Педагогічна майстерність, її елементи
Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.
Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. Дослідники педагогіки
тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який
виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних
наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва
і особистих якостей учителя», комплекс властивостей особистості
педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної
діяльності.
Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі
та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії,
як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому
визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне
використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній
ситуації навчання та виховання. Така доцільність є результатом засвоєння
системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини,
а також індивідуальні особливості педагога, його спрямованість,
здібності та психофізичні дані.
Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість,
педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність,
демократичність, творчість (оригінальність).
До елементів педагогічної майстерності належать:
1. Гуманістична спрямованість діяльності. Полягає в спрямованості
діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і
ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків.
Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставлення до педагогічної
діяльності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів. Той, хто не любить і не
поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо
тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують
відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань,
знань, які він вчить здобувати.
2. Професійна компетентність, професіоналізм. Передбачають наявність
професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних,
прикладних умінь та навичок), їх змістом є знання предмета, методики
його викладання, знання педагогіки і психології. Особливостями
професійних знань є їх комплексність (потребує вміння синтезувати
матеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати засоби взаємодії),
натхненність (висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїх
міркувань).
Професіоналізм педагога — це сукупність психофізіологічних, психічних та
особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння
знаннями та довготривалої діяльності, що забезпечують якісно новий,
вищий рівень вирішення складних професійних завдань. –
Педагогічний професіоналізм — уміння вчителя мислити та діяти
професійно. Охоплює набір професійних властивостей та якостей
особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії;
володіння необхідними засобами, що забезпечують не тільки педагогічний
вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з
ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителю необхідна
мобілізація інтелекту, волі, моральних зусиль, організаторського хисту
та вміле оперування засобами формування моральних, інтелектуальних та
духовних засад у школярів. Він повинен володіти широким арсеналом
інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують
педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать
кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам’яті, мислення, уяви,
прояв та розвиток творчих здібностей учня. До моральних — любов до
дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість,
вимогливість, повага до вихованця — все, що складає основу професійної
етики вчителя. Духовні засоби — основа його загальної та педагогічної
культури.
3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особливостей вчителя,
необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її
ефективного здійснення.
Головною здібністю, що об’єднує всі інші, є толерантність, чутливість до
людини, до особистості, яка формується. З нею тісно взаємодіють
комунікативність (потреба у спілкуванні, здатність легко налагоджувати
контакти, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати
задоволення від спілкування); перцептивні здібності (професійна
проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу
людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); динамізм
особистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційна
стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція);
оптимістичне прогнозування (передбачення розвитку особистості з
орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості,
генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, оперативного
розв’язання проблемних ситуацій); впливовість (здатність вплинути на
психічний і моральний світ дітей в певному напрямі, зближуватися з ними,
здобувати довіру, любов і повагу, глибоко проникати у їхній внутрішній
світ, конструювати, проектувати його).
4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю
раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки вчителя,
спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів
навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно до
мети виховання, об’єктивних та суб’єктивних їх передумов. Вона
передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки
педагога: високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою,
пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім
виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом
власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до
«бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них.
З розвитком педагогіки та психології як науки і практичної діяльності
поряд з поняттям «педагогічна техніка», яке відображає тільки
суб’єктивні особливості навчально-виховного процесу (контроль педагога
за своїми
емоціями, настроєм, поведінкою, перцептивно-чуттєвим сприйняттям
зовнішніх предметів, технікою мовлення) стали використовувати і термін
«педагогічна технологія» (знання про майстерність), який стосується
проблем планування та організації навчального процесу.
Педагогічна технологія. Є комплексом знань, умінь і навичок, необхідних
учителю для вирішення стратегічних, тактичних, а також процедурних
завдань під час навчально-виховного процесу. Йдеться про систему
взаємодії вчителя з учнями, способи добору та впорядкування навчального
матеріалу згідно з вимогами теорії пізнання. Іншими словами, педагогічна
технологія є описом системи дій учителя та учнів, які слід виконати для
оптимальної реалізації навчального процесу. Складовими педагогічної
технології є володіння мистецтвом спілкування з дітьми, вміння керувати
своєю увагою та увагою дітей, здатність за зовнішніми ознаками поведінки
дитини визначати її душевний стан тощо. Уміння налагоджувати оптимальні
взаємостосунки з дітьми, змінювати їх відповідно до розвитку учнів і
їхніх вимог до вчителів є важливим компонентом педагогічної
майстерності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
