РЕФЕРАТ
на тему:
“SuperCalc”
Як уже відомо, електронні таблиці (англ..Spreadsheets)— це програми, що
призначені для швидкого і надійного виконання розрахунків у різних
галузях людської діяльності: банківській та бухгалтерській, проектній та
інженерній, науковій та дослідницькій.
Електронні таблиці можуть обробляти величезні обсяги даних за долі
секунди. Саме через це електронні таблиці називають ще табличними
процесорами. Завдяки появі цього виду програмного забезпечення
персональні комп’ютери почали широко застосовуватися в різних установах.
За допомогою електронних таблиць можна обчислити витрати і прибутки
будь-якого підприємства, скласти плани й графіки роботи, дослідити різні
режими ; проходження процесів і обрати найкращі, оптимально розподілити
наявні ресурси і багато чого іншого.
Для того щоб користуватися електронною таблицею, не обов’язково бути
професіоналом у програмуванні. Електронні таблиці надають користувачеві
зручний інтерфейс, дозволяють обрати потрібні режими роботи. Завдяки
швидкості та надійності розрахунків, з одного боку, і простоті у
користуванні, з другого, електронні таблиці здобули нині велику
популярність.
Першу електронну таблицю (ЕТ) VisiCalc було створено на початку 80-х
років. Відтоді з’явилося багато різних ЕТ. Найві-домішими з-поміж них є
Lotus 1-2-3, SuperCalc, Excel, Quattro. У нашій країні широкого
розповсюдження набула сім’я електронних таблиць SuperCalc (від англ.
Super— понад, Calc від Calculator — обчислювач). У цій главі йтиметься
про певні можливості електронної таблиці SuperCalc 4 (SC4) і найпростішу
роботу користувача з ними.
Запуск SС4. Основні поняття
В Як правило, всі програми електронної таблиці 8С4 знаходяться в
каталозі з іменем 8С4 (чи з будь-яким іншим скороченням назви SuperCalc
4) на одному з дисків комп’ютера. За допомогою N0 або команд ОС
перейдіть до цього каталога й запустіть на виконання програму, що
міститься у виконуваному файлі sс4.соm.
Після завантаження таблиці до оперативної пам’яті комп’ютера на екрані
дисплея з’явиться заставка з пропозицією натиснути клавішу пробілу (або
якусь іншу клавішу) для продовження роботи. Після натиснення потрібної
клавіші на екрані виникне таке зображення:
Майже весь екран займає зображення невеликої частини електронної
таблиці. Внизу екрана знаходиться так звана службова панель, що містить
для користувача інформацію про електронну таблицю.
Уся електронна таблиця розбита на стовпчики (англ. Column — стовпчик) і
рядки (англ. Row) — рядок), на перетину яких розташовані клітинки (англ.
Сеll — клітинка).
Для позначення стовпчиків використовуються літери латинського алфавіту
від А до Z і їх дволітерні поєднання від АА до IU. Усього таблиця
налічує 255 стовпчиків, позначених у такому порядку: А, В, С,…, Z, АА,
АВ, АС,…, АZ, ВА, ВВ, ВС,…, ВZ,…, ІА, Ю, ІС,…, IU.
Рядки позначаються числами від 1 до 9999. Для позначення клітинки
спочатку записується ім’я стовпчика, а потім номер рядка, на перетину
яких ця клітинка знаходиться. Таке позначення називається адресою
клітинки. Наприклад, клітинка, що має адресу А1 (скорочено — клітинка
А1), розташована на перетину стовпчика А і 1-го рядка — це ліва верхня
клітинка таблиці. Клітинка D5 розташована на перетину стовпчика D і 5-го
Рядка, а клітинка IU9999 — на перетину стовпчика IU і 9999-го Рядка (це
права нижня клітинка таблиці).
Імена стовпчиків зображуються у верхньому рядку екрана а номери рядків —
у першому зліва стовпчику екрана.
Після завантаження SС4 на екран виводиться лише 160 клітинок з адресами
від А1 до Н20 (8 стовпчиків з іменами від А до Н і 20 рядків з номерами
від 1 до 20, всього 8 • 20 = 160 клітинок). Клавішами керування курсором
можна пересувати таблицю по екрану. Всього таблиця має 255×9999=2549745
клітинок.
Одна з клітинок електронної таблиці вирізнена іншим кольором —
підсвічена. Це так звана активна клітинка (АК). Саме з цією клітинкою
безпосередньо працює користувач при запису чи зчитуванні даних з
таблиці. При завантаженні 8С4 активною є клітинка А1. Оскільки
підсвічування показує, яка клітинка таблиці є в даний момент активною,
саме підсвічування називають вказівником АК. Користуючись клавішами
керування курсором, можна переміщувати вказівник АК і робити активною
будь-яку клітинку ЕТ. Далі йтиметься і про інші способи.переходу в
задану клітинку (тобто про переміщення вказівника АК в задану клітинку
таблиці).
Окрім стовпчиків, рядків та клітинок, користувач може працювати з
діапазоном стовпчиків, діапазоном рядків та блоком клітинок.
Діапазон стовпчиків — це вертикальна смуга ЕТ, яка задається іменами
лівого і правого стовпчиків, що обмежують cмугу. Розділювачем імен
стовпчиків є символ двокрапки: або крапки ?. Наприклад, діапазон F:G
задає вертикальну смугу шириною в два стовпчики від F до G включно, а
діапазон А.Н — вертикальну смугу з восьми стовпчиків від А до Н.
Діапазон рядків — це горизонтальна смуга ЕТ, що задається номерами
верхнього й нижнього рядків, які обмежують смугу. Наприклад, діапазон
рядків 15:19 — це горизонтальна смуга, що складається з п’яти рядків з
номерами від 15 до 19 включно (цей же діапазон можна записати у вигляді
15.19).
Блок клітинок — це прямокутник, який отримуємо на перетину вертикальної
й горизонтальної смуг. Блок клітинок задається Ц адресами лівої верхньої
й правої нижньої клітинок. Наприклад, блок клітинок F15:G19 (або
F15.G19) знаходиться на перетину Ш вертикальної смуги Р:О і
горизонтальної смуги 15:19.
Службова панель розташована в чотирьох нижніх рядках екрана.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
