UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСело Уторопи (реферат)
Авторdimich
РозділКраєзнавство, етнографія, етнологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2961
Скачало145
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Село Уторопи

 

Ярослав Грабовецький

 

Микола Андрушко

 

Карпати, наші Карпати!...

 

Скільки чарівної краси містить магічне слово — Карпати. В мовчанні

застигли величні гори. Квітнуть барвисті килими полонин. Стрімкі ялини

стоять, мов почесна варта, вітаючи вас легкими помахами верховіть.

Лагідні полонинські вітри, які, здається, увібрали усі запахи розкішних

лук, студені і чисті Карпатські потоки.

 

Важкодоступні, вкриті густими лісами Карпати, вже у другій половині

десятого століття входили до складу Київської Руси.

 

Після розпаду могутньої давньої нашої Руси, Прикарпаття стає частиною,

спочатку Галицького (з 1144 р.), а згодом Галицько-Волинського (з 1199

р.) князівства. На пізніші часи припадають досить часті набіги

монголо-татарських орд. Навали кочівників та феодалів, як теж княжі

міжусобиці привели до ослаблення князівства. В другій половині XIV ст.,

користаючи з ослаблення Руси-України, польські феодали загарбали

Прикарпаття.

 

Безправні кріпаки, які втікали від панів, ставали першими жителями

поселень, що згодом становились населеними пунктами сіл Карпатських гір.

 

Саме тут, у передгір'ї Карпат, серед пахучих смерек, стрімких потічків і

на шляху, що вів із Коломиї у Косів, а далі у Молдавію, поселилися

втікачі-кріпаки, що втікали від кріпацьких боргів та панського знущання.

Такі утікачі дали початок майбутньому селу Уторопи.

 

Відвоювавши з природи клаптики землі, втікачі заводили господарства. Це

були приземкуваті хатини, чорні від горя і диму. Важкий час припав на

долю цих людей.

 

Час, коли біла сіль була величезним багатством для людини, коли одні —

на всю родину — постоли вважалися щастям, а вівсяний ощипок, пісна

бараболя, жменя квасолі були мірилом — задовільного? — достатку.

 

У сиву давнину село змінювало свою назву. Перша письмова згадка про

Уторопи належить до 1376 року. Спочатку воно мало назву Утороп, а з

другої половини XIX століття — Уторопи. Через село протікає невеличка

річка Уторопець, яка впадає в Лючку.

 

Саму назву села Уторопи пояснюють тим, що на території села знаходиться

багато джерел соляної ропи. Соляна ропа, або «сировиця», як говорять

селяни. «Отут ропи, оту ропи», що асимілювалося пізніше в «Уторопи».

 

З давніх-давен село славилось своїми солеварнями. Перші солеварні (бані)

в Уторопах згадуються в 1367 році, як власність держави «Королівства

Польського».

 

До наших днів збереглися назви частин села Баня і Ринок. На Бані брали і

варили сіль, а продавали на площі, яку називали Ринок. Уторопські

солеварні давали значну кількість річної продукції соли.

 

У 1524 році село одержало «Магдебурзьке право» і стало першим містом на

всю Гуцульщину. У 1586 р. власник міста, Ян Божко Бучацький, здав

Уторопи в оренду, на три роки за 1,500 злотих, Станіславу Сутнову.

 

Міщани платили орендарю поволівщину (від вола), очкове (від 10-го

вулика), 10-ту свиню, 10-го барана. В місті діяли два млини. У 1664 р. в

селі мешкали 72 сім'ї, в тому числі один різник, один коваль, два

мельники, два кушнірі.

 

1670 року в місті проживало 85 міщанських родин, а серед них 15 сімей

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ