UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Павличко (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1273
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ДМИТРО ПАВЛИЧКО

 

Інтернаціоналізм його мислення і совісті, виплеканий в надрах рідного

народу, розкрився і задзвенів високою нотою у віршах суворих і ніжних.

Ми відчуваємо, як сердечний біль поета переливається в «біль Гренади і

траурну зажуру Конго», а глибокі свої симпатії він адресує кубинським

дівчатам, що за бородачем офіцером ідуть з важкими автоматами за

плечима. Душевна розмова його кладеться до убогої негритянки, рукам її

він співає «золоту хвальбу».

 

Чорна моя! У чорну нивку

 

Малим багато я зерен загріб...

 

В мого народу у пошанівку

 

Чорна робота і чорний хліб.

 

Я все віднині робити буду,

 

Щоб слово «чорний» чистим було.

 

Оця повага до людини і її праці на землі, до її революційних, моральних

і національних святинь, до її минулого і майбутнього є характерною для

закордонних циклів Павличка. І можливо, саме в ці часи, перебуваючи між

іншими людьми, під іншими враженнями, в нього так гостро і по-синівськи

ніжно забриніла основна струна його творчості, найінтимніша мелодія його

життєвого покликання — любов до рідної землі, з її хлібом і сіллю, до її

людей, з печалями і радостями, пошана до материнської пісні і мови, бо

розлука з нею, в кожної людини поза категоріями поетичними, породжує

щемний біль, ту невивчену безсмертну ностальгію, яка ніколи не минеться.

Вона жила у вогнистих Шевченкових творіннях, будила Франкові думи у

європейській ночі, Рильському у Парижі щебетала українськими солов'ями і

в молодій поезії України пустила свій животворний корінь. Тож не раз і

не двічі мій друг карбує в рядках, в задушевних роздумах це високе

почуття.

 

О рідне слово, що без тебе я?!

 

Осміяний людьми кретин-стиляга,

 

Безрідний, кволий жебручий блудяга,

 

Що сам забув давно своє ім'я.

 

Моє ти серце, пісня, і відвага,

 

І прізвище, і сила, і сім'я.

 

Ти вся душа нескована моя,

 

В найтяжчі дні — надія і наснага.

 

«В найтяжчі дні — надія і наснага»! Це не просто гарний, ефектний рядок,

бо в ньому закладена тверда основа того, чим живе поет, що кермує його

думкою і роботою. А сьогодні в Павличка тієї роботи задосить. Він добре

настроєний, як музичний інструмент, кожна струна бринить, відповідає

людині. І думкою, і звучанням, і вболіванням. Художник слова, створюючи

хоч найменші цінності, сам зростає в роботі. Так здорове дерево

відкладає міцний шар древесу, щоб рясніше плодоносити. І птиця міцнішає

в крилі. І вода вергає каміння, шукаючи бистрини плину. А що ж людина?

їй дано мисль і чудодійний дар слова, аби перетворювати буття і

формувати людське щастя. Поезія — найтонша форма перетворення і видіння

світу, і служити їй — значить щоразу обновлювати себе, нарощувати нові

клітини, бо відтворене не є доконечним, а перейдене не відкривається

вдруге.

 

Молодий голос Дмитра Павличка вийшов сьогодні на нове широке коло. Він

сам змужнів, став скупішим і суворішим на слові. Крутий етап роботи

вимагає зосередження. Пора плодоносу просить гудзуватого коріння. Він

сьогодні його відрощує, нещадно відрубуючи те, що непотрібне в дорозі,

хоч іноді і жалкує за тим, що було несправедливо ображено чи

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ