірмах здійснення довгострокових
досліджень для країн, що розвиваються, що не мають на НДДКР
(наук.-досл.досвіду конструкт. розробок) грошей, закуповують провідні
нові технології для подолання технолог.відсталості, але останнім часом у
Півд.Кореї, Тайланді та Сингапурі спостерігіаться зміцнення позицій у
НДДКР.
Трудові ресурси – це працездатна частина населення з певним рівнем
кваліфікаціі.
У міжн.статистиці широко застосовують категорії екон.активного та
неактив. Населення.
Екон.активне населення-це частина працезд. Населення, яке зайняте
сусп.корисною працею, яка дає доход, (можна відносити з 12-14 років),
трудовий статус екон.активності населення кількісно визначається по
числу відпрацьованих місяців або днів за певний період часу.
За кіл-тю відпрац.часу екон.активне населення поділяється на зайняте ,
безробітне, частково зайняте.
До екон. Неактивного населення відносять всіх, хто не бходить у
категорію екон. Активног о населення (студенти денної форми вузів,
домогосподарки, інваліди та пенсіонери, особи, що одержують
матер.підтримку від сусп.орг-цій та прив.осіб.)
Труд.ресурси знаходяться у пост.русі, через що демограф.ситуація на
Заході та у деяких країнах СНД хар-ться тривожними тенденціями: прир.
наслідки та міграція. Осн.причина еміграції з СНД – нестабільність
країн.
Взагалі, на поч.90-х р. к-ть тимчас.емігрантів, що проживають за межами
країни – 25млн.чол. є деякі країни, яким дуже вигідно використання
емігрантів. У країнах, які активно використовують іноз.робітників цілі
галузі економіки знаходять у зал-ті від імпорту робітників.
Франція. Емігранти -1/4 зайнятих у буд-ві, 1/3 – у автомобілебуд-нні
БеЛЬГІЯ – 1/2 гірників
Швейцарія – 40% усіх буд. робіт.
1-й центр емігрантів- к-ть іноз.робітників у зах.Європі: -4,1-6,5 млн.
чол.
2-й центр емігрантів – США 5 -5,6 млн.
3-й центр емігрантів. Близький схід(ОАЕ 90%, Сауд.Аравія – 40%, Катар-
80%, Оман- 34%, Ірак, Ліван, Сірія , Йорданія, Палестина, Пакистан,
Бангладеш, Філіпіни -25 %) та Півн. Африка -2,8 млн.чол. Зах. Африка
-1,3 млн.чол
4-й центр емігрантів – Лат.Америка -3,5-4 млн.чол.
ФРН – 8% від заг.к-ті зайнятих, Франція – 7%, Швейцарія та Люксембург –
до 20%.
Глобальна трансформація світової економіки.
Прояви глобалізації:
Дуже значні,постійно випереджаючі виробництво, темпи зростання світової
торгівлі.
Періоди розвитку: темпи торгівлі в 1.5 разів більше ніж вир-ва.1913-1950
років темпи торгівлі були нижчі. Причини війна та протекціонізм. 1950
темпи торгівлі зростають 6% темп торгівлі, 3.6% виробництво. Небачене
зростання прямих інвестицій з 1970 до 1999 році. 20 млрд. 330 – 340
млрд.
Рух короткострокового капіталу на валютних ринках – 200 млрд. дол.
кожень день. 1.6 трл. дол. кожень день.
Зростання міжнародного транспорту. В 50 році міжнародні перевезення 800
млн. Повітряні перевезення зростають на 23%.
Інформаційні трансакції зріс в 1000 разів.
Значно прискорився обмін технологіями.
Значно зростають темпи міграції робочої сили (глобалізація ринків праці)
Причини та рушійні сили:
1. Технологічні зміни
2. Політика лібералізації та відкриття ринків
3. Комбінація 1 та 2, що породжує розширення діяльності ТНК.
4. Інформаційна революція – нова постіндустріальна модель розвитку.
Риси:
1. Значно зростають витрати на науку та їх питома вага зростає
2. Зростає наукомісткість товарів
3. На перше місце виходить людський капітал
4. Рушійні зміни в реорганізації виробництва
5. Струкурні зміни в світовій торгівлі
6. Посилюється технологічна взаємозалежність
СЕ
колоніі
Залежні країни
метрополіі
інші країни
СГ
ринкова
планово-адміністративна
промислово-розвинуті
що розвиваються
срср
Моноголія
Афро-азіатські
Латино-американські
метрополіі
інші
Швейцарія Австрія
напів колоніі
Що здобули незалежність
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
