РЕФЕРАТ
на тему:
“Діабетична кома: патогенез, клініка, етіологія. Діагностика. Екстрена
медична допомога на до госпітальному етапі”
Кетоацидотична (діабетична) кома, або гіперкетонемічна. – небезпечне
ускладнення цукрового діабету, виникає внаслідок абсолютної або
відносної інсулінової недостатності і різкого зниження засвоєння глюкози
тканинами організму. Розвивається частіше у молодому віці при
відсутності лікування нерозпізнаного діабету, припиненні
інсулінотерапії, гострій гнійній інфекції, оперативних втручаннях,
фізичних або психічних травмах, вагітності, голодуванні, багаторазовому
блюванні.
В основі патогенезу коми лежить інсулінова недостатність, яка, в свою
чергу призводить до порушення обміну речовин:
зниження утилізації глюкози тканинами, неповного окислення жирів із
накопиченням кетонових тіл;
гіперглікемії, підвищення осмотичного тиску міжклітинної рідини,
клітинної дегідратації із втратою клітинами калію і фосфору;
глюкозурії, поліурії, ацидозу.
Клініка. Розвивається поступово від 12 годин до 3 діб. Розрізняють 3
стадії діабетичної коми:
І – помірного нетоацидозу;
ІІ – декомненсованого кето ацидозу або стадія прекоми;
ІІІ – стація коми.
Стадія помірного кетоацидозу.
Характеризується підвищеною втомлюваністю, в’ялістю, сонливістю,
зниженням апетиту, нудотою, болем у животі, спрагою, частим
сечовипусканням, запахом ацетону з рота, зсувом РН крові до 7.3.
Прекома. Ознаки: відсутність апетиту, постійно нудота, блювання. Різка
слабкість, погіршення зору, розлитий біль у животі, задишка, сильна
спрага, порушення свідомості – ступор. Шкіра суха, холодна, язик сухи,
малинового кольору, з відбитками зубів по краях.
Кома. З’являється глибоке, шумне дихання (Кусемацуля) з різким запахом
ацетону у видиханому повітрі. Артеріальний тиск падає, особливо
гістологічний. Пульс частий, малого наповнення. Зникають сухожилкові
рефлекси. Температура тіла знижена. В окремих випадках діабетична кома
перебігає із симптомами гострого живота – абдомінальна форма, або з
симптомами колапсу – колаптоїдна форма.
Лабораторна діагностика.
Кров: гіперглікемія (норма до 5.5 ммоль/л)
гіперкреатинінемі (норма до 0,132 ммоль/л)
гіперкеніонемія (норма до 1,72 ммоль/л)
гіпокаліємія (норма до 3,6-5,3 ммоль/л)
Зниження лужного резерву крові (норма до 70 об.% СО2).
Підвищення осмолярності крові (норма 285-310 ммоль/л).
Сеча: глюкозурія, альбумінурія. Лейкоцитурія, циліндрурія.
Невідкладна допомога.
1.Інсулінотерапія: використовують два широко вживані методи
інсулінотерапії з використанням невеликих доз інсуліну:
а) в/м введення невеликих доз інсуліну. Хворому вводять спочатку 20 ОД
інсуліну;
в/м (при колапсі – 20 ОД інсуліну в/м), а потім, щогодини – по 10 ОД
інсуліну в/м з одночасним щогодинним визначенням рівня глюкози в крові
та сечі і ацетону в сечі. Після зниження глікемії до 11 ммоль/л –
інсулін вводять підшкірно до 6 ОД кожні 4 години.
б) постійна в/в ін фузія невеликих доз інсуліну. Простий інсулін
розводять в 0,9% ізотонічному розчині NaCl і вводять із швидкість 10
ОД/год.
Перед початком вводять 10 ОД інсуліну в/в струменеві. При зниженні
глікемії до 11 ммоль/л переходять на підшкірне введення по 6 ОД кожні 4
год. При досягненні глікемії в 11 ммоль/л замість 0,9% ізотонічного
розчину натрію хлориду внутрішньо венно застосовують 5% розчин глюкози з
подвійною дозою інсуліну для відновлення запасії глікогену.
2.Регідратаційна терапія.
Найкраще вводити розчин Зінгера, але застосовувати можна й 0,9% розчин
NaCl. У зв’язку з небезпекою розвитку набряку мозку, гострої
лівошлункової недостатності, набряку мозку, гострої лівошлуночкової
недостатності, набряку легень, ін фузійну терапію слід проводити з
обережністю. При різкому зниженні АТ (до 80 мм.рт.ст.) спочатку вводять
плазму, а потім 0,9% ізотонічний розчин NaCl – 2 літри за 1годину.
Всього за добу хворий отримує 6-8 літр рідини.
3.Корекція електролітних порушень, головним чином деоріциту калію.
Вводять розчини калію через 3 години від початку інсулінотерапії.
Кількість калію розраховують на 1 г чистої речовини на 1 годину (під
контролем вмісті калію в крові). При досягненні рівня калію в крові 5
ммоль/л і повернення хворого до притомності дають пити соки багаті на
калій (томатний, морквяний, апельсиновий) або молоко.
4.З метою боротьби з ацидозом (рпи зниженні РН артеріальної крові менше
7.0) водять 2,5% розчин гідрокарбонату натрію до зникнення дихання
Кусмауля і нормалізації РН.
5.Для покращення перебігу окисних процесів внутрішньо-венно крапельно
вводять 100 мг кокарбоксилази, 5 мл 5%-розчин аскорбінової кислоти, 20
мкг вітаміну В12, 1 мл 5% розчин вітаму В6.
6.При безперервному блюванні для поповнення дефіциту білків і боротьби з
голодуванням через 4-6 годин від початку лікування вводять 200-300 мл
плазми.
7.Гепаринотерамія. 25.000 ОД на добу безперервно з розрахунку
1.000-1.500 ОД/год. або 12.5 тис. ОД 2 рази на добу підшкірно.
8.Симптоматичне лікування. При артеріальній гіпотонії – внутрівенно
вводять плазму, плазмозамінники, в/м 1-2 мл 0,5% Дока, при вираженій
тахікардії – серцеві глікозиди, бета-адреноблокатори, антигоністіс
кальцію групи верапамілу або дилтіазему.
9.Оксигенотерапія.
10.Корн толь цукру крові кожні 2-3 години.
Госпіталіязація термінова у відділення реанімації та інтенсивної
терапії. Транспортують на носилках у положенні лежачи.
ЛІТЕРАТУРА
Діагностика та лікування невідкладних станів у загострень параневтичних
захворювань. Н.М. Сереюк.
Швидка медична допомога. Б.Г. Атенасенка. Л.Г.Чепкого.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
