UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІндексація та дезінфляція (реферат)
Авторdimich
РозділЕкономічні теми (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1833
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Індексація та дезінфляція.

 

У 80-ті роки ряд країн обрали механізм індексації, щоб пристосуватися до

негативних наслідків інфляції. Індексація, як уже відомо, означає, що

номінальні доходи громадян змінюються пропорційно змінам цін, тобто

індексація є механізмом, за допомогою якого доходи частково або цілком

захищені від інфляції. Інакше кажучи, індексація передбачає, що поточні

доходи населення збільшуються відповідно до темпу зростання цін у країні

за певний період. У разі повної індексації реальні доходи зачищені віл

згубного впливу інфляції, а тому життєвий рівень населення не

знижується.

 

Однак індексацію не можна розглядати як метод боротьби з інфляцією. За

допомогою індексації можна лише послабили або уникнути окремих

негативних наслідків інфляції, але не можна знизити її темпи. Чому ж не

можна захистиш всіх учасників національної економіки від інфляції, тобто

все проіндексувати? Досвід багатьох країн світу свідчить: що більше

прагнуть державні мужі захистити економіку від інфляції через

індексацію, то нестабільнішою стає економіка; чим більше суспільство

намагається вберегти своїх членів від Інфляції, тим нестабільнішим стає

їхне становище. Країни, які повністю індексували все у своїй економіці

(Бразилія), не мали великого успіху. Річ у тім, що індексація, по-перше.

Розкручує інфляційну спираль. За політики індексації темпи інфляції

зростають і вона із помірної може розвинутися у галопуючу, а то й у

гіперінфляцію. По-друге, неможливо повністю вберегти від знецінення уci

доходи населення. Нарешті, індексація потребує значних державних

видатків, що збільшує дефіцит бюджету.

 

Як уже зазначалося, проблема інфляції, а відтак і антиінфляційної

політики є доволі дискусійною — як у наукових, так і в політичних колах.

Одні економісти, зокрема монетаристи, вважають, що інфляція є виключно

грошовим явищем. Згідно з їхнім поглядом, для її уповільнення потрібно

уповільнити темпи зростання пропозиції грошей у національній економіці.

Для недопущення інфляції вони пропонують дотримуватися у монетарній!

поліції так знаного грошового правила. Згідно з цим правилом, темп

зростання пропозиції грошей має дорівнювати темпові економічного

зростання, який для більшості розвинутих країн становить 3-5% за рік. Ці

економісти не розмежовують заходів інфляційної політики, спрямованої на

подолання різних видів інфляції — інфляції попиту та інфляції

пропозиції.

 

Інша група економістів вважає, що рецепти монетаристів є надмірно

болісними для суспільства. Ця група пропонує політику доходів, котра, як

уже зазначалося, передбачає, що учасники ринкового процесу впродовж

певного періоду утримуються від підвищення цін на товари і послуги, а

також на фактори виробництва. Політику доходів застосувала низка країн у

70-ті роки, але на думку багатьох економістів, вона була малоефективною.

 

Економісти основного потоку макроекономіки виходять із того, що інфляція

є багатофакторним процесом, тому для боротьби з нею потрібно

використовувані широкий арсенал знарядь, який умовно можна подіти на дві

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ