.

Правова охорона надр в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
313 4624
Скачать документ

Тема: Правова охорона надр в Україні.

План

Надра – це є частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та
дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та їх
освоєння. Ці надра є власністю народу України і надаються тільки в
користування.

Відповідні права на надра здійснюється через Верховну Раду України,
Верховну Раду Автономної республіки Крим і місцеві Ради народних
депутатів.

Надра є надзвичайно важливим об’єктом природи і багатства її складають
матеріальну основу всієї індустрії України.

І так без мінеральної сировини не можливі розвиток енергетики, вугільної
і хімічної промисловості, залізничного, автомобільного, повітряного,
водного транспорту, виробництво мінеральних добрив, будівельних
матеріалів, розвиток інших галузей народного господарства.

Надра не слід ототожнювати з корисними копалинами.

Надра – ширше поняття, до них належить також підземна порожнина, де
раніше була порода, так звані чорні виробітки, які використовуються для
розташування підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних
копалин. І так проте визначною частиною надр, звичайно, є родовища
корисних копалин.

У ст. 5 Кодексу України про надра, родовища корисних копалин – це
нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в
джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та
умовами залягання придатні для промислового використання.

В надрах України знаходиться понад 200 видів корисних копалин, з яких
видобувається тільки 94. Відповідно за призначенням корисні копалини
діляться на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення.

До копалин загальнодержавного значення відносяться: вугілля, руда,
нафта, природний газ та інші.

До копалин місцевого значення відносять: пісок, глина, камінь, галька,
вапно та інші.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення
здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Кабінету України з
питань геології та використання надр.

Запаси мінеральної сировини в світі величезні.

Прогнозні ресурси хімічного палива оцінюються в обсязі близько 12800
млрд т, із яких вугілля складає приблизно 11200 млрд т, нафта – 740млрд
т, природний газ – 630 млрд т.

У сучасний період щорічно з надр землі видобувають близько 120млрд.т.
руди та інших корисних копалин.

Великі видобування гірничих порід здійснюється на території України. У
республіці щорічно видобувається 5,3 млн.т. нафти, 28,1 млрд. м3 газу,
майже 137 млн.т. кам’яного та 9,3 млн.т. бурого вугілля.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації,
громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи.

Надра надаються в користування для: геологічного вивчення, в тому числі
дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин
загальнодержавного значення, видобування корисних копалин, будівництва
та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних
копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та
інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів
виробництва, скидання стічних вод, створення геологічних територій та
об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче
значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники,
пам’ятники природи, лікувальні, оздоровчі заклади).

Користування надрами може бути постійним або тимчасовим.

Постійним – визначається таке, як немає заздалегідь встановленого
строку.

Тимчасове – може бути короткостроковим (до п’яти років) і довгостроковим
(до двадцяти років).

При необхідності дані строки можуть бути подовжені.

Строк користування надрами починається з дня одержання спеціального
дозволу (ліцензії), якщо в ньому не передбачено інше.

Ліцензування – це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій)
на користування ділянкою надр з відповідною метою. Ліцензії надаються
спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також
громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та
економічні можливості для користування надрами, комітетом України з
питань геології та використання надр за погодженням з Міністерством
екології та природних ресурсів в порядку, встановленому кабінетом
Міністрів України.

Відповідне право на користування надрами засвідчується актом про надання
гірничого відводу.

Гірничий відвід – це частина надр, надана користувачам для промислової
розробки родовищ корисних копалин, а також для цілей, не пов’язаних з
видобуванням останніх.

За межами відводу користування надрами заборонено згідно закону.

Гірничі відводи надаються, як привило , комітетом України по нагляду за
охороною праці, а гірничі відводи для розробки родовищ місцевого
значення надаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською місцевими Радами народних
депутатів.

Порядок надання гірничих відводів установлюється Кабінетом Міністрів
України, який 27 січня 1995р. затвердив відповідно Положення.

Законодавством про надра визначено також право землевласників і
землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення,
торфу і прісних вод.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра в межах наданих їм
земельних ділянок вони мають право займатись цим без спеціальних
дозволів (ліцензій) та гірничого відводу при загальній глибині розробки
2м і прісних підземних вод до 20м та використовувати надра для
господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу погоджується з
місцевими Радами народних депутатів та органами Міністерства екології та
природних ресурсів України на місцях.

Землевласники можуть бути позбавлені зазначених прав у разі порушення
ними порядку і умов користування надрами на наданням їм у власність.

Право користування надрами припиняється в разі:

1). Відсутності потреби в цьому;

2). Закінчення встановленого на це строку;

3). Припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано;

4). Застосування методів і способів, що негативно впливають на стан
надр, призводять до забруднення навколишнього середовища або шкідливих
наслідків для здоров’я населення;

5). Використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано,
порушення інших вимог, передбачених відповідним дозволом (ліцензією);

6). Якщо користувач без поважних причин протягом двох років не розпочне
користування надрами;

7). Вилучення у встановленому законодавством порядку наданої
користування ділянки надр.

Таке користування надрами припиняється тим органом, який надав на це
дозвіл, а у випадках передбачених пунктами 1, 4, 5 і 6, у разі незгоди
користувачів у судовому порядку.

Також законодавством України можуть передбачатися й інші випадки
припинення права користування надрами.

Після вироблення відповідних запасів, а також у разі коли розробка
родовищ є недоцільною підлягає ліквідації або консервації.

У разі ліквідації гірничо видобувних об’єктів повинно бути вирішено
питання про можливе використання гірничих виробок, свердловин для інших
цілей суспільного виробництва.

Ліквідація і консервація гірничо видобувних об’єктів або їх ділянок
здійснюється за погодженням з органами державного гірничого нагляду та
іншими заінтересованими органами у порядку, встановленому Комітетом
України по нагляду за охороною праці.

Відповідні відносини з використання і охорони надр – гірничі відносини –
регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону
навколишнього природного середовища”, Кодексом України про надра та
іншими актами законодавства України, що додаються до них.

Дані відносини гірничі спрямовані на забезпечення раціонального,
комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній
сировині та інших потреб суспільного виробництва; охорони надр,
гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та
навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних
інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Основні завдання в галузі використання та охорони надр передбачені
постановами Кабінету Міністрів України: “Про Державний фонд родовищ
корисних копалин України” від 2 березня 1993р., “Про затвердження
класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр”
від 5 травня 1997р., “Про перелік корисних копалин та їх мінімальні
запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для
економіки України” від 15 липня 1997р.

2. Поняття і зміст правової охорони надр.

Правова охорона надр передбачає систему правових заходів і норм,
спрямованих на забезпечення геологічного вивчення надр, їх раціонального
використання та надійний захист.

Вимоги щодо геологічного вивчення надр викладені в ст. 38 Кодексу
України про надра.

Згідно з чинним законодавством про надра основними вимогами в галузі їх
охорони є такі:

А). забезпечення належного правового регулювання охорони надр;

Б). додержання встановленого порядку надання надр у користування;

В). раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і
наявних у них компонентів;

Г). Недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням
надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і
свердловин, що експортуються чи законсервовані, а також підземних
споруд;

Д). охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж
та інших факторів, що впливають на їх якість і промислову цінність
родовищ або ускладнюють їх розробку;

Е). запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання
корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку
використання цих площ для інших цілей;

Є). Запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу
та інших речовин і матеріалів, сховані шкідливих речовин в відходів
виробництва, скидання стічних вод;

Ж). Додержання інших вимог передбачених законодавством про охорону
навколишнього природного середовища.

Зазначені вимоги є складовою частиною компетенції вищих і місцевих
органів державної влади і управління у сфері регулювання гірничих
відносин України належать:

1). Законодавче регулювання гірничих відносин;

2). Визначення основних напрямків державної політики в галузі
геологічного вивчення, використання і охорони надр;

3). Визначення повноважень органів виконавчої влади, місцевих Рад
народних депутатів щодо використання та охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належать:

1). Реалізація державної політики у сфері регулювання гірничих відносин;

2). Здійснення державного контролю за геологічним вивченням,
використанням та охороною надр;

3). Визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади в
галузі використання і охорони надр, координація діяльності;

4). Забезпечення розробки загальнодержавних та регіональних програм у
зазначеній

5). Визначення порядку використання надр та їх охорони;

6). Вирішення інших витань.

Відповідні питання по охороні надр у межах своєї компетенції вирішують,
також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, області, міські, селищні
і сільські Ради народних депутатів.

Охорону надр здійснюють й інші органи державного управління:
Міністерство екології та природних ресурсів України, Комітет України з
питань геології та використання надр, Комітет України по нагляду за
охороною праці.

Користувачі надр мають право:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексу
розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами
спеціального дозволу (ліцензії);

розпоряджатися видобутими корисними копалинами;

здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензій) консервацію
наданого в користування родовища корисних копалин або його частини.

Користувачі надр зобов’язані6

використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне
використання та охорону надр;

виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені
законодавством України.

В охороні також сприяють обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або
припинення користування надрами в разі порушення відповідних вимог.

Дані обмеження можуть бути застосовані органами Міністерства екології та
природних ресурсів України, державного гірничого нагляду, державного
геологічного контролю або іншими спеціально вповноваженим на те
державними органами.

Також одним із заходів охорони надр є заборона проектування і
будівництва населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів
без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають
забудові.

Існує (загальне) спеціальне Положення про порядок забудови площ
залягання корисних копалин загальнодержавного значення, яке було
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995р.

Особливій охороні підлягають ділянки надр, що мають велике наукове та
культурне значення. Це рідкісні геологічні відложення, мінеральні
утворення, палеонтологічні об’єкти. Такі об’єкти можуть бути оголошені у
встановленому законодавством порядку об’єктами природно-заповідного
фонду України.

Відповідне значення для забезпечення охорони надр має платня за їх
користування.

Вона справляється у вигляді:

1). Платежів за користування надрами;

2). Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок
державного бюджету;

3). Збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4). акцизного збору.

Нормативи платні за користування надрами встановлюється Кабінетом
Міністрів України.

12 вересня 1997р. він затвердив “Базові нормативи плати за користування
надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за
користування надрами для добування корисних копалин”.

Оплата за користування надрами може сплачуватися у вигляді грошових
платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної
сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання
робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг,
перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Від плати за користування надрами звільняються:

А). землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому
порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб
або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих
їм у власність або користування земельних ділянках;

Б). користувачі надр – при організації геологічних об’єктів
природно-заповідного фонду;

В). користувачі надр – за здійснення розвідки корисних копалин у межах
гірничого відводу, наданого їм для видобутку корисних копалин.

Охороні надр значною мірою сприяє державний облік родовищ і проявив
корисних копалин та державний баланс їх запасів.

Державний кадастр родовищ містить відомості про кожне родовище, включене
дол. Державного фонду, щодо кількості та якості цих запасів, а також
відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин та державний баланс
запасів корисних копалин ведуться комітетом України з питань геології та
використання надр.

Відповідно говорячи, усі копалини корисні, підлягають експертизі ьа
оцінюються Державною Комісією України по запасах корисних копалин у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Охорона надр передбачається і в основних вимогах щодо розробок родовищ
корисних копалин.

При цьому повинні забезпечуватися:

1). Недопущення наднормативних утрат і погіршення якості корисних
копалин;

2). Недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ
корисних копалин у результаті проведення гірничих робіт;

3). Складування, збереження та облік корисних копалин;

4). Інші вимоги, що сприяють охороні надр.

Також велику роль в охороні надр належить державному контролю і нагляду
в гірничій справі, які спрямовані на забезпечення додержання всіма
державними органами, підприємствами, установами, організаціями та
громадянами встановлено порядок користування надрами, виконання інших
обов’язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр здійснюється кабінетом
України з питань геології та використання надр і його органами на
місцях.

Державний нагляд за охороною надр здійснюється Комітетом України по
нагляду за охороною праці та його органами на місцях.

Державний контроль у межах своєї компетенції здійснюється місцевими
радами народних депутатів, органами виконавчої влади на місцях
Міністерством екології та природних ресурсів України і його органами на
місцях.

Повноваження органів державного геологічного контролю та органів
державного гірничого нагляду щодо здійснення контролю і нагляду
закріплені відповідно в статтях 62 і 63 Кодексу України про надра.

Відповідні питання по гірничому нагляду, регулюється Положенням,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020