UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПринципи і проблеми професійної етики та деонтології (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2672
Скачало329
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПРИНЦИПИ І ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА ДЕОНТОЛОГІЇ

 

Під етикою розуміють науку про суть, закони виникнення, розвиток і

функції моралі, про відносини між людьми і обов'язки, які випливають з

цих відносин. Вперше термін «етика» застосував Арістотель, який розумів

її як філософію моральної поведінки людей.

 

Медична етика вийшла з надр загальної етики і її слід розглядати як

специфічний прояв загальної етики. Медична етика — це вчення про роль

моральних засад у діяльності медичних працівників, про їх високогуманне

ставлення до людини як необхідну умову успішного лікування хворого.

 

Основні етичні норми, які формувалися в процесі надання медичної

допомоги хворим, були узагальнені й сформовані вченими-лікарями різних

епох, коли спеціальності медсестри ще не було.

 

Так, у древньоіндійській книзі «Аюрведа» («Книга життя» — V—VI ст. до

н.е.) знаходимо досить чіткий портрет лікаря: «Він повинен мати чисте,

співчутливе серце, правдивий характер, спокійний темперамент,

вирізнятися великою поміркованістю і порядністю, постійним прагненням

робити добро». Перші наукові узагальнення народного досвіду лікування і

правил поведінки лікаря біля ліжка хворого знаходимо в працях Гіппократа

(V—VI ст. до н. е.) та інших вчених Стародавніх Греції і Риму. В «Клятві

Гіппократа» чітко сформульовано професійний обов'язок лікаря: «Чесно і

добросовісно служити хворій людині, в своїх діях утримуватись від

нанесення будь-якої шкоди і несправедливості».

 

За пропозицією голландського лікаря Ніколаса ван Пульпа (XVII ст.),

емблемою медиків стала палаюча свічка. Внутрішній зміст цього символу

висловлений у девізі: «Згораю, щоб світити».

 

Як і в Стародавній Греції, лікарі Середньовіччя приносили клятву на

вірність своїй професії. Визначний представник середньовічної медицини

арабський філософ і лікар Авіценна (IX—X ст.) у своїй праці «Канон

лікарської науки» пише про те, що лікар має володіти очима сокола,

руками дівчини, мудрістю змії і серцем лева.

 

Представники медичної науки XVIII—XIX ст. теж внесли свій вклад у

розвиток етичних ідей, і серед них значне місце належить Д. С.

Самойловичу. За його словами, «лікарі повинні бути милосердними,

співчутливими, послужливими, повинні любити свого ближнього, як самого

себе».

 

М. Я. Мудров — основоположник клінічної медицини в Росії — давав високу

етичну оцінку праці жінок, які залучалися до догляду за хворими, і

ласкаво називав їх «сиділками». Він відводив їм важливу роль у

виходжуванні важкохворих і створенні сприятливої обстановки в лікарнях.

 

Основний принцип моралі медичного працівника — це гуманізм. Медичному

працівникові мають бути притаманні чуйність, увага до хворого, намагання

виправдати його довір'я. Медичний працівник повинен не лише сумлінно

виконувати свої обов'язки щодо хворого, але й боротися за фізичну

досконалість і психічне здоров'я людей, проводити профілактичну і

санітарно-просвітню роботу, зберігати лікарську таємницю, надавати

медичну допомогу хворому незалежно від його національної та расової

належності, політичних і релігійних переконань тощо.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ