UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Павличко (курсова)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7023
Скачало329
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

«Дмитро Павличко»

 

ПЛАН

 

Дмитро Павличко – “син простого лісоруба, Гуцула із Карпатський гір”.

 

Життєвий і творчий шлях.

 

Перша збірка віршів “Любов і ненависть”.

 

Поезія “Спомин”.

 

Збірка “Моя земля”.

 

Морально-етична краса в поезії Д.Павличка “Таємниця твого обличчя”.

 

“Якби я втратив очі, Україно...” – сонет.

 

“Граносла” – прощання з М.Рильським.

 

Хліборобська праця в сонетах Павличка.

 

Пісенна подія Павличка.

 

Близькі та далекі дороги поета.

 

“Дзвенить у зорях небо чисте” – романс.

 

Значення творчості поета. Василь Земляк про нього.

 

“Я син простого лісоруба,

 

Гуцула із Карпатський гір.

 

Мені всміхнулась доля люба

 

У сяєві Кремлівських зір”, -

 

пише Д.Павличко у вірші, яким відкривається двотомник його вибраних

творів. У цих рядках чується спокійний, упевнений голос людини, доля

якої є долею його народу, поета, який своїм правдивим словом служить

народу.

 

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі

Стопчатові тепер Яблунівського району Івано-Франківської області в

родині селянина-бідняка. І гори вдалині, і річечка Лючка, що в’ється

серед села – спокійна й сумирна влітку, а весняною повінню так

розмивається, що всі місточки забирає; і матуся, добра, лагідна, і

мудрий, статечний батько, і люди – трудівники невтомні – все, все

яскравим видивом стоїть у пам’яті та й ніколи не зітреться...

 

З дніпровської кручі поет вдивляється в голубі далечі Лівобережжя.

Гентам, у дарницьких лісах, загубилися батькові сліди... Мобілізований

до австро-угорської армії, 1916 року під Луцьком він здався в полон.

Поневірявся в таборах, утік з неволі до Києва,у лавах червоних бойових

дружин боровся з білогвардійцями та петлюрівцями.

 

Згодом десь роздобув конячину і верхи дістався додому, де його знову

узято на фронт.

 

Засуджений австрійськими властями до розстрілу за більшовицьку агітацію

серед вояків, чудом вирвався з Бригідницької в’язниці у Львові. Знов

повернувся до Стовпчатова.

 

Згодом зазнав він утисків і польських жандармів-пілсудчиків. Паноту

гонористу ненавидів. І дітям батько передав свою ненависть та відразу до

будь-якого насильства й зла, а також почуття національної гідності,

самоповаги й гордості за працьовитий, хоч і упосліджений люд. Як і всі

трудящі земляки-галичани, радо вітав прихід радянських воїнів у золотому

Вересні 1939 року. Односельці довірили йому бути першим головою

стовпчатівськго колгоспу.

 

Син згадує, що батько за працею ніколи не мав спочинку, умів красно й

переконливо говорити.

 

Недарма в одному з “Сонетів подільської осені” поет звертається до

батька:

 

Усе життя я доростати буду

 

До мудрості твоєї й доброти,

 

До висоти твого важкого труду

 

Дай до пісень мені слова знайти,

 

Щоб не було в них плісняви, ні бруду,

 

Згоріти дай у полум’ї мети.

 

Змалку хлопець полюбив книжку, художнє слово. “Кобзар” Шевченка, “Тарас

Бульба”. Гоголя і твори Франка розчинили перед ним двері у світ поезії,

людської добрості й гідності. Зі сцени сільського клубу пастушок

декламував гнівні вірші Шевченка, і вразливому хлоп’яті здавалося, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ