UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМедична етика (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8642
Скачало446
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Медична етика

 

Лікарська мораль — це система норм і вимог до поведінки і морального

обличчя лікаря і всього медичного персоналу, а також моральні почуття,

які реалізуються у безпосередній діяльності в процесі праці. Мораль

регулює ставлення лікаря до хворого, до здорової людини, до колег

лікаря, до суспільства і держави.

 

Необхідно також уточнити поняття лікарської і медичної етики. З

методологічної точки зору поняття лікарської етики виражає сутність, а

поняття медичної етики — зміст аспекту професійної етики. У пропонованій

роботі переважно вживається поняття лікарської етики, через яке

виявляються суттєві риси медичної професії, тому що лікар є центральною

фігурою охорони здоров'я і медицини. Це положення зовсім не означає

приниження ролі середнього медичного персоналу. Адже вихідними вимогами

етики лікаря є одночасно і вимоги медичної етики, тобто на них

орієнтовані всі медичні професії, діяльність усього медичного персоналу.

 

Медична етика відображає моральні норми у таких системах, як "лікар —

хворий", "лікар — медичний колектив", "лікар — науковий керівник",

"лікар — суспільство" та ін.

 

У медичному колективі є одним із наріжних принципів, які регулюють

взаємостосунки між співробітниками. Колегіальність — це співробітництво

і єдність, довіра й взаємоповага у вирішенні складних питань

діагностики, патології та лікування хворих.

 

На жаль, у клінічній практиці зустрічаються непоодинокі випадки прикрого

нехтування даним професійним принципом з боку як лікарів, так і

середнього медичного персоналу. Частіше колегіальність порушують деякі

молоді лікарі-кар'єристи, які в гонитві за "авторитетом" чи зиском

поступаються принципами добропорядності щодо товаришів по роботі. Не

може бути ніякого виправдання таким лікарським висловлюванням, як,

наприклад: "Вам встановили помилковий діагноз", "Вважайте за щастя, що

потрапили на лікування до мене" тощо. Свідоме чи навіть легковажне,

випадкове паплюження професіоналізму колеги шкодить і справі, й

пацієнтові. Адже чи буде відвідувач такого лікаря й надалі вірити в

медицину?

 

Напевно, ні. Отже, штучні методи самореклами й ствердження свого

"авторитету" згубні хоча б тому, що будуються на аморальній основі.

 

Становлення авторитету лікаря — це тривалий і копіткий процес, що

потребує витримки, самовдосконалення й навіть самопожертви.

 

Все на користь хворого — ось провідний тезис клініки. Із цього випливає

положення, що ретроспективне не завжди можна оцінити: правильність

призначень, які були зроблені хворому іншим лікарем. Кожний лікар у

встановленні діагнозу або у виборі призначень виходить із конкретних

обставин, оцінки ним особливостей індивідуальності хворого і багатьох

інших чинників. У випадках із історії хвороби, які видаються на руки

пацієнтові, лікар переважно буває змушений писати (з метою запобігання

психічній травмі, а також збереження лікарської таємниці) пом'якшений

діагноз або навіть свідомо неправильний (коли мова йде про пухлини або

деякі інші захворювання). Через це читати медичні документи, які

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ