.

Облік на підприємстві (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1042 9614
Скачать документ

Курсова робота з бухобліку

„Облік на підприємстві”

облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань;

облік довгострокових зобов’язань підприємства;

облік короткострокових позик;

облік розрахунків з постачальниками та підрядниками;

облік розрахунків з бюджетом за податками і платежами;

облік розрахунків за обов’язковим соціальним і пенсійним страхуванням;

облік розрахунків з оплати праці;

облік розрахунків з учасниками та іншої поточної заборгованості;

облік доходів підприємства;

облік витрат підприємства.

визначення фінансового результату від усіх видів діяльності
підприємства.

Облік формування статутного капіталу та інших складових власного
капіталу

Фінансово-господарська діяльність підприємств різних форм власності та
організаційно-правових форм розпочинається з формування статутного
капіталу. Тобто формування первісного капіталу є важливим етапом
створення підприємства, оскільки організація кожної справи потребує
відповідного фінансового забезпечення.

Капітал є залишковою частиною в активах підприємства після вирахування
всіх його зобов’язань.

Власний капітал підприємства можна згрупувати за різними ознаками:

– джерелами утворення;

– формою;

– рівнем відповідальності;

– складовими.

Серед джерел утворення власного капіталу виділяють внески власників
підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів і нагромадження
суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві. Також
існують інші джерела. Так, збільшення власного капіталу може мати місце
при до оцінці необоротних активів, їх безкоштовному надходженні тощо.

За формами існування власний капітал представлений інвестованим і дарчим
капіталом та нерозподіленим прибутком.

Найчастіше капітал поділяють на дві частини:

– внесений, або оплачений капітал;

– нагромаджений капітал, або нерозподілений прибуток.

Рівень відповідальності, закріплений за статутним та додатковим
капіталом, різний. Статутний капітал, розмір якого визначений в
установчих документах та зареєстрований у державному реєстрі
господарюючих одиниць, забезпечує регулювання відносин власності і
управління підприємством. Незареєстрований (додатковий) капітал – це
інші види капіталу, розмір яких не підлягає реєстрації та регламентації
на відміну від зареєстрованого капіталу, який не може бути меншим від
встановленої законодавством суми.

Серед видів (складових) власного капіталу домінуючим є статутний
капітал. Саме це підкреслено в П(С)БО 2 „Баланс”, за яким статутний
капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів,
які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Наступна складова власного капіталу – неоплачений капітал. За П(С)БО 2
„Баланс” ним визнається сума заборгованості власників (учасників) за
внесками до статутного капіталу. Внесення активів зменшує величину
неоплаченого капіталу, зводячи її до нуля.

Одним із видів власного капіталу акціонерного товариства є вилучений
капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток,
викуплених товариством у його учасників. У деяких підприємствах
статутний капітал може бути представленим пайовим капіталом – сумою
пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбаченою
установчими документами. Категорія пайового капіталу використовується
кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами
споживчої кооперації та іншими пайовиками, де частина власного капіталу
підприємства формується у вигляді пайових внесків.

Додатковий капітал найбільш широко представлений окремими його видами
(складовими) щодо власного капіталу акціонерного товариства. Сума, на
яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну
вартість (емісійний доход), кваліфікується як додатковий вкладений
капітал. Інший додатковий капітал – це сума до оцінки необоротних
активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших
юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Окремим елементом власного капіталу є резервний капітал. Він втілює суму
резервів, створених відповідно до чинного законодавства чи засновницьких
документів. У П(С)БО 2 „Баланс” підкреслюється, що резервний капітал
формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Отже,
розмір власного капіталу визначається як алгебраїчний підсумок його
видів (складових):ВК = СК + ПК + ДК + ІДК + НП (-НЗ) – НК – ВК,

де: ВК – власний капітал;СК – статутний капітал;ПК – пайовий капітал;ДК
– додатковий вкладений капітал;ІДК – інший додатковий капітал; НП(НЗ) –
нерозподілений прибуток (непокритий збиток); НК – неоплачений капітал;ВК
– вилучений капітал.Формування статутного капіталу на державному
підприємстві оформляється записом:

Дт 31 «Рахунки в банках» (на суму виділених грошових коштів);

Дт 30 «Каса» (на суму готівки);

Дт 20 «Виробничі запаси» (на закріплені матеріальні цінності);

Дт 10 «Основні засоби» (на виділені підприємству основні засоби) та інші
рахунки;

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Одночасно на загальну суму виділених коштів утворюється статутний
капітал:

Дт 46 «Неоплачений капітал»-Кт 40 «Статутний капітал».

При ліквідації підприємств з різних причин (в тому числі через
банкрутство) складається запис на списання статутного капіталу:

Дт 40 «Статутний капітал» -Кт 46 «Неоплачений капітал».

Погашення боргів при ліквідації підприємства відображається записами в
дебет рахунка 46 «Неоплачений капітал» із кредита 30 «Каса», 31 «Рахунки
в банках», 20 «Виробничі запаси» тощо.

На недержавних підприємствах статутний капітал складається з коштів,
внесених засновниками (учасниками). Він фіксує не тільки внесок кожного
учасника у формування загального майна, а й регулює відносини власності
підприємства (розподіл майна при виході учасника зі складу засновників,
отриманих дивідендів, прибутку). Частка засновника дає право на участь в
управлінні та визначенні кількості голосів.

Статутний капітал на приватному підприємстві формується з майна, яке
доцільно оформити актом інвентаризації і на його основі відобразити
наявність майна на рахунках бухгалтерського обліку:

Дт 30 «Каса»;

Дт 31 «Рахунки в банках»;

Дт 20 «Виробничі запаси»;

Дт 10 «Основні засоби»;

Кт 46 «Статутний капітал».

На внесене майно складається запис на суму затвердженого статутного
капіталу:

Дт 46 «Неоплачений капітал»- Кт 40 «Статутний капітал».

На суму зареєстрованого статутного капіталу складається запис:

Дт 46 «Неоплачений капітал»- Кт 40 «Статутний капітал».

В аналітичному обліку до рахунків 40 і 46 відкриваються особові рахунки
для кожного засновника на суму, яку належить внести до статутного
капіталу. При внесенні грошей чи майна засновниками в бухгалтерії
складається запис:

Дт 30 «Каса» (внески грошима);

Дт 31 «Розрахунковий рахунок» (зарахування внесків через банк);

Дт 20 «Виробничі запаси» (внески матеріальними цінностями);

Дт 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (внески МШП):

Дт 10 «Основні засоби» (внески будинками, машинами, спорудами тощо);

Кт 46 «Неоплачений капітал».

Згідно з Законом України “Про господарські товариства” на Коломийській
гардинній фабриці формування статутного капіталу проведено шляхом
підписки на акції і шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без
права їх продажу. Тому в закритих АТ 100% акцій належить їх засновникам,
а у відкритих АТ не менше 25% акцій повинно бути викуплено засновниками.
Термін відкритої підписки на акції не повинен перевищувати шести
місяців. Початковий внесок акціонерів не менше 10% вартості акцій. Викуп
акцій може здійснюватись не тільки в грошовій формі, але й за рахунок
матеріальних внесків. До дня скликання зборів акціонерів потрібно
зібрати не менш як 30% вартості акцій. Статутний капітал повинен бути
повністю оплаченим впродовж року. Заборгованість акціонерів по внескам
до статутного фонду обліковується окремо в активі балансу. Якщо у
встановлений строк акції неоплачені, акціонери по закону несуть майнову
відповідальність у вигляді штрафів.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит
рахунка 40), аналітичний облік – за видами капіталу у розрізі
засновників, учасників, акціонерів та за іншими ознаками, для чого
ведеться оборотна відомість .

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок,
кооперативних підприємств і організацій. Пайовий капітал формується у
споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підприємствах.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий
капітал»), аналітичний – у відомості за видами капіталу (види майна,
надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та
індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати дані
розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами
та їх отриманням, сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.

Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал»,
утворення якого спеціально не регламентується. На цьому рахунку
відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що
відповідає розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може
бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів
і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від
юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

Рахунок ;” має наступні субрахунки:

421 «Емісійний доход»

422 «Інший вилучений капітал»

423 «Дооцінка активів»

424 «Безоплатно отримані необоротні активи»

425 «Інший додатковий капітал»

Аналітичний облік ведеться у відомості 7.1 в розрізі субрахунків. У
відомості показується сальдо на початок місяця (дебет чи кредит), записи
в дебет рахунка 42 з кредита рахунків (10, 13, 44, 11, 12, 14, 15, 20,
22, 28, 35, 40, 41, 43, 45, 46, 74), записи з кредита 42 в дебет
рахунків (10, 30, 31, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 22, 25, 26, 28, 35, 46,
48), сальдо на кінець місяця і разом оборот із початку року.

Облік резервного капіталу

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за
рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу.
Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний
фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або
використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при
ліквідації підприємства.

Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний
капітал», дебет якого записується використання, а в кредит – створення
резерву,наприклад:

1) Використано резервний капітал на поповнення статутного:

Дт 43 «Резервний капітал» – Кт 40 «Статутний капітал».

2) За рахунок резервного капіталу списано збитків, отриманих за рік на
погашення Дт 43 «Резервний капітал» – Кт 442 «Непокриті збитки».

Облік вилученого та неоплаченого капіталу.

У зв’язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного
капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45
«Вилучений капітал» із субрахунками, на якому відображається викуп акцій
та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули.
Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що
зафіксована у боргових зобов’язаннях.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів,
постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і
йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації
про зобов”язання згідно з П(С)БО 11 “Зобов”язання”

Зобов’язання – це борги (заборгованість) підприємства, які виникають
внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які
підприємство отримує для свого фінансування.

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та
фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також принципи
відображення зобов’язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11
“Зобов’язання”.

За строками погашення зобов’язання поділяються на поточні і
довгострокові.

Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, на яке нараховуються відсотки
і яке підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу.

До довгострокових зобов’язань підприємства належать:

Довгострокові кредити банків;

Довгострокові фінансові зобов’язання;

Інші довгострокові зобов’язання.

Для обліку довгострокових позик в бухгалтерському обліку
використовується балансовий рахунок 50 “Довгострокові позики”, на якому
обліковуються уми довгострокових позик, одержані установами. Цей рахунок
розподілений на субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків”;

502 “Відстрочені довгострокові кредити банків”;

503 “Інші довгострокові позики”.

Довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійсненні
інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних
подій. Наприклад, при передачі майна у фінансовий лізинг, наданні
фінансової допомоги іншим особам, одержанні векселів у забезпечення
довгострокової дебіторської заборгованості тощо. У всіх цих випадках,
але за умови, що очікуваний строк погашення заборгованості
складає більше дванадцяти місяців .

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:

чітке документування розрахунків;

своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в Основними
завданнями організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:

чітке документування розрахунків;

своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та
примітках до неї.

Облік короткотермінових кредитів банку. Умови та форми кредитування.

Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають
позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою
банку і підприємством, в якому визначаються об’єкти кредитування, умови
одержання та погашення позик включаючи плановий розмір кредиту,
процентні ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та
зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються
підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат,
зобов’язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела
погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови
кредитування.

Як правило, кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках
він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за позиками на
капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами договір
укладається на термін наданого строку, наприклад, будівництва. У рамках
договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні
партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування. Якщо
заборгованість прострочена більше ніж на 30 днів, то надання нових
кредитів припиняється: при нестачі обігових коштів на підприємстві його
кредитування може бути продовжено під гарантію вищої організації,
підприємства-спонсора або ін.

Підприємства при збитковій праці переводяться на особливий режим
кредитування і розрахунків, при якому надані позики пред’являються до
дострокового стягнення і подальше кредитування підприємства
припиняється,

За рахунок кредиту, при відсутності грошових коштів на рахунках в
банках, оплачуються матеріальні цінності, що надійшли від
постачальників, товари, послуги, відкриваються акредитиви та лімітовані
чекові книжки для розрахунків за кредитовані цінності та послуги.

Виплата кредиту здійснюється установою банку шляхом перерахування
грошових коштів з рахунків в банках підприємства на рахунок банку.

В Україні в нових умовах господарювання великого поширення набуло
комерційне кредитування, при якому здійснюється продаж товарів на умовах
розстрочки платежу. Суму оплати можна оформляти векселями, іншими
борговими документами по кожному строку платежу або визначати порядок
розстрочки платежів, їх погашення по строках у договорах поставки або
підряду. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних
обігових коштів, інших джерел коштів, що є в його розпорядженні, а також
за рахунок залученого банківського та комерційного кредитів.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують за такими
ознаками:

за кредиторами;

за формами та видами;

за метою використання;

за терміном надання;

за забезпеченням;

за порядком надання.

Для обліку розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами
банків, термін повернення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, і
за позиками, термін погашення яких минув, застосовується рахунок 60
„Короткострокові позики”. Важливо зазначити, що для підприємств, в яких
звичайний операційний цикл більше року, на рахунку 60 також будуть
відображатися кредити банків, термін повернення яких перевищуватиме 12
місяців, починаючи з дати балансу, але при цьому такі кредити будуть
погашені протягом одного операційного циклу підприємства.

За кредитом рахунку 60 відображаються суми одержаних кредитів (позик)
за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до
довгострокових зобов”язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Погашено заборгованість за короткостроковими позиками готівкою:

Дт 30 – Кт 60

Погашено заборгованість за короткостроковими позиками за рахунок коштів
покупців: Дт 60 – Кт 36

Переоформлено короткострокову позику на довгострокову: Дт 60 – Кт 50

Отримано короткострокову позику готівкою: Дт 30 – Кт 60

Сплачено податки за рахунок короткострокової позики: Дт 64 – Кт 60

Організація процесу придбання товарно – матеріальних цінностей та облік
розрахунків з постачальниками

На Коломийській гардинній фабриці загальна схема закупівлі
товарно-матеріальних цінностей має такий вигляд:

1. На підприємство постачальника направляється довірена особа
підприємства-покупця, яка оглядає товар і приймає рішення про його
купівлю.

2. На основі переговорів між постачальником та покупцем укладається
договір.

3. На основі повідомлення покупця підприємство-постачальник виписує
рахунок на оплату.

4. Підписаний рахунок керівником підприємства-покупця передається в
бухгалтерію з розпорядним надписом.

5. Підприємство-покупець передає в обслуговуючий банк розпорядження на
перерахування коштів зі свого рахунка на рахунок постачальника
відповідно до виписаного рахунка-фактури.

6. Отримання підприємством-продавцем виписки банку, яка підтверджує
надходження коштів на його банківський рахунок.

Залежно від умов договору, можливі такі варіанти розвитку подій:

– отримання товару після повної оплати його вартості;

– одержання всієї партії товару після його часткової оплати;

– отримання всієї партії товару до його оплати;

– оплата товару чеком з розрахункової чекової книжки й отримання всієї
партії товару одночасно з виписуванням чека;

– отримання частини партії товарів в міру їх оплати. У такому разі час
від часу між підприємствами має проводитися звірка (терміни
встановлюються в договорі).

Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує накладну-вимогу на
відпуск матеріалів (форма М-11) у якій зазначається номер довіреності та
дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар
доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється
товаротранспортна накладна.

Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й податкову
накладну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник
накладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною
особою на склад матеріали оприбутковуються комірником прибутковим
ордером (форми М-4), а також реєструються в “Журналі обліку вантажів”
М-1.

Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні
цінності покупець переважно використовує платіжне доручення, за якими
обслуговуючий банк перераховує кошти на рахунок постачальника.

Коли оплата здійснюється за допомогою чеків, працівник
підприємства-покупця розраховується з постачальникам за придбану
продукцію на місці, виписуючи чек на потрібну суму.

При наданні послуг, виконанні робіт підставою для здіснення розрахунків
є підписаний замовником Акт виконаних робіт, наданих послуг.

У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за
одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги
ведуться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

За кредитом рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
відображається заборгованість за отримані від постачальників та
підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за
дебетом — її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі
субрахунки:

• 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”; • 632 “Розрахунки з
іноземними постачальниками”.

Оприбутковано матеріали, МШП, товари, що надійшли від постачальників Дт
20,22,28 – Кт63

Виконані роботи, надані послуги підрядниками Дт 23 – Кт 63

Погашено кредиторську заборгованість грошовими коштами Дт 63 – Кт30,
31.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та
підрядником в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.

Облік розрахунків за податками і платежами.

Податки — це обов’язкові платежі фізичних і юридичних осіб до
центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що
визначаються законодавчими актами держави.

Визначальним при організації бухгалтерського обліку податків і зборів
(обов’язкових платежів) є податкове законодавство.

Для постановки на облік платники податків – юридичні особи подають до
органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі
документи:

заяву за встановленою формою ;

завірені у нотаріальному порядку копії статуту;

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки з присвоєним ідентифікаційним кодом.

Постановка на облік платника податків – юридичної особи (філії)
здійснюється органом державної податкової служби протягом двох робочих
днів після надходження заяви за наявності всіх поданих документів.

Після постановки платника податків на облік (перереєстрації) орган
державної податкової служби ставить на примірнику статуту платника
податків відмітку (штамп) про постановку його на податковий облік за
підписом відповідальної особи і видає йому довідку про взяття на облік
платника податків за ф. № 4-ОПП. Для пред’явлення до установ банків, де
він вирішив відкрити поточні рахунки, та інших органів державної влади
видаються копії довідки.

Основними завданнями організації обліку розрахунків за податками,
платежами є:

забезпечення правильного та своєчасного нарахування податків;

правильне використання синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних
рахунків;

вибір облікових регістрів та правильне відображення їх даних в
звітності.

У бухгалтерському обліку для розрахунків за податками і платежами з
бюджетом застосовують рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами”.
По кредиту цього рахунка відображають нараховані суми податків та
платежів до бюджету, а по дебету — їх фактичне перерахування.

Рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами” має такі субрахунки :

641 “Розрахунки за податками”;

642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”;

643 “Податкові зобов’язання”;

644 “Податковий кредит”.

На субрахунку 641 “Розрахунки за податками” здійснюється облік податків
на додану вартість, податку на прибуток, прибуткового податку, акцизного
збору, податку з власників транспортних засобів, комунального податку,
податку з реклами, єдиного податку), які нараховуються та сплачуються
відповідно до чинного податкового законодавства.

Аналітичний облік розрахунків за податками ведеться за їх видами, тобто
на кожен вид податків відкривається аналітичний рахунок, що дає змогу
стежити за правильністю та своєчасністю розрахунків з бюджетом.

На субрахунку 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” ведеться облік
розрахунків за обов’язковими платежами (зборами), які нараховуються та
сплачуються відповідно до чинного податкового законодавства , а саме
митний збір, податок на землю, збір на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства, збір за спеціальне використання водних
ресурсів та місцеві збори (обов’язкові платежі).

Субрахунки 643 та 644 призначені для обліку податкового зобов’язання та
податкового кредиту відповідно.

Податкове зобов’язання — це загальна сума отримана (нарахована)
платником податків у звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити
податкове зобов’язання звітного періоду.

Облік розрахунків за податками і платежами треба організувати таким
чином, щоб за кожним із них окремо можна було мати дані про нараховані і
сплачені суми, заборгованість на кінець місяця.

Облік податку на прибуток

Ставки податку на прибуток, об’єкти оподаткування і порядок
визначення оподатковуваного прибутку, порядок обчислення І сплати
податку, обов’язки і відповідальність платників регламентуються Законом
України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати».

Платниками податку на прибуток є всі суб”єкти підприємницької діяльності
( в тому числі бюджетні та громадські організації), які одержують
прибуток від господарської діяльності.

Ставка податку складає 30 % від об”єкту оподаткування.

Об”єктом оподаткування є величина, яка визначається у податковому обліку
шляхом порівняння скоригованих валових доходів, скоригованих валових
витрат і амортизації.

Відповідно до Плану рахунків облік податку на прибуток ведеться
на рахунку 98 «Податки на прибуток» за субрахунками:

981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності»,

982 «Податки на прибуток від надзвичайних подій».

На субрахунку 981 «Податки на прибуток від звичайної
діяльності» ведуть облік нарахованої суми податку на прибуток від
звичайної діяльності, визначеної за встановленою ставкою від прибутку,
відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для
цілей оподаткування).

На субрахунку 982 «Податки на прибуток від надзвичайних
подій» відображають суму податку, яка підлягає сплаті з прибутку від
надзвичайних подій. При цьому треба мати на увазі, що у Звіті про
фінансові результати чистий прибуток (збиток) обчислюється як
алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і
надзвичайного доходу, надзвичайних затрат і податку з надзвичайного
прибутку. У статтях звіту «Надзвичайні доходи» та «Надзвичайні затрати»
відповідно відображають:

прибуток або збиток від інших подій і операцій, що відповідають
визначенню надзвичайних подій;

невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на
запобігання виникнення втрат від стихійного лиха, техногенних аварій,
які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування і покриття
втрат від надзвичайних подій за рахунок Інших джерел.

Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням
суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності.

На суму нарахованого податку з прибутку в бухгалтерському обліку
роблять запис:

Д-т рах. 98 «Податки на прибуток»

К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».

Наприкінці року сума нарахованого податку на прибуток
списується на фінансові результати діяльності підприємства записом по
дебету рахунка 79 «Фінансові результати» в кореспонденції з кредитом
рахунка 98 «Податки на прибуток».

Після цього запису за даними рахунка 79 «Фінансові результати»
визначають чистий фінансовий результат, який відповідними записами
списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).

Отже, чистий прибуток від звичайної діяльності визначається як
різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою
податку на прибуток.

Облік розрахунків за обов”язковим соціальним і пенсійним страхуванням.

Облік розрахунків по страхуванню на Коломийській гардинній фабриці
проводиться за допомогою рахунків шостого класу “Поточні зобов’язання”.
Рахунок 65 “ Розрахунки за страхуванням” має такі субрахунки:

651 “ За пенсійним забезпеченням”

652 “За соціальним страхуванням”

653 “За страхуванням на випадок безробіття”

654 “ За індивідуальним страхуванням”

655 “За страхуванням майна”

За кредитом рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” відображаються
нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів
страхування кошти. За дебетом – погашення заборгованості та витрачання
коштів страхування на підприємстві.

На окремих субрахунках синтетичного рахунку 65 сальдо на кінець місяця
може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не
згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за
дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках. Порядок
справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне
страхування, , на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття та на інші види страхування регулюється чинним
законодавством.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по
страхувальниках та окремих договорах страхування.

Суму відрахувань у Пенсійний фонд та на соціальне страхування визначають
у відомості обліку витрат на виробництво, виходячи з нарахованого фонду
оплати праці за аналітичними рахунками з обліку витрат та встановлених
відсотків відрахувань. Вирахування з оплати праці працівників на
соціальне страхування визначають на основі розрахунково-платіжних
відомостей. Загальну суму цих платежів записують за кредитом рахунку.
Сплату заборгованості із платежів за страхуванням і Пенсійного фонду
відображають на основі платіжниж доручень, а зарахування витрат на
зменшення заборгованості за внесками на соціальне страхування – на
основі розрахунків допомоги із тимчасової непрацездатності, або інших
виплат, встановлених законодавством – за дебетом рахунку.

Для правильного обчислення сум страхових внесків та відображення їх у
звітності потрібно правильно визначити оподатковуваний фонд оплати
праці. До фонду оплати праці, на який нараховують страхові внески,
відносять фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що
включають основну, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і
компенсаційні виплати, перелік яких встановлений законодавством. На
даний час розмір страхових внесків на соціальні заходи для підприємств
складає :1) Пенсійний фонд – 32%; 2)страхування на випадок безробіття-
1,9; 3)страхування на випадок тимчасової непрацездатності – 2,9;
4)страхування від нещасних випадків на виробництві від 0,2 до
13,8.(Утримання вищезгаданих внесків із зарплати працівників відповідно
складає 1).2%; 2). 0,5 %; 3). 0,5% 4).- найманими працівниками не
сплачується).

Типові операції по обліку розрахунків за страхуванням

№ Зміст операції Дт Кт

1 Проведено нарахування страхових внесків на соціальні заходи від
нарахованої заробітної плпати

23,91,92,93,94

651,652,653

2 Утримано із з/п:

Внески в пенсійний фонд 661 651

Внески у фонд зайнятості 661 653

Внески в соцстрах 661 652

3 Нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності 652 661

4 Перераховано з поточного рахунку заборгованість по страхових внесках
органам соціального страхування

651,652,653

311

Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства АТЗТ
“Коломийська гардинна фабрика” здійснюють на пасивному рахунку 66
«Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:

661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою»
відображаються суми нарахованої основної і до даткової заробітної плати,
премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету – утримання
із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду,
до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими
листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і
депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої
заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за
заробітною платою» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні
витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і
додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати
праці);

652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному
страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та
ін.

Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства
відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки по заробітній
платі» в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками» (на суму утриманого прибуткового
податку, що підлягає перерахуванню до бюджету);

651 «За пенсійним забезпеченням» (на суму утримані збору до
Пенсійного фонду);

653 «За страхуванням на випадок безробіття» (на суму утримань збору до
Фонду соціального страхування на випадок безробіття);

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму утримань за
виконавчими листками) та ін.

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії,
допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам),
відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною
платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

На суму депонованої заробітної плати в бухгалтерському обліку роблять
запис по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту
рахунка 662 «Розрахунки з депонентами». В подальшому, при виплаті
працівникам заробітної плати, зарахованої раніше на рахунок депонентів,
роблять запис по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» в
кореспонденції кредитом рахунка 30 «Каса».

Сума депонованої заробітної плати, по якій закінчився строк
позовної давності (3 роки), яка підлягає перерахуванню до бюджету,
відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами»
і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».
Перерахування зазначеної суми до бюджету відображається записом по
дебету рахунка 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» і кредиту
рахунка 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по
оплаті ведеться в картках – особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які
містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця
інформація використовується для наступних розрахунків середньої

заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по
тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по
кожній незатребуваній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі обліку
депонованої заробітної плати. Виплата такої заробітної плати
оформляється видатковим касовим ордером

Порядок та документування операцій по виплаті заробітної плати. Облік
депонованої заробітної плати

Заробітна плата працівникам відповідно до законодавства про працю
виплачується в дні передбачені нормативним договором.

Основним регістром для оформлення розрахунків між робітниками і
службовцями є розрахункова відомість і особовий листок.

Особовий листок відкривається на кожного працюючого де вказується
прізвище , ім’я , по-батькові , рік і дата народження , професія ,
спеціальність , категорія , кількість дітей і інші дані , які необхідні
для розрахунку з/ти.

Як в розрахунковій відомості , так і в особистому листку є три розділи :

Нараховано /по видах нарахувань/.

Утримано /по видах утримань/.

До виплати.

Розрахункова відомість – це регістр аналітичного обліку , який
складається по кожному табельному номеру , кожному цеху , категоріях
працюючих щомісячно.

Особовий листок як правило відкривають на рік , а записи нагромаджуються
по місяцях.

Підставою для складання розрахункової відомості і особової картки є
документи :

Табель обліку використання робочого часу;

Нагромаджуючі карточки і інші документи по з/ті робітників відрядників;

Розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової з/ти і допомоги по
тимчасовій непрацездатності;

Рішення судових органів на вирахування по виконавчих листах;

Таблиці про ставки і порядок утримань;

Платіжні відомості про раніше виданий аванс і інші документи;

Виплата з/ти здійснюється по платіжних відомостях , де вказуються
табельний номер , прізвище , ім’я , по-батькові і сума до виплати.

Підставою на право виплати з/ти є підписи на відомості / керівника
підприємства і головного бухгалтера/ . Виплату з/ти проводять протягом
трьох робочих днів , враховуючи день одержання грошей. По закінченню
третього дня в графі розписка про одержання , напроти прізвища особи ,
якій не виплачена з/та , касир ставить штамп “депоновано” і закриває
відомість двома сумами:

– Сума виплаченої з/ти

– Сума невиплаченої з/ти

На загальну суму не виплаченої з/ти складається видатковий касовий
ордер для здачі її в банк.

На своєчасно не виплачені суми з/ти касир складає реєстр депонованих
сум і передає відомість і цей реєстр в бухгалтерію для перевірки , сума
грошової готівки невиплаченої з/ти повертається назад в банк.

Своєчасно не виплачена з/та зберігається три роки , а потім
перераховуються у бюджет. Облік цих сум ведеться на рахунку 66 по
субрахунку 662.

Аналітичний облік , депонованої з/ти ведеться по кожній сумі .

Виплати депонованої з/ти оформляються видатковим касовим ордером.

В практиці застосовують виплату з/ти через ощадні банки. Це полегшує
роботу касира. Сума з/ти в даному випадку зараховується на особовий
рахунок працівника і виплачується по мірі необхідності.

Якщо працівник іде в відпустку чи звільнюється , то виплата з/ти
проводиться в інші дні не дочікуючи встановлених днів.

Відомості, які містяться в розрахунково-платіжних або розрахункових
відомостях в касових і банківських документах узагальнюються при
допомозі розроблюваних таблиць №3 “Зведення даних по розрахунках з
робітниками і службовцями” та №4 , якав являє собою зведення
розрахунково-платіжних відомостей в розрізі категорії персоналу і видів
оплат, які в підсумку відображають фонд оплати праці

Облік витрат підприємства

Метою обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення
фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, обрахування
фактичної собівартості окремих видів і усієї продукції, а також контроль
за використанням матеріальних трудових та фінансових ресурсів. Для
досягнення вказаної мети витрати, що формують собівартість продукції,
групуються за певними ознаками. У відповідності з П(С)БО 16 витрати, що
складають виробничу собівартість продукції, групуються за: ·
видами продукції (робіт, послуг);

· способом віднесення до конкретного об’єкта витрат;

· ступенем залежності від обсягу виробництва;

· економічним змістом;

· відношенням до виробничого процесу.

За економічним змістом витрати групуються за економічними елементами і
за статтями калькуляції.

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат.

Групування витрат за економічними елементами призначене для виявлення
усіх витрат на виробництво продукції за їх видами, тобто таке групування
дає змогу визначити, що саме та на яку суму витрачається на виробництво
в цілому по підприємству.

У П(С)БО 16 передбачене єдине для всіх підприємств групування витрат за
економічними елементами:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

· інші витрати.

Проте групування витрат за елементами не дозволяє здійснити їх контроль
та аналіз за цільовим призначенням у процесі виробництва (по цехах,
дільницях, за видами виробів), тобто не відповідає на запитання, на які
цілі та потреби понесені такі витрати.

Отже, для контролю та аналізу за витратами поряд із обліком їх за
економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво
за статтями калькуляції, в розрізі яких обраховується собівартість
продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості
розкриває цільове призначення витрат та їх зв’язок з технологічним
процесом. Це групування використовується для узагальнення витрат за
видами виготовленої продукції та місцем виникнення витрат (по цехах,
дільницях тощо. Встановлення переліку і складу статей калькулювання
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до
компетенції підприємства і має бути регламентоване його обліковою
політикою.

З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть
використовувати наступні калькуляційні статті:

· сировина та матеріали;

· покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати,

· паливо та енергія на технологічні цілі;

· зворотні відходи (вираховуються);

· основна заробітна плата виробничих робітників;

· додаткова заробітна плата виробничих робітників;

· відрахування на соціальні заходи;

· витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

· відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового
призначення;

· загально виробничі витрати;

· втрати внаслідок технічно неминучого браку;

· інші виробничі витрати.

Розрахунок собівартості продукції за вказаними статтями калькуляції дає
змогу обрахувати лише виробничу її собівартість. Але в практиці
господарювання з метою встановлення договірної ціни на реалізацію
продукції, а також для аналізу рентабельності окремих видів виробів
необхідно мати інформацію щодо повної собівартості окремих видів
продукції. Тому доцільно до вказаних статей калькуляції собівартості
додати адміністративні витрати та витрати на збут продукції, що дасть
змогу розрахувати повну собівартість виробів. При цьому адміністративні
витрати та витрати на збут продукції не включаються до собівартості
продукції, а списуються на фінансові результати, що відповідає чинному
законодавству.

Облік загальновиробничих витрат та їх розподіл.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”
визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

– витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне
страхування апарату управління це-, хами, дільницями; витрати на оплату
службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

– амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового,
дільничого, лінійного) призначення;

– амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового,
дільничого, лінійного) призначення;

– витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого
призначення;

– витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ;

– витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та
інше утримання виробничих приміщень;

– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці
загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне
страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на
здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю
продукції, робіт, послуг);

– витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього
природного середовища;

– інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей,
напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на
склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування
матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та
управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими
підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на
утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91
“Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума
визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом,
списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями
(видами) витрат.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на
обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що
змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу
діяльності. Наприклад, витрати електроенергії для приведення в рух
устаткування, заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи
наладчиків устаткування, втрати від технічно неминучого браку.
Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з
використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності
звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на
обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або
майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Наприклад, амортизація
основних засобів, заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи
керівників структурних підрозділів тощо.

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт
витрат з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати,
обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу
собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх
виникнення.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних
загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат
установлюється підприємством.

Склад , облік та списання адміністративних витрат

Адміністративні витрати – це витрати, які пов’язані з операційною
діяльністю підприємства і до собівартості реалізованої продукції не
включаються .

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” визначено,
що до адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на
обслуговування та управління підприємством:

– загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

– витрати на службові відрядження і утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

– витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів загальногосподарського використання (операційна оренда,
страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,
водопостачання, водовідведення, охорона);

– винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки
майна тощо);

– витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс
тощо);

– амортизація нематеріальних активів загальногосподарського
використання;

– витрати на врегулювання спорів у судових органах;

– податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
(крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до
виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

– плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Облік цих витрат здійснюється на рахунку 92 “Адміністративні витрати”

За дебетом рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображається сума
визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79
“Фінансові результати”.

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Бухгалтерськими документами, які є підставою для визначення
адміністративних витрат, виступають:

– по амортизації — “Розрахунок амортизації основних засобів”;

– по малоцінних та швидкозношуваних предметах — “Акт на списання
малоцінних та швидкозношуваних предметів”

– грошових коштів — “Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

– витрат на відрядження — “Авансовий звіт”;

– заробітної плати — “Табель обліку використання робочого часу”, а також
складена на його підставі “Розрахунково-платіжна відомість”.

Щомісячне списання адміністративних витрат оформляється за допомогою
розрахунку (довідки), складеного працівником бухгалтерії.

Для узагальненого обліку адміністративних витрат використовують при
журнально-ордерній формі обліку журнал №5,або 5А а при спрощеній формі
обліку — відомість В-3 .

Типові бухгалтерські проводки по обліку адміністративних витрат

Зміст господарської операції Дебет

Кредит

Нараховано амортизацію по основних засобах і нематеріальних активах
адмін. призначення

92 “Адміністративні витрати”

13″Знос необоротних активів”

Віднесено виробничі запаси на адміністративні витрати

92 “Адміністративні витрати”

20″Виробничі запаси”

Передано в експлуатацію МШП адміністративного призначення

92 “Адміністративні витрати”

22 “МШП”

Списано витрати по відрядженню на адміністративні витрати

92 “Адміністративні витрати”

372 “Розрахунки з підзвітними особами”

Проведено нарахування на заробітну плату до фондів соціального
спрямування

92 “Адміністративні витрати”

65″Розрахунки за страхуванням”

Нараховано заробітну плату працівникам адміністративного персоналу

92 “Адміністративні витрати”

66″Розрахунки з оплати праці”

Списано адміністративні витрати на фінансові результати

791″Результат основної діяльності”

92 “Адміністративні витрати”

Облік витрат на збут

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом)
продукції (товарів, робіт, послуг), а саме:

– витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на
складах готової продукції; ·

– витрати на ремонт тари;

– оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та
працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

– витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

– витрати на передпродажну підготовку товарів;

– витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

– витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг
(операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення,
освітлення, охорона);

– витрати на транспортування і страхування готової продукції (товарів),
транспортно-експедиційні та інші послуги, відповідно до умов договору
(базису) поставки;

– витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

– інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів,робіт, послуг.

На рахунку 93 “Витрати на збут” ведеться облік витрат,пов’язаних із
збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів,робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витратна збут, за
кредитом — списання на рахунок 79 “Фінансові результати” .

Типові бухгалтерські проводки по обліку витрат на збут

Зміст господарської операції

Дт

Кт

Нараховано амортизацію по основних засобах торгівельного призначення

93 “Витрати на збут”

13 “Знос необоротних активів”

Віднесено до витрат на збут вартість пакувальних матеріалів

93 “Витрати на збут”

20″Виробничі запаси”

Передано в експлуатацію МШП торгівельного призначення 93 “Витрати на
збут”

22″МШП”

Витрати по відрядженню віднесено до витрат на збут

93 “Витрати на збут”

372 “Розрахунки з підзвітними особами”

Віднесено частину витрат майбутніх періодів до витрат на збут (оренда
торгівельного приміщення)

93 “Витрати на збут”

39 “Витрати майбутніх періодів”

Проведено нарахування на заробітну плату працівників збуту до фондів
соціального спрямування

93 Витрати на збут”

65″Розрахунки за страхуванням”

Нараховано заробітну плату . працівникам збуту

93 “Витрати на збут”

66″Розрахунки з оплати праці”

Віднесено витрати по рекламі до витрат на збут

93 “Витрати на збут”

685″Розрахунки з іншими кредиторами”

Списано витрати на збут на фінансові результати

791″Результат основної діяльності”

93 “Витрати на. збут”

Бухгалтерськими документами, які є підставою для визначення витрат на
збут, виступають:

по амортизації — “Розрахунок амортизації основних засобів”;

по МШП — “Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів”

грошових коштів — “Видатковий касовий ордер”, виписка банку;

витрат на відрядження — “Авансовий звіт”;

заробітної плати — “Табель обліку використання робочого часу”, а також
складена на його підставі “Розрахунково-платіжна відомість.

Щомісячне списання витрат на збут оформляється за допомогою розрахунку
(довідки), складеного працівником бухгалтерії.

Для узагальненого обліку витрат на збут використовують і журнал-ордер №5
при журнально-ордерній формі обліку, а при 1 спрощеній формі обліку —
відомість В-3 .

Облік інших операційних витрат.

До інших операційних витрат включають:

1) Витрати на дослідження та розробки відповідно до П(с)БО8
„Нематеріальні активи”.

2) Собівартість реалізованої іноземної валюти , яка для цілей
бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти
в грошову одиницю в еквіваленті , вираженому в національній валюті.

3) Собівартість реалізованих виробничих запасів

4) Сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до
резерву сумнівних боргів

5) Втрати від операційної курсової різниці

6) Витрати від зниження запасів

7) Нестачі і втрати від псування цінностей

8) Визначені штрафи, пені, неустойки

9) витрати на виплати матеріальної допомоги на утримання об’єктів
соціально-культурного призначення

10) інші витрати операційної діяльності

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок
94” Інші витрати операційної діяльності”. На рахунок 94 ведеться облік
витрат, які відображаються на рахунок 90 „Собівартість реалізації” 91
„Загальновиробничі витрати” 92 „Адміністративні витрати” 93 „Витрати
на збут”

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за
кредитом- списання на рахунок 79 „Фінансові результати”.

Типові проводки з використанням. Рахунок 94.

1) Списано недостачу основні засоби за залишковою вартістю.

Д 94К 10

2) Відпущено зі складу виробничі запаси на отримання об”єктів
житлово-комунального господарства і соціально-культурного призначення.

Д 94 К 20

3) Списуємо суму уцінки товарів до чистої вартості їх реалізації

Д 94 К 28

4) Списуємо суму витрат за елементами та інші витрати операційної
діяльності.

Д 94 К 81, 80, 82, 83, 84

5) Списано інші витрати операційної діяльності на фінансові результати

Д 791 К 94

Облік доходів підприємства

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у б/о інформації
про доходи та фінансові результати діяльності, а також порядок їх
розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід” та П(С)БО
3 “Звіт про фінансові результати”, норми яких поширюються на
підприємства (організації) та інших юридичних осіб незалежно від форм
власності (крім бюджетних та банківських установ).

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток
або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу
(реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, і
підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і
послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і
збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та
фінансової діяльності.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року.
Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції,
одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і
витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов’язані з реалізацією
продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, – це
фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової
діяльності, а також результати, які пов’язані з надзвичайними подіями.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 “Звіт
про фінансові результати”.

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких
здійснені ці витрати.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку
(збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку
передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.

В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово
протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та
надзвичайної діяльності та включає:

– чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, послуг);

– валовий прибуток (збиток);

– фінансові результати від операційної діяльності;

– фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

– фінансові результати від звичайної діяльності;

– фінансові результати від надзвичайної діяльності;

– чистий прибуток (збиток).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану
вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок тощо.

Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

Що стосується фінансового результату від операційної діяльності, то він
визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого
операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших
операційних витрат.

А фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування
визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної
діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця
між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку
з прибутку.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності
відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій
(стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

Остаточний фінансовий результат – чистий прибуток (збиток) визначається
як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний
період.

Розмір та характер прибутків і збитків за кожний період діяльності
підприємства є найважливішими підсумковими показниками їх роботи.

Визначення фінансового результату від усіх видів діяльності
досліджуваного підприємства

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від
звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79
“Фінансові результати”.

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від
звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79
“Фінансові результати”.Рахунок 79 “Фінансові результати” – тимчасовий
(транзитний), результатний, має ознаки пасивного рахунку.

По кредиту рахунку 79 “Фінансові результати” на підставі довідок та
розрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунків
обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку
витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо
рахунку при його закритті списується на рахунок 44 “Нерозподілені
прибутки (непокриті збитки)”.

Бухгалтерський облік фінансових результатів ведеться щодо результатів
від кожного виду діяльності, для яких відкривається відповідний
субрахунок.

Рахунок 79 “Фінансові результати”має субрахунки:

791 “Результат основної діяльності”

792 “Результат фінансових операцій”

793 “Результат іншої звичайної діяльності”

794 “Результат надзвичайних подій”.

По кредиту субрахунку 791 “Результат основної діяльності” відображається
в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової
продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності
(рахунки 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”), а по
дебету субрахунку відображається сума в порядку закриття рахунків обліку
собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг,
адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90
“Собівартість реалізації”‘, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на
збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”).

Аналітичний облік фінансових результатів ведеться за їх характером,
видами продукції, товарів, робіт, послуг та іншими напрямками,
визначеними підприємством самостійно.

Первинними документами при відображенні накопичення фінансових
результатів різних видів діяльності та віднесення до складу
нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки бухгалтерії.

При складанні квартальних звітів порівнюються обороти по дебету та
кредиту рахунку 79 “Фінансові результати”, і якщо кредитовий оборот по
рахунку 79 “Фінансові результати” буде більше дебетового обороту цього ж
рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток
поточного року. Якщо дебетовий оборот по рахунку 79 “Фінансові
результати” більше кредитового обороту даного рахунку, то підприємство
здійснило більше витрат, ніж мало доходу.

Дані по рахунку 79 на підставі облікових регістрів відображаються в
Головній книзі та у Звіті про фінансові результати.

Залишений нерозподілений за звітний рік прибуток (або непокритий
поточними доходами збиток) перераховують на рахунок 44″Нерозподілені
прибутки (непокриті збитки)”

По кредиту рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів
діяльності, по дебету – збитки та використання прибутку.

Приклади проводок по рахунку 79:

списання витрат підприємства, які використовують рах. 9-го класу

Дт 79 – Кт 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99

списання доходів від господарської діяльності

Дт 70, 71, 72, 73, 74, 75 – Кт 79

закриття рахунку

прибуток Дт 79 – Кт 44

збиток Дт 44 – Кт 79

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020