UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія села Рунгури (реферат)
Авторdimich
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1669
Скачало178
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Історія села Рунгури”

 

ПЛАН

 

географічне положення села Рунгури.

 

Походження назви села.

 

Рунгурська топоніміка.

 

Адміністративна приналежність населення.

 

Рунгури з 1722 по 2004 роки.

 

 

Село Рунгури розкинулось на перших Карпатських пагорбах по обидві

сторони річки Лючка (притока Пруту), відділене на південь від Печеніжина

на чотири кілометри і від Коломиї на сімнадцять кілометрів. Межує: на

сході – з Мишином, М.Ключевом, на півдні зі Слободою (раніше Слобода

Рунгурська), на заході – з Чорними Ославами і Чорним Потоком, на

півночі- з Марківкою і Печеніжином.

 

Село знаходиться на висоті 363 м на рівнем моря, у Сочеті вже 711 м, а у

Варатиках – 786 м над рівнем моря.

 

Наше село разом з іншими сусідніми селами Слободою, Марківкою,

Молодятином – знаходиться в так званій Пече ніжинській ямі (або ще

кажуть – у Перченіжиському котловані). З гірських верховин ця “долина –

яма” чудово проглядається.

 

Рунгури розташовані на стику двох форм рельєфу – горбистої рівнини, яка

плавно переходить у справжні гори.

 

Село поділене потоками на кілька частин (кутків), з яких центральними є:

Пискавець, Дуб овець, Бандурка, Грішній і Долішній кінець, та окреїніми:

Сухий, Золотий, Петрічєва, Кошари, Шокалів, Грунь, Галанів, Кругленький,

Царина, Пантела.

 

До горбистої рівнини належать кутки Пантера, Ключівки, Крушленкий,

Долішній і частина Клопети. У преедгірськім масиві – Дубовий, Шокалів,

Грунь, Пискавейь, решта ж села – Решетів, Горішній, Золотий, Петрічєва,

Березівки, Сухий – це вже справжні гори.

 

Верхи, долини і пагорби, на яких розкинулося село, роблять наші Рунгури

неповторно красивими у всі пори року.

 

Село бідне на дні землі, зате багате лісовими масивами. Раніше Рунгури

мали прекрасні букові, ялицеві й смерекові ліси, серед яких траплялася і

модрина (польська)... На жаль, після війни наші ліси були вирубані, але

потім були засаджені молодняком.

 

Ще два століття тому, до загарбування нашого краю Австро-Угорщиною,

основна дорога, що вела із Березовів і Слободи через Рунгури на Коломию

вилася вздовж річки Сопілки, через Боянку на Пантилу, звідти крутила

побіля печенізького урочища “Соснина” і вела ген далі у Сопів і Коломию.

Саме тією Соляною дорогою й возили наші предки ще панщизняну сіль, а

перегодом – року у Сопів на нафтоперегонний завод (рафінерія).

 

Соляною дорога називалася ймовірно тому, що вела від місць солеваріння

(з Боянки, Болшиви) на Коломию – одного боку, і на Надвірну – з другого.

 

За часів Австро-Угорської імперії із стратегічних міркувань була

прокладена через Рунгури нова дорога, яку й на сьогодні звемо

“цісарською”.

 

На початку 80-х років ХІХ ст. (1885 р.) розпочалося будівництво

залізниці, яка йшла через центр Коломиї, через місце на Пруті в Рунгури

з кінцевою зупинкою в урочищі Роки.

 

Залізниця була буде зруйнована в часи війни. Після звільнення краю від

німецьких загарбників совіти заходилися відновлювати її, і навесні 145

р. з Коломиї в Рунгури прибув поїзд – товарняк. Енкаведисти зразу

кинулися в село, взялися пакувати у вагони людей, щоб вивезти їх у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ