.

Структура місцевих бюджетів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
300 2645
Скачать документ

Реферат з ДРЕ

1. Структура місцевих бюджетів

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні,
районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого
самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл,
селищ, міст та їх об’єднань.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для
реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.
Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази
діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують
необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і
соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на
відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини
органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що
розташовані на їх території, і населенням даної території у зв’язку з
мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами
різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають
фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для
забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення
економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43
Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування
управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх
виконання; затверджують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють,
реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації,
установи.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту,
а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе
політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у
розв’язанні актуальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість
функцій центральних органів влади. У цьому зв’язку необхідно
враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної
держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування.
Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його –
відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність
покладених-на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які
мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування,
є положення про те, що:

— місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

— обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує
місцева влада;

— місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими
ресурсами;

— частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих
податків і зборів;

— розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена
встановлювати в межах закону;

— порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і
забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості
виконання завдань місцевої влади;

— захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за
допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового
вирівнювання);

— перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не
призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують
свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад
30 країн, у 1996 році — Україна.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі
наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд
важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого
самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується
фінансової бази місцевого самоврядування.

Не буде перебільшенням сказати, що фінансовий бік економічної
самостійності місцевих органів влади є визначальним: Від фінансових
можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції.
Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у
фінансовому відношенні.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування
характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її
економічного, розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян.
Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій
фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до
бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

— кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в
тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського
призначення;

— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної
громади;

— кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до
набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за
користування ними;

— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням
відповідної ради;

— запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та
іншими законами України;

— субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

— погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і
місцевого самоврядування;

— капітальні вкладення;

— внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого
самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального
фонду місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з
дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету
Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок
запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах,
сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання
загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад
за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної
ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних
установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного
періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством
фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і
підлягають обов’язковому поверненню. Запозичення до відповідних місцевих
бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе
відповідальності по зобов’язаннях щодо запозичень до місцевих бюджетів.
Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів
загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих
бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від
загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого
бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його
обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником,
має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна
рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних
років.

Економічне обгрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації
до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про
утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна
досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу,
який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на
відповідній території, незалежно від форм власності та рівня
підпорядкованості суб’єктів господарювання. Складання балансу має стати
невід’ємною частиною роботи із складання, розгляду і затвердження
бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми
надходження планової та звітної інформації від суб’єктів господарювання.

Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин має бути
проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного
поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації,
реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів
із державного бюджету на основі прозорих та об’єктивних критеріїв, що
грунтуються на .чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній
системі закріплення дохідних джерел за бюджетами. Розмежування функцій і
повноважень між органами державної влади та органами місцевого
самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних
відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом
Президента України Концепції державної регіональної політики.

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між
центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів
місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними
дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження
державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання
трансфертів із Державного бюджету України на основі об’єктивних
критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих
бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передбачати поступове
вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць
бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих
органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих
бюджетів та нарощування їх дохідної бази. Необхідно підвищити фактичну
частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті з урахуванням субвенцій на
соціальний захист населення з 31 відсотка у 2000 році та 36,9 — у 2001
році до 40 відсотків — у 2002 році.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування
взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке
розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади,
обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних
громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне
фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету повинні окремо
затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки
Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст
республіканського й обласного значення і бюджетів районів.

Для деталізації законодавчих норм щодо чіткого і конкретного
розмежування повноважень, компетенції та відповідальності між
центральними й місцевими органами державної влади та місцевого
самоврядування усіх рівнів необхідно внести відповідні зміни до Законів
“Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні
адміністрації”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020