UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗахідна драматургія (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2365
Скачало285
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Тема: Західна драматургія

 

На оглядовому уроці теоретичному узагальненню підлягають три питання: 1)

«театр абсурду» в західній драматургії другої половини XX ст.; 2)

драма-притча; 3) драматургічний спадок Макса Фріша і Фрідріха

Дюрренматта.

 

1. «Театр абсурду»

 

«Театр абсурду» — найбільш значне явище театрального авангарду другої

половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл «театр абсурду» є

най-умовнішим літературним угрупованням. Річ у тім, що представники його

не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й

узагалі не спілкувалися один з одним.

 

Термін «театр абсурду» ввійшов у літературний обіг після появи

однойменної монографії відомого англійського літературознавця Мартіна

Ессліна. У своїй монументальній праці (перше видання книги «Театр

абсурду» з'явилося в 1961 році) М. Есслін поєднав за кількома

типологічними ознаками драматургів різних країн та генерацій. Серед них

французькі митці: Ежен Йонеско, Артюр Адамов, Семюел Беккет, Фер-нандо

Аррабаль, Жан Жене (до речі, лише останній письменник є «чистим»

французом, Йонеско за походженням — румун, Беккет - ірландець, Адамов -

вірменин, Аррабаль - іспанець); англійці Гарольд Пінтер і Норман

Фредерік Сімпсон, американець Едвард Олбі, італієць Діно Буццаті,

швейцарський письменник Макс Фріш, німецький автор Гюнтер Ґрасс, поляки

Славомір Мрожек і Тадеуш Ружевич, чеський драматург-диси-дент, а згодом

президент Чехії Вацлав Гавел та деякі інші митці. А серед ознак, за

якими їх об'єднано, М.Есслін виділяє руйнування сюжету і композиції,

відсутність часу й місця дії, екзистенційних персонажів, ірраціоналізм,

абсурдні ситуації, словесний нонсенс.

 

Драми «абсурдистів» шокували і глядачів, і критиків. Бунт авторів

«театру абсурду» — це бунт проти будь-якого регламенту, проти «здорового

глузду» й нормативності. Фантастика у творах абсурдизму змішується з

реальністю. Змішуються жанри творів: у «театрі абсурду» ми не знайдемо

«чистих» жанрів, тут панують, за визначенням самих драматургів,

«трагікомедія» («Чекаючи на Годо» С. Беккета) і «трагіфарс» («Стільці»

Е. Йонеско), «антип'єса» («Голомоза співачка» Е.Йонеско) і «псевдодрама»

(«Жертви боргу» Е.Йонеско). Драматурги-абсурдисти майже одностайно

твердили, що комічне — трагічне, а трагедія - сміховинна. Утворах

«театру абсурду» поєднуються не лише елементи різних драматичних жанрів,

а й загалом -елементи різних сфер мистецтва (пантоміма, хор, цирк,

мюзик-хол, кіно). В них можливі найпарадоксальніші сплави та поєднання:

п'єси абсурдистів можуть відтворювати і сновидіння (А. Адамов), і

кошмари (Ф. Аррабаль). Сюжети їхніх творів часто-густо свідомо

руйнуються: недієвість зведена до абсолютного мінімуму («Чекаючи на

Ґодо», «Ендшпіль», «Щасливі дні» С. Беккета). Замість драматичної

природної динаміки на сцені панує статика, за висловом Йонеско, «агонія,

де немає реальної дії». Зазнає руйнації мова персонажів, які, до речі,

нерідко просто не чують і не бачать один одного, промовляючи

«паралельні» монологи («Пейзаж» Г. Пінтера) в порожнечу. Тим самим

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ