КОНСПЕКТ УРОКУ
З літератури рідного краю
Поезії Марій ки Підгірянки
Тема. Література рідного краю.
Марійка Підгіянка. Поезії.
Мета. Ознайомити учнів у літературною довідкою про письменницю Марію
Омелянівну Домбровську та її поетичну творчість. Розвивати в них уміння
сприймати поетичні картини рідної природи через поезію. Виховувати любов
до рідної землі, захоплення її красою та неповторністю.
Обладнання. Портрет Марійки Підгіянки. Картини-пейзажі.
Хід уроку.
Додому стежичка в’ється
Вся в квіті
Милішої, кращої не знайду
В світі.
Краса всюди є на світі,
Та щастя – лиш дома є!
Краю милішого, ріднішого
Як Україна –
В світі нема.
Служби чеснішої, вірнішої
Як для України –
В світі нема.
Жертви чистішої, святішої
Як для Вкраїни –
В світі нема!
І. Оголошення теми і мети уроку.
ІІ. Вступне слово про письменницю.
У передгір’ї Карпат, недалеко від ріки Прут, розкинулося мальовниче село
Білі Ослави. Наприкінці села під лісом у чепурній хатині жив лісничий
державних лісів Омелян Ленерт.
День 29 березня 1881 року був радісним для нього – молода дружина
подарувала йому первістка – дівчинку, яку охрестили Марійкою.
Усе дитинство Марійки пройшло в мальовничих та чарівних Карпатах. Тут
вона прислухалася до смерекової мови старого лісу, пильно читала таємні
книги, писані та мережані стрімкими горами бурхливими ріками,
захоплювалася народною піснею, входила у духовний світ свого народу.
“Самоук, несміливе дитя Підгір’я”, – говорила вона пізніше про себе, бо
освіту їй довелося здобувати самотужки. Українська школа і українські
вчителі не були тоді в пошані у цісарсько-королівської влади. Та і
батько не мав достатньо коштів, щоб дати вищу освіту всім своїм дітям.
Марійка ж закінчила двокласну школу с. Уторопи, куди переїхали її
батьки. Та і по навчанню.
Однак допитливу й розумну дівчину аж ніяк не влаштовувала доля
домогосподарки.
Однак допитливу й розумну дівчинку аж ніяк не влаштовувала доля
домогосподарки.
Гостюючи у свого дідуся по матері священика Миколи Волошина в с.
Заріччя, дівчина користувалася його багатством – великою бібліотекою
класичної літератури. Тут вона прочитала твори Т.Шевченка, Ю.Федьковича,
О.Пушкіна, Л.Толстого, А.Міцкевича.
Наполеглива гуцулка самотужки склала екстерном іспит за восьмикласну
жіночу школу в Коломиї, а потім також екстерном – а жіночу вчительську
семінарію – і стала вчителькою.
ІІІ. Вчителювання.
Сорок довгих учительських років…
Сорок літ з не терпінням чекала вона першого дзвоника. Сорок разів
тривожно прислухалася до літнього останнього дзвоника. Сорок років
наполегливо боролася з неписьменністю українського народу, щиро,
безкорисливо служила йому.
Тернистим був шлях Марії Омелянівни Домбровської, цієї подвижниці
народної освіти і невтомної громадської діячки у колишній Галичині.
Скільки роботи перероблено нею, скільки сили та енергії віддано дітям,
для яких вона була щирим другом і порадницею, а її вірші вони могли
зустріти у читальнях у букварях.
“Безконечні казки”
“Діти й ластівка”
Марія Омелянівна працювала сільською вчителькою у найбільш віддалених
гірських та передгірських місцевостях. Вона не тільки навчала дітей, а
йшла під селянські стріхи і учила матерів-господарок правильно доглядати
за немовлятами, готувати смачні страви, підтримувати затишок в оселі.
Була для них вчителькою і порадницею.
Ця жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що прислужився їй під
час навчання і виховання діточок.
Щирі мелодійні вірі Марійки Підгорянки допомагали дітям запам’ятати
букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати різноманітні явища природи.
А почала писати Марія ще в юності. Тоді і обрала собі літературний
псевдонім Марійка Підгорянка – в знак любові та пошани дорідного
прикарпатського краю.
Творчість Марійки Підгірянки.
Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 роках, на сторінках
газети “Діло”, журналу “Літературно-науковий вісник”.
1908 року вийшла її перша поетична збірка “Відгуки душі”. До неї увійшли
кращі твори письменниці.
Та життєва доля не тільки дарувала радість. Влада була незадоволена
діяльністю вчителів-просвітителів і перекидала волоків в село Ворона
(Коломийський р-н), розлучивши з дружиною. Лише через два роки дали
дозвіл і Марійці переїхати до чоловіка.
Вона веде активну громадську роботу, допомагає А.Домбровському
налагодити діяльність товариства “Взаємна Поміч Українського
вчительства”.
Перша світова війна.
Не оминула родину війна. Августин в армії, Марійка з чотирма дітьми з
прифронтової зони депортована в барак для українських біженців і
виселенців у Австрії.
Та в цій життєвій бурі М.Підгіянка не губиться працює з дітьми
українських виселенців, виконуючи свій учительський обов’язок.
“Поетка зробила на мене враження людина великої духом, сильної
індивідуальності і жіночої лагідності”.
(згадувала Осипа Заклинська).
Всі дивувалися тому, що М.Підгірянка була точною і обов’язковою. Скрізь,
де вона працювала, шкільні власті, товариств і прості люди відносилися
до неї з великим призначенням і повагою.
Перебуваючи на чужині, тужила за рідним краєм. Слідкувала за боротьбою
українських січових стрільців. Там народилася її нова збірка “на
чужині”, яка загубилася в редакції “Волі” у Відні.
Будучи надзвичайно талановитою і обдарованою поетеса мало дбала про
дальшу долю своїх віршів.
Рукопис четвертої збірки своїх поезій забула у поїзді.
Закарпаття.
Після ліквідації таборів М.Підгірянка переїжджає на Закарпаття.
Вчителює, багато працює, займається громадською діяльністю.
Знаючи німецьку, чеську, польську мови, письменниця багато перекладала
та більшість її перекладів, як і її творів загинули в пожежі на початку
війни.
Літературна діяльність.
Марійка Підгірянка недаремно знайшла себе у віршах.
Духовну наснагу їй дав для творчості наш рідний край “Верховина” і
рідної України.
“Тут, де ми живемо”
Письменниця закликає і вчить дітей любити рідний край, милувати його
красою, вчить доброти і милосердя.
“Калина”, “Діти й ластівка”, “Білині горішки”.
Все, що пов’язане з історією українського визвольного руху відчувала
особливо її найвище святе кохання – Україна. Складаємо присягу “Україно,
Тобі”.
Вперше в Коломиї видатна українська дитяча поетеса Марійка Підгорянка
побувала ще у дитячому віці.
Трохи пізніше, коли у Коломиї гастролював Львівський український
мандрівний театр “Реська бесіда”, вона дивилася у залі Народного дому,
виставу “Ой не ходи, Грицю…”, яка дуже її схвилювала”.
А у червні-липні 1896 р. Марійка складала у Коломиї випускний іспит за
восьмикласну жіночу школу. Тоді вона вперше прочитала “Кобзар”
Т.Шевченка і однотомну “Історію України”.
За місяць перебування у Коломиї вона майже двічі або й тричі прочитала
ці книжки і вони дуже вплинули на формування її світогляду.
Марійка Домбровська тоді ж познайомилася з сім’єю вчителя Вітвицького,
яка заохотила її до подальшого навчання в учительській семінарії.
Подружжя Домбровських працює в с. Ворона на Коломийщині, допомагають
селянам позбутися різних негараздів. У 1911 р. минуло 50 років з дня
смерті Т.Шевченка. З цього приводу вирішили влаштувати в Фотинії
концерт. Найважче було з організацією хору. Крім учителів Фотинії
довелося запросити ще хористок зі Станіславського і коломийського
“Бояна”.
Марійка Підгірянка сама виступала на святкуванні з доповіддю про
Т.Шевченка, ілюструючи зміст уривками з творів Шевченка, бо знала майже
всі його поеми напам’ять.
Сценка “В чужому пір’ю”.
– М. Підгорянка і Коломия.
Підсумок.
Жінка, мати, вчителька, поетеса. Було б дуже дивно якби вона не писала
про дітей і для дітей. До останніх днів життя Марійка Підгорянка
віддавала все свої уміння, весь свій талант рідному народові, коханій
Україні.
Вчительку-поетесу не забували колишні її учні. Її було прийнято до
Спілки письменників України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
