.

Електронна пошта НБУ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2365
Скачать документ

Реферат з банківської справи

Електронна пошта НБУ

План

Загальна структура електронної пошти НБУ.

Призначення та особливості електронної пошти НБУ.

Структура поштового повідомлення і адреси в електронній пошті НБУ.

1. Загальна структура електронної пошти НБУ.

Електронна пошта — ЕП — складається загалом із вузлів — комп’ютерів, які
мають змогу встановлювати один з одним з’єднання для передавання
електронних листів (повідомлень) своїх абонентів. Вузли поділяються на
абонентські пункти АП 1-го типу (АП-1) та абонентські пункти 2-го типу
(АП-2) (поштамти).

Кожний АП-1 передає в інші вузли лише ті повідомлення, які були
підготовлені його абонентами, і приймає від решти АП лише адресовані
його абонентам повідомлення. На відміну від АП-1, АП-2 передає на інший
поштамт або на АП-1 будь-які повідомлення.

Усяке повідомлення ЕП має бути адресованим, тобто мати свою електронну
поштову адресу. Із погляду логіки для того, щоб адреса була
інформативною, необхідно, аби вона включала в себе ідентифікатор
абонента (кінцевого користувача — КК) і поштові координати, які
визначають місцезнаходження КК. Правила адресації в різних системах ЕП
відрізняються одне від одного, але ці логічні елементи присутні завжди.

Електронна пошта НБУ — це комп’ютерна мережа, яка ефективно працює з
1994 року. Головним поштовхом до її створення було те, що для банків не
є прийнятною технологія, коли повідомлення передаються через центри
(вузли), які не належать їм. Водночас враховувалась і можливість кращого
регулювання завантаження, забезпечення потрібної швидкості передавання
та доставляння повідомлень тощо.

Електронна пошта НБУ являє собою програмно-технічну та
адміністративно-технологічну мережу, яка забезпечує обмін даними в
банківській системі України. Вона призначена для надійного та якісного
приймання і передавання електронних повідомлень. Джерелами та
одержувачами останніх можуть бути як різні програмні продукти (зокрема й
прикладні програми), так і фізичні особи. Вони є кінцевими користувачами
системи. Систему ЕП НБУ створюють поштові вузли. Розрізняють
Центральний, регіональні та абонентські вузли —АВ.

Центральний і регіональні вузли є абонентськими пунктами 2-го типу, а
решта вузлів — АП 1-го типу. До них належать вузли, що розміщені в
комерційних банках України, а також в урядових і державних установах,
які взаємодіють з банківською системою. Організаційно вузли ЕП, за
винятком АВ, є структурними підрозділами системи НБУ, котрі у своїй
діяльності керуються чинним законодавством України, ухвалами НБУ,
відповідними положеннями про ці підрозділи та положеннями про ЕП НБУ.

Центральний вузол — ЦВ — це підрозділ Центрального управління НБУ, а
регіональні вузли — РВ — підрозділи відповідних територіальних управлінь
НБУ.

Абонентський вузол може входити до складу будь-якої установи (КБ і т.
ін.), що виконує всі умови, які ставляться в разі підімкнення абонентів
до ЕП, і бере участь у роботі системи. Вузли можуть бути зв’язані між
собою за допомогою виділених чи комутованих телефонних і телеграфних
каналів зв’язку або через радіоканал і супутникові системи передавання
даних.

2. Призначення та особливості електронної пошти НБУ.

Система ЕП НБУ дає змогу інтегрувати локальні обчислювальні мережі —
ЛОМ, які існують в її вузлах. Використовуючи ЕП, кожний користувач
робочої станції — PC — ЛОМ її вузла може відправити повідомлення у
вигляді текстового файла, підготовленого з використанням довільного
текстового редактора; графічного файла, що містить графічні конструкції
будь-якого вигляду; файла бази даних типу .DBF; файла табличного
процесора. Інший абонент, який перебуває в іншому регіоні і є
користувачем ЛОМ свого вузла, може приймати ці повідомлення на свою PC.

Переваги ЕП НБУ такі: висока швидкість доставляння повідомлень та
можливість автоматизувати в установі процес обробки документації,
починаючи з її отримання.

Система ЕП НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі
особливості:

* формування й приймання поштових повідомлень — процеси, що розділені в
часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань між
вузлами та передаванням даних;

* система ЕП використовує архітектуру, коли повідомлення
запам’ятовується на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до
іншого вузла доти, доки воно не буде доставлене адресатові. Така
архітектура забезпечує передавання даних навіть у разі можливих відказів
засобів зв’язку;

* ЕП НБУ дає змогу передавати повідомлення одночасно багатьом
користувачам завдяки введенню спеціального механізму «група вузлів» і
вказуванню кількох адресатів при формуванні «поштового конверта». Таким
чином передаються повідомлення, що стосуються багатьох або всіх
абонентів, наприклад, загальні дані типу коригувань списку учасників,
адрес вузлів ЕП тощо;

* система ЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними
комплексами автоматизації банківської діяльності, які містяться в різних
вузлах. При цьому забезпечується весь сервіс щодо зберігання,
документування й надійності доставляння кореспонденції;

* можливе підімкнення до ЕП НБУ серверів для факсимільного й телексного
зв’язку, що дозволяє надавати додаткові послуги, додатковий сервіс
кінцевому користувачеві.

Система ЕП НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання
таких технічних засобів: IBM-сумісних персональних комп’ютерів,
«Науез»-сумісних модемів, що відповідають стандартам V.22 bis, V.32,
V.32bis, криптографічнх блоків, комутованих телефонних каналів
загального користування або спеціалізованої мережі «Іскра-2». Кількість
каналів визначається інтенсивністю та обсягами передавання/приймання
даних у вузлі. У разі використання кількох телефонних каналів для
зручності в роботі організовують один груповий номер.

У Центральному і регіональних вузлах додатково приєднують робочі
станції, на яких виконуються програми управління з’єднаннями і
транспортування даних. (Потрібно зберігати на вузлі дані, що надходять,
розподіляти їх між відповідними вузлами та забезпечувати
транспортування.)

Залежно від типу вузла використовується певний набір програмного
забезпечення. У ЦВ і РЕВ це мережні ОС NetWare фірми NOVELL, вузлова
версія ProCarry, операційна система DOS 5.O. На абонентських вузлах
використовуються DOS, версія 3.30 і вищі; один із комутаційних мережних
пакетів NetWare, ProCarry, PieNET, ASTRA, ACROCOM, мережні елементи
UNIX. Найпоширенішою (частка її становить близько 85 %) є система
ProCarry, хоча останнім часом починає зростати й частка UNIX.

В ЕП ведеться довідник вузлів ЕП, який міститься в кожному вузлі системи
у вигляді файла з іменем «SPRUSNBU.DBF». Цей довідник фактично описує
адресний простір вузлів ЕП. Він ведеться в ЦВ, служби якого забезпечують
актуалізацію довідника й готують коректури для розсилання по всіх інших
вузлах ЕП НБУ. Кожний вузол має належне лише йому поштове ім’я.

Для АВ, які містяться в банківських установах, ім’я вузла складається з
чотирьох знаків, де перший знак є постійним (латинська буква «U»),
другий — латинська буква, яка визначає регіон (область) України
(наприклад, «А» — Вінницька область, «В» — Волинська і т. д.), третій
знак задає код типу або множини банківських установ, а четвертий — номер
вузла в даному типі чи множині банківських установ.

Система має суто ієрархічну трирівневу структуру. На 1-му рівні
перебуває ЦВ, на 2-му містяться регіональні вузли, а на 3-му —
абонентські вузли. Кожний АВ входить лише до одного регіонального, а
регіональні вузли входять до ЦВ. Завдяки тому, що РЕВ — це, як правило,
обласні вузли (крім Київського), забезпечується охоплення всієї
території країни.

Звичайний режим роботи вузлів — запитово-активний для вузла нижчого
рівня щодо вищестоящого. Тобто АВ як вузол 3-го рівня є
запитово-активним, сам активізує запит до (і тільки до) відповідного
свого регіонального вузла як вузла 2-го рівня. Так само у звичайному
режимі РЕВ є запитово-активним щодо Центрального вузла системи, але на
відміну від АВ він може генерувати запит і до будь-якого свого
нижчестоящого абонентського вузла. Відповідно ЦВ може генерувати запит
до кожного регіонального вузла.

3. Структура поштового повідомлення і адреси в електронній пошті НБУ.

На множині вузлів пошти для забезпечення передавання повідомлень
визначається набір маршрутів, де описуються шляхи доступу від одного
вузла до іншого. Ці маршрути використовуються при транспортуванні
поштових повідомлень. З огляду на ієрархічну структуру ЕП доставляння
поштового повідомлення — ПОП— між двома РЕВ можливе лише через ЦВ. Ясна
річ, що і ПОП АВ одного РЕВ до АВ іншого РЕВ іде транзитом через ЦВ.
Можливі маршрути в ЕП можна записати у вигляді:

АВ(б).

Поштові повідомлення, або «поштові конверти», є тими одиницями
інформації, які передаються між вузлами системи ЕП. Отже, передавання
інформації відбувається не безперервним потоком, а певними порціями
(пакетами, файлами), які називають конвертами.

Усяке ПОП складається з даних службового заголовка та інформаційної
частини, яку називають також «тілом повідомлення». До ПОП можуть
приєднуватися (додаватися) додаткові файли, які описуються в службовому
заголовку і передаються адресатові разом із повідомленням. Схематично
ПОП можна подати так:

Заголовок Тіло Додатковий файл

Зауважимо, що розмір повідомлення істотно залежить від застосовуваних
програмних транспортних засобів. Скажімо, коли як транспортний засіб
використовується програмний пакет ProCarry, розміри поштових повідомлень
теоретично необмежені. У разі використання NetWare розмір файла,
«запакованого» в конверт, і файла доповнень має не перевищувати 64
кбайт. При цьому обсяг заголовка ПОП є порівняно невеликим і залежно від
використовуваних програмних транспортних засобів становить від 300 до
500 байт.

Одним з елементів заголовка ПОП є адреса одержувача. Вона складається з
поштового імені вузла-адресата, тобто імені АВ, РЕВ або ЦВ, та імені
локального користувача — ЛК— на цьому вузлі, якому безпосередньо й
призначені дані. При цьому вважається, що в кожному вузлі ЕП може
визначатися свій набір, своя множина імен локальних користувачів.

Ім’я локального користувача (його ідентифікатор) — це набір від одного
до восьми символів латинського алфавіту. Ідентифікатори ЛК різних вузлів
ЕП ні між собою, ні з іменами самих вузлів ніяк не пов’язані. Тобто в
рамках одного вузла вони мають бути унікальними. Проте на різних вузлах
ЕП допускаються однакові імена ЛК. Наприклад, майже на кожному вузлі ЕП
є ЛК з іменем «ADMIN».

Роль ЛК можуть відігравати як фізичні особи, так і задачі (програмні
комплекси), що використовують ЕП для отримання й передавання інформації
між вузлами. Зокрема програмно-технічний комплекс АРМ-3 у вузлах
комерційних банків, маючи ім’я ELPLAT, використовує ЕП для передавання
та приймання електронних платіжних повідомлень за міжбанківськими
платежами.

У поштовій адресі для відокремлення ідентифікатора абонента від імені
поштового вузла використовують значок «@» (банківське «а»). Наприклад,
поштова адреса може мати вигляд:

ADMIN@UARO, де ADMIN — ім’я ЛК на вузлі UARO.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020