ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ З ХІМІЇ
На тему:
Будова електронних оболонок атомів елементів перших трьох періодів
Мета: Розкрити причину періодичної зміни властивостей елементів і їх
сполук у світлі закономірної зміни будови електронних оболонок атомів.
Розвивати пізнавальну активність школярів, вдосконалювати навики
виконання самостійних робіт.
Формувати вміння учнів характеризувати хімічні властивості елементів за
їх місцем в періодичній системі.
Наочні засоби навчання: Періодична таблиця, таблиця, картки з
індивідуальними завданнями, перфокарти, ребуси, кросворди, схеми, картки
для самостійної роботи.
Тип уроку: Комбінований.
План уроку
І. Вступ (вчитель).
ІІ. Контроль і корекція знань.
Робота з індивідуальними картками (для слабо відстаючих учнів).
Картка № 1
Визначити кількість електронів у елементів № 6,7,8.
Картка № 2
Визначити число променів і нейтронів у хімічних елементів № 3,4,5.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Фронтальна бесіда.
Вчитель – що таке атом?
яка будова його?
ск. видів атомів вам відомо?
чим відрізняються атоми різних елементів?
чому атоми електронейтральні?
з чим співпадає в атомі порядковий номер?
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Видатний датський учений Нільс Бор розробив початкову квантову теорію
будови атома. Цей учений фізик працював в лабораторії Резерфорда з 1911
року, а згодом очолив (1916 р.) Інститут теоретичної фізики
Копенгагенського університету.
Йому належать праці щодо теоретичного пояснення періодичного закону Д.І.
Мендєлєєва і по теорії атомного ядра. За ці заслуги в 1992 році Нільс
Бор був нагороджений Нобелівською премією.
У своїх положеннях Бор зробив висновок, що енергія електронів у атомі
змінюється не безперервно, а стрибками – дискретно. Тому в атомі можливі
не будь-які енергетичні стани електронів, а лише визначені тобто
квантові. Перехід із одного стану в інший відбувається стрибкоподібно і
супроводжується виділенням або поглинанням енергії.
Основні положення своєї теорії Бор сформулював так:
Електрон може обертатися навколо ядра не будь-як, а лише по строго
визначеним орбітам. Ці орбіти Бор назвав стаціонарними.
Рухаючись по стаціонарним орбітам електрон не випромінює енергію.
Випромінювання енергії відбувається при стрибкоподібному переході
електрона з однієї орбіти на другу.
Енергія цього випромінювання дорівнює різниці енергії атома в кінцевому
і вихідному станах.
В 1924 році французький фізик де Брайль передбачив, що електрон як і
фотон має проявляти хвильові властивості. Цю енергію було підтверджено
експериментальними дослідженнями у 1924 році Де вісоном і Джермаром в
США, Том соном в Англії і Татарковським в Росії незалежно один від
одного. Дослідження показали, що електрон поводить себе як хвиля з
різним запалом енергії.
Ми знаємо, що загальне число електронів в атомі відповідає протонному
числу, тобто порядковому номеру елемента і утворює його електронну
оболонку.
Електрони цієї оболонки мають різний запас енергії тому одні сильніше
притягуються до ядра і розміщені ближче до нього, а інші – слабкіше і
розміщені дальше від ядра. Ось чому електрони розмішені навколо ядра
шарами.
Кожний електронний шар складається з певної кількості орбіта лей
відповідної форми. Будова електронних шарів (Таблиця)
S
І
P
ІІ
L
ІІІ
F
ІІІ
Висновок: Електрони заповнюють ел. шари у порядку послаблення прийняття
їх до ядра, на кожній орбіта лі є не більше 2-х електронів і електрони
заповнюють орбіта лі по одному, а потім по два (пара).
Вч. – Розглянемо як будуються електроні шари атомів хім. елементів у
порядку зростання зарядів їхніх ядер.
Мета: Розглянути електронну будову атома Н. Не.
Номер електронного
шару Число електронів
Форма орбіталі
Висновок: Оскільки на І електронному шарі може перебувати лише два
електрони то перший шар в атомі Гелію завершений.
Мета: Розглянути порядок заповнення електронних шарів ІІ періоду.
Робота з підручником.
(Учні записують в своїх зошитах будову атомів елементів ІІ періоду).
Який ви бачите зв’язок між номером періоду і кількістю електронних
шарів.
Висновок: Номер періоду вказує на кількість електронних шарів.
Мета: Встановити причини валентності.
(За період визначаємо кількість зовнішніх валентних електронів в атома).
Висновок: Інертні гази хімічно пасивні бо мають максимальну кількість
електронів на зовнішньому ел.шарі.
Валентність за киснем і воднем
за Оксигеном – це кількість електронів, що міститься на зовнішньому
електронному шарі.
За Гідрогеном – це кількість електронів, що не вистачає до завершення.
Висновок: Отже елементи мають валентність за Оксигеном і Гідрогеном.
V. Вправи на закріплення.
(робота з перфокартами)
Завдання 1
Що спільного у будові атомів Ве і Мд:
Число протонів;
Число електронів;
Число нейтронів;
Число валетних електронів.
Завдання 2.
Скільки електронів у зовнішньому шарі атома фосфору.
а) 2; б) 4; в) 5; г) 6.
Завдання 3
Яке максимальне число електронів на р-орбітале.
а) 2; б) 4; в) 6; г) 8.
Завдання 4
Які елементи мають завершені зовнішні електронні шари?
а) Н; б) Не; в) Li; г) Ne.
VІ. Домашнє завдання.
§ 7 вш – 41-45. стор. – 39.
Оксиген і Сульфур
1. Яка електронна формула атома Оксигену?
a) 1s22s226; б) Is22s22p5; в) 1s22s22p4; r)
1s22s22p63s23p4.
Якщо атом Сульфуру перебуває у збудженому стані, то електрони третього
шару можуть розміщуватися на:
а) р і d орбіталях; б) s, р і d орбіталях;
в) s.i d орбіталях; г) s, р і f орбіталях.
3. У якій сполуці ступінь окислення Оксигену +2?
a)Na2O2; б)Н2О; в)А12О3; r)OF2.
4. Які прості речовини містять лише атоми Оксигену?
а) вода кисень; б) озон, повітря; в) озон, кисень; г)озон,
азот
5. Яка алотрогіна модифікація сірки нестійка за нормальних умов?”
а) ромбічна; б) моноклітинна; в) пластична; г) інша
відповідь.
Якщо всипати порошок міді у розплавлену сірку, то утвориться:
а) купрум (І) сульфід; б) купрум (II) сульфід;
в) купрум (II) сульфіт; г) купрум (П) сульфат.
7. Які властивості мають оксиди Сульфуру?
а) основні; б) кислотні; в) амфотерні; г) інша
відповідь.
8. Як називаються кислі солі сульфатної кислоти?
а) сульфіти; б) гідрогенсульфіди; в) гідрогенсульфати; г)
гідрогенсульфіти.
Нітроген і Фосфор
Скільки неспарених електронів міститься в атомі Нітрогену?
а)1; 6)2; в) 3; г)4.
2. Відмінність електронної будови атомів Фосфору і Нітрогену полягає в
тому, що:
а) в атомі Фосфору є чотири електронні шари, а в атомі Нітрогену — один;
б) в атомі Фосфору на зовнішньому електронному шарі є вільні р-орбіталі,
а в атомі Нітрогену вільних р-орбіталей немає;
в) в атомі Фосфору на зовнішньому електронному шарі є вільні
rf-орбіталі, а в атомі Нітрогену вільних орбіталей немає;
г) в атомі Фосфору на зовнішньому електронному шарі є 5 електронів, а в
атомі Нітрогену — 3 електрони.
3. У якій молекулі ступінь окиснення Нітрогену має нульове значення?
a)N2O5; 6)NH3; u)N2; r)NO.
4. Вкажіть кількість електронних пар, за допомогою яких об’єднуються
атоми
Нітрогену в молекулі азоту:
а) одна; б) дві; в) три; г)
чотири.
5. Реакція синтезу аміаку є:
а) необоротною, екзотермічною, каталітичною;
б) оборотною, екзотермічною, каталітичною;
в) оборотною, ендотермічною, некаталітичною;
г) необоротною, ендотермічною, некаталітичною.
При хімічній взаємодії води, нітроген діоксиду і надлишку кисню
утворюється:
a)HNO2; б)HNO3; B)HNO2iHNO3; г)HN3 і NO.
Який метал взаємодіє з концентрованою HNO3 з виділенням МО2?
а)Аl; б)Са; в)Сu; r)Na.
8. Яка формула амоній нітрату?
a)NH4NO2; б)A1(NO3)3; в) N4 NO3; r)NH3NO3.
Карбон і Силіцій
1. Що є спільного в електронній будові атомів Карбону і Силіцію?
а) кількість електронних шарів;
б) кількість d-орбіталей;
в) кількість електронів на зовнішньому електронному шарі;
г) кількість р- і d-орбіталей.
2. Які алотропні форми Карбону зустрічаються у природі?
а) алмаз, графіт і силікат; б) графіт, карбін і силікат;
в) графіт, алмаз і карбін; г) алмаз, карбін і карбід.
3.Який ступінь окиснення атома Карбону в молекулі СО2?
а) +2; б) 44; в) -2; .
г) 0.
4. Поташ — це тривіальна назва:
а) калій гідрогенкарбонату; б) калій карбонату;
в) кальцій карбонату; г) кальцій гідрогенкарбонату.
5. У якій сполуці ступінь окиснення атома Силіцію -4?
a)SiO2; 6)H2SiO3; в)Мg2S1;
г)CaSiO3.
6.Яка речовина є дуже отруйною тому, що блокує здатність гемоглобіну
зв’язувати кисень?
a) CO; б)СО2; в)СН4; г)SiH4.
7.Яку речовину не можна використати для добування карбон (IV) оксиду в
одну стадію?
а)СаСО3; б)Na2CO3; в)КНСО3; г) SiC.
Яка сіль є кислою?
a)NaHSiO3; б)CaCO3; в)BaSiO3; г) MgCO3/
Метан та його гомологи.
Теорія хімічних органічних речовин
1.У молекулі метану атом Карбону утворює:
а) три ковалентні зв’язки з атомами Гідрогену;
б) два ковалентні зв’язки з атомами Гідрогену;
в) чотири ковалентні зв’язки з атомами Гідрогену:
г) два ковалентні зв’язки з атомами Гідрогену і два з атомами Хлору.
2. Яка речовина не реагує з метаном?
а)С12; б)О2; в)НС1; г)Вг2.
3. За якої умови метан реагує з хлором?
а) за наявності каталізатора;
б) при нагріванні до 100°С;
в) при освітленні ультрафіолетовим промінням;
г) при тиску 10 мПа;
4. Яка речовина є хлоропохідною метану?
а)С3Н6С13; б)СН3С1; в)С2Н4С12; .r)CH2F2.
5. Молекула метану має форму:
а) піраміди; б) тетраедра; в) трикутника; г) октаедра.
6. Гомологи — це сполуки, що:
а) мають подібну будову молекул і різні хімічні властивості;
б) мають подібну будову молекул і подібні хімічні властивості, але
відрізняються між собою за складом на одну чи кілька груп СН2;
в) відрізняються між собою на кілька груп СН2 і мають однаковий якісний
і кількісний склад;
г) містять однакову кількість атомів Карбону і Гідрогену.
7. Етил — це:
а) насичений вуглеводень складу С2Н«;
б) одновалентний радикал складу С2Н5;
в) насичений вуглеводень складу C3Hg;
г) одновалентний радикал складу СН3.
8. Яка формула пропану?
a) CН4; б)С2Н2; в)С3Н8; г)С4Н10.
Ненасичені вуглеводні
1. Яка речовина належить до ненасичених вуглеводнів?
а)С5 Н12; б)С3 Н8; в)С2 Н6; г)С2 Н4
2. Вкажіть формулу найближчого гомолога ацетилену:
а)С4 Н8; б)С2 Н4; в) С3 Н4; г)С3 Н6.
3. У якій речовині є кратні зв’язки?
а) метан; б) пропан; в) ацетилен; г) бутан.
4. Яка структурна формула ацетилену?
Н
а) Н — С = С — Н; б) Н — С—С=С—Н;
Н Н Н
в)Н—С=С—Н; г)Н…С::С…Н.
Який тип реакцій характерний для ненасичених вуглеводнів?
а) реакції заміщення; б) реакції приєднання;
в) реакції обміну; г) реакції розкладу.
6. У промисловості ацетилен добувають:
а) термічним розкладанням бутану; б) розкладанням метану при 1500°С;
в) розкладанням метану при 600°С; г) термічним розкладанням пропану.
7. Етилен можна одержати:
а) при взаємодії ненасичених вуглеводнів з водою;
б) при термічному розщепленні насичених вуглеводнів;
в) при взаємодії етану з хлором;
г) при взаємодії ацетилену з водою.
Полімери. Бензен. Природні джерела вуглеводнів
1. Полімеризація — це:
а) процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з
утворенням високомолекулярної;
б) процес послідовного почергового сполучення молекул насиченого і
нена-сиченого вуглеводнів;
в) процес розриву кратних зв’язків;
г) процес приєднання молекул водню до низькомолекулярних речовин.
2. Мономерною ланкою поліпропілену є:
а) — СН2 — СН — СН2 —; б) — СН2 — СН—;
СН3 СН3
СН3 СН3
в) —СН2—СН—СН2 г)—СН2—СН —СН2—.
СН3
3. Реакція полімеризації належить до реакцій:
а) обміну; б) приєднання; в) заміщення; г) розкладу.
4. Яка формула не є формулою бензену?
5. Яка формула хлоробензену?
а) C6H4Cl; б) C6H7Cl; в)С6 Н5Сl;
г)С7 Н3Сl3.
6. Бензен не взаємодіє із:
а) бромом при освітленні ультрафіолетовим промінням;
б) бромною водою і .розчином калій перманганату;
в) воднем; г) нітратною кислотою.
7. Який мономер використовується для добування поліетилену?
а) пропілен; б) етилен; в) бутилен; г) метан.
Д.І. Менделєєва
Я не вірю, що Єдність
Тільки душ окремих сума,
В.І. Сумійленко.
“Думи буття”
До відкриття періодичного закону Д. І. Менделєєвим у хімії панувало
повне безладдя. Хіміки блукали в пітьмі; відкриття вони робили,
покладаючись виключно на свої інтуїцію та експериментальний хист… Не
було в них тоді ні «хімічного компаса», ні «хімічної карти», які
допомагали б їм безпомилково вибирати правильний шлях у вивченні
речовин, їх властивостей й перетворень.
Проте слід зауважити, що свій величний І чудовий храм-елементарій
російський хімік зводив не на голому місці. Були і в нього славні
попередники — Й. Деберейнер, А. де Шанкуртуа, Д. Ньюлендс, Л. Мейєр. Усі
вони намагалися по-своєму класифікувати хімічні елементи, відшукати
закони взаємозв’язку між ними. Так з’явилися на світ відомі «тріади
Деберейнера», «октави Ньюлендса», «спіраль де Шанкуртуа» і таблиця Л.
Мейєра. Але це були лише перші спроби, перші намагання… Класифікації
були недосконалими і неповними, вони охоплювали далеко не всі елементи.
Попередники Д. І. Менделєєва не зуміли відкрити і збагнути
найголовнішого, найістотнішого… внутрішнього, генетичного
взаємозв’язку між усіма хімічними елементами.
На початку 1869 р. Менделєєв приступив до роботи над другим випуском
«Основ хімії». Він зібрав величезний літературний матеріал про 63
хімічні елементи, відомі на той час, та їх сполуки, вивчив безліч праць
вітчизняних і зарубіжних учених. Дмитро Іванович ясно бачив, що назріла
необхідність об’єднати розрізнені, розпорошені хімічні знання в єдину
струнку систему Так, у результаті копіткої праці та завдяки світлому
природному розуму Д І. Менделєєва з’явилося одне з найвидатніших
відкриттів XIX століття — періодичний закон та періодична система
хімічних елементів… Проте геніальне відкритий було визнане не відразу.
У 1871 р., спираючись на періодичний закон, Д. І. Менделєєв зробив свої
знамениті передбачення про існування і властивості ще невідомих науці
елементів, зокрема аналогів бору, алюмінію, силіцію, які він назвав
відповідно «екабором», «екаалюмінієм», «екасиліцієм». Справжній тріумф
періодичного закону прийшов лише через кілька років.
Наприкінці 1875 р. француз П. Лекок де Буабодран за допомогою
спектроскопа виявив у піренейській цинковій обманці новий елемент —
галій. Але, як зазначив автор: «Винятково мала кількість речовини, що
нею я володів, не дала змоги мені відокремити нове тіло від надлишку
цинку, що є його супутником.
Геніальність Менделєєва, сміливість його думок можна вбачати і в тому,
що він на основі лише хімічних властивостей виправив атомні маси
принаймні 14 хімічних елементів, зокрема берилію, титану, хрому, ітрію,
індію, цезію, лантану, церію, ербію, іридію, платини, ауруму, торію й
урану.
До створення періодичної системи елементів загадками були атомна маса
берилію та склад його оксиду. Хіміки вважали берилій тривалентним з
атомною масою 13,5 тільки на тій підставі, що со-лодкозем (ВеО) за
хімічними властивостями дуже нагадує глинозем (А12О3). Щоправда,
російський хімік І. В. Авдєєв на основі найретельніших аналізів довів,
що «солодкій землі» відповідає формула ВеО, а не Ве2О3, як було прийнято
в ті часи. Хибна думка про тривалентний берилій з атомною масою 13,5
суперечила періодичному закону, і тому для металу «солодкої землі» не
було місця в періодичній системі. Менделєєв «поселив» берилій у 2-й
групі і II періоді, вважаючи, що його атомна маса 9,4. Проти цього
«свавільства» рішуче виступили шведські хіміки Л. Нільсон і О. Петерсон.
Та коли вони визначили густину пари хлориду берилію, їх здивуванню не
було меж. Виявилося, що атомна маса берилію становить 9,1 і що цей метал
двовалентний, як і передбачав російський хімік.
Коли Менделєєв створював періодичну систему, всі хіміки приписували
урану атомну масу 120. Для такого «розрубаного навпіл» урану теж не
знаходилося місця в менделєєвській таблиці. Тому в 1869 р. Дмитро
Іванович, спираючись на відкритий ним закон, сміливо подвоїв атомну масу
урану. Цей елемент став крайнім і найважчим на той час «мешканцем»
елементарію з атомною масою 240. Через 13 років німецький хімік Г.
Ціммерман блискуче підтвердив цю думку російського вченого. Він
експериментальне визначив густину пари хлориду урану ОСЬ і розрахував
атомну масу урану. Вона дорівнювала… 240.
Буабодрана, Нільсона, Вінклера, Ціммермана і Браунера Менделєєв
справедливо назвав «зміцнювачами» періодичного закону Чеський хімік Б.
Браунер був удостоєний такого почесного «титулу» за дослідження
рідкісноземельних елементів. Цей учений уперше розв’язав питання щодо
розміщення чималої «сімейки» «братів-лантаноїців» у менделєєвському
елементарії. Він один з перших підтримав ідею розміщення нововідкритих
інертних (благородних) газів у так званій нульовій групі. Ним багато
також зроблено для популяризації, поширення й визнання ідей російського
хіміка Менделєєва в ученому світі.
Та все ж найголовніше, найістотніше в періодичному законі лишалося тоді
ще не з’ясованим. «Ми не розуміємо причини періодичного закону», —
визнавав сам творець його. Але на рубежі XIX і XX століть, ще за життя
Д. І. Менделєєва, розкриття таємниць будови атома й атомного ядра
поставило періодичний закон на міцні теоретичні підвалини. риявилося, що
індивідуальність, а водночас і періодичність властивостей елементів
визначаються зарядами ядер та електронною будовою атомів.
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів
допомогли подружжю Кюрі. Е. Резерфорду, Ф. Содді, К. Фаянсу, А.
Деб’єрну, О. Гану, Л. Мейтнер та іншим розібратися у нетрях хитромудрих
ланцюжків радіоактивного розпаду в родинах урану — радію, актиноурану,
торію, а пізніше нептунію — плутонію. Дітище Менделєєва стало
дороговказом й у відкритті штучної (наведеної) радіоактивності,
ланцюгової реакції поділу ядер урану, і в передбаченні методів ядерного
синтезу та властивостей ще невідомих хімічних елементів.
ПРО ЗАБРУДНЕННЯ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
МЕТАЛАМИ І НЕМЕТАЛАМИ
Навіть невеликий вміст мікроелементів часто спричиняє зміну звичного
кольору харчових продуктів за рахунок комплексоутворення між іонами
металів і рослинними пігіентами, що є в складі їжі. Так, вишні чорніють
від контакту з мідним посудом, те саме спостерігається, якщо яблучний
сік зберігати в залізній тарі, надмірна кількість алюмінію або олова
також спричиняє потемніння багатьох продуктів.
Сліди мікроелементів у складі жирів діють як каталізатори їх окиснення,
внаслідок чого жири гіркнуть, особливо якщо до їх складу входять залишки
ненасичених жирних кислот.
Одним із основних джерел забруднення харчових продуктів є сама вихідна
сировина, яка може не відповідати необхідним вимогам щодо вмісту в ній
хімічних елементів.
Переважна більшість рослин, о дають сировину для харчових підприємств,
поглинають хімічні елементи в обмеженій кількості, проте є групи рослин,
які спроможні накопичувати певні елементи в дуже великих кількостях.
Прикладом може бути накопичення цинку в листках подорожника, плюмбуму —
в рослинах придорожніх лісових смуг, селену — в бобах. Є рослини, яким
підвищений вміст у грунті певних хімічних елементів навіть
«подобається». Такі рослини слугують природними індикаторами на купрум,
уран, кобальт, аурум або аргентум і допомагають геологам у пошуках
корисних копалин. Але підвищений вміст шкідливих елементів у рослинах і
організмах тварин може сприяти їх переходу до складу харчових продуктів.
Так, кадмій відкладається у зернах рису внаслідок використання для
зрошення промислових стічних вод електролітичних виробництв. Ще в 50-х
роках в Японії був випадок, коли понад 50 чоловік загинули від вживання
зерен рису з підвищеним вмістом кадмію. Зерна пшениці, подібно до рису,
акумулюють цинк і плюмбум, тому за недотримання певних вимог борошно
може бути забруднене цими металами.
Планктон і риба також легко поглинають з морської води арсен, меркурій,
плюмбум, кадмій і при необережному використанні можуть бути джерелом
забруднення харчових продуктів.
У наш час обсяг відходів життєдіяльності людини досить значний і з
кожним роком зростає. Основну масу твердих відходів закопують у
котловани, що утворені внаслідок добування вапняку, глини, піску або
гравію. Велика частина відходів переробляється на мул стічних вод і
міський компост, які потім застосовуються як ґрунтові добрива.
Технологія переробки стічних вод на добрива за певної економічної вигоди
приховує в собі небезпеку забруднення ґрунтів насамперед купрумом,
ферумом, манганом і, що особливо небезпечно, цинком, плюмбумом і
меркурієм. Вміст цинку в стічному мулі може бути в 300 разів більший, а
купруму і бору — в 100 разів більший, ніж у природних ґрунтах. Названі
метали важко вилучаються з ґрунту і впливають на хімічний склад урожаїв
протягом багатьох років, хоч не всі вони однаково поглинаються
рослинами. Найбільше рослини накопичують бор, плюмбум, кадмій та
меркурій, незначною мірою — цинк і купрум.
Хімічні добрива, особливо фосфорні, можуть виступати джерелом токсичних
металів, якщо їх вміст у добривах підвищений. Звичайна пшениця легко
вбирає у свої зерна кадмій, якщо вміст останнього у ґрунті значний.
Сільськогосподарські хімікати — фунгіциди, інсектициди і гербіциди —
мають у своєму складі мідь, меркурій, арсен, плюмбум. їх використовують
для обробки овочів і фруктів, звідки вони можуть потрапити до їжі або
напоїв (соків, вина), а після вживання — до організму. Підвищений вміст
арсену у м’ясі тварин може спричинити препарат ортоарсенатної кислоти,
який використовують як стимулятор приросту маси тварин.
Потрапляє арсен до рослин і організму людини тому, що за своїми
хімічними і кристалографічними особливостями він подібний до фосфору і
заміняє його в природних сполуках.
На превеликий жаль, упродовж останніх століть людина виявилася невдячною
природі і, спокусившись благами цивілізації, нещадно експлуатувала і
забруднювала її. Зокрема, це стосується й води, куди викидалося все —
від побутового сміття до відходів металів. Брудна вода може спричинити
серйозні інфекційні захворювання — ди-‘ зентерію, черевний тиф, холеру
тощо, а також смертельні отруєння людей після вживання риби з підвищеним
вмістом токсичних елементів.
ЦІКАВО ПРО ВІДОМЕ
В Україні така небезпека існує поблизу міст, де розвинуті хімічна,
електрохімічна, металургійна, радіотехнічна, гальванічна промисловість,
а поряд є річки або моря. Це — Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ,
Запоріжжя, Кривий Ріг, Одеса, Севастополь, Хмельницький, Вінниця і деякі
інші.
Вихідна харчова сировина в більшості випадків потребує технологічної
обробки. Якщо процеси миття і очищення від частинок землі відбуваються
неякісно або сировина контактує з металами протягом значного часу, то
цим самим створюються умови для її забруднення металами. До готового
продукту метал може переходити з тари, якщо в хімічному відношенні вона
нестійка до того продукту, який у ній зберігається. Таким чином, як
обладнання, так і тара може бути джерелом хімічного забруднення.
Відомий випадок отруєння дітей дитячого садка домашнім м’яким сиром,
який зберігався в оцинкованому відрі. Сироватка сиру з великим вмістом
молочної кислоти прореагувала з цинком, внаслідок чого утворилася
токсична сполука цинку, яка забруднила продукт, що й призвело до
нещасного випадку. Стародавні римляни полюбляли вживати добре вино, яке
зберігалося у полив’яних глеках. Оскільки до складу поливи (глазурі)
входив оксид плюмбуму, то останній легко переходив до вина у вигляді
розчинних комплексів. Вживання такого вина спричиняло хронічні отруєння
плюмбумом. Медики вважають, що чудернацькі вчинки римських імператорів
були наслідком їхнього хворобливого стану від отруєння цим металом. В
Югославії траплялися випадки отруєння людей плюмбумом з маслин, які
зберігалися у свинцевому посуді.
У сучасному побуті деколи використовують луджений посуд — це мідний
посуд, покритий тонким шаром олова. Оскільки олово має домішку свинцю,
то він разом з міддю легко переходить до їжі, якщо вона має хоч
невеликий вміст органічних кислот — яблучної, оцтової, молочної і деяких
інших. Зрозуміло, що варити борщ (а він має домішки органічних кислот) в
лудженому посуді є справою досить ризикованою.
Метали можуть потрапити до харчових продуктів також з полив’яного і
емальованого посуду. Глиняний посуд лише тоді майже не забруднює харчові
продукти, якщо він поливаний твердим, рівним і міцним шаром покриття.
Металевий посуд, покритий яскраво-жовтими або червоними емалями, може
бути джерелом появи в продуктах плюмбуму й кадмію, бо ці сполуки металів
є компонентами неорганічних пігментів.
Плюмбум і кадмій можуть потрапляти до харчових продуктів з візерунків
скляного посуду, паперових і поліетиленових обгорток і етикеток.
Особливо небезпечні ті, що містять яскраві кольорові барви, до складу
яких входять неорганічні фарби з вмістом плюмбуму і кадмію. Відомий
факт, коли гумова жуйка була в привабливій обгортці, що містила 88 мг/кг
плюмбуму. Тут і варто замислитись, чи настільки вже необхідні Україні
зарубіжні харчові продукти.
Пластмасові упаковки виявились непоганими у використанні. Під час
перевірки було виявлено, що з їх поверхні метали переходять до продуктів
у малих кількостях.
Харчові продукти можуть забруднюватися металами не лише через друкарські
фарби, а й через харчові барвники. В багатьох країнах світу такі
барвники було вилучено з ужитку і заборонено через підвищений вміст
арсену, кадмію, хрому і плюмбуму.
Джерелом шкідливих елементів на практиці може бути металева тара або
упаковка, в якій зберігають готові продукти. Консервні банки,
виготовлені із залізної жерсті і луджені оловом, широко використовуються
для зберігання м’ясних, рибних і молочних продуктів. Надійність щодо
відсутності забруднення може бути гарантована в цьому випадку лише тоді,
коли продукти містять малі кількості органічних кислот, нітратів,
окисників чи відновників, а температура зберігання досить низька.
Захисником стінок металевих банок від дії агресивних домішок їжі слугує
харчовий лак, хоч є дані про те, що сам харчовий лак може бутив джерелом
плюмбуму і спричинити забруднення.
Якщо зазначені умови порушено, то метал консервних банок або тари може
реагувати з продуктом. Така взаємодія частіше має характер
електрохімічної корозії: більш активний метал слугує анодом у
гальванічній парі двох металів, а менш активний метал — катодом. Як
приклад розглянемо корозію залізної жерсті, покритої оловом. Якщо
захисне покриття порушене (удар, подряпина, агресивна дія хімічної
домішки), то два метали тари — залізо і олово — вступлять у контакт з
харчовим продуктом. У кислому середовищі одночасно ідуть процеси:
Гази, які можуть утворюватися у продуктах консервних банок, у тому числі
й водень, призводить до їх здуття. Такі консерви вважаються непридатними
для харчування, бо можуть спричинити харчові отруєння.
Набагато кращим матеріали слугують хімічно стійкі нержавіючі сталі, з
яких домішки міді, нікелю і хрому дуже повільно і в малих кількостях
переходять до харчових продуктів. Посуд з нержавіючої сталі не відновлює
нітрати харчових продуктів до нітритів. Через що має вагому перевагу над
алюмінієвим. До металів, непридатних для контакту з їжею, належать
кадмій, нікель, мідь, цинк і берилій. А застосування сплавів берилію
заборонено на підприємствах харчової промисловості через його високу
токсичність.
З ЖИТТЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
(Казка)
Поблизу великого Бору на Фермій жив кіт на ім’я Лютецій. Яка це була
країна — невідомо. Може, Індій чи Германій, а може, Америцій, а то й
Францій.
Кіт був не простий, а чарівний. Він був надзвичайно Актиній і рухливий,
як Меркурій. Очі кота світилися, як Фосфор, а сам він уночі ставав
Неодим. Шубка в нього Сірка з двома біленькими плямами на Талій.
На цій Фермій крім котика Лютеція мешкали ще маленька дівчинка Галій та
її мама Іридій. Лютецій був завжди Радій бачити Галій. Вона часто
Берилій котика на руки і бавилася з ним. Котик інколи захоплював мишку у
Полоній, і то був великий Цирконій, коли мишка тікала з Полоній і
Молібден бога за свій порятунок.
Наближався день народження Галій, і вона Гадоліній про свої подарунки.
Приїхали гості з Європій, Америцій, Рутеній: Ванадій та Арсен із Тулій,
Родій з Каліфорній, Нікол із Самарій.
А найкращим подарунком виявився маленький песик Кобальт. На шиї в нього
виблискував сріблястий Силіцій.
Мама Іридій діставала з Барію гостинці й частувала гостей.
Свято було веселим та радісним і тривало, аж поки Гелій сіло за обрій, а
на небі з’явився Селен. Між Лютецієм і Кобальтом ледве не дійшло до
невеличкого Скандію. Але котик був у стосунках великий Технецій і
залагодив їх, Ніобій нічого й не сталося.
І собачка завжди зустрічав котика веселим — Гафній, Гафній!
1 S 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
