Тема : Правова охорона природно-заповідного фонду України.
План.
Природно-заповідний фонд України, як об’єкт правової охорони.
Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду України.
1. До природно-заповідного фонду належать:
а). природні території та об’єкти – природні та біосферні заповідники,
національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки
природи, заповідні урочища;
б). штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні
парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Правові основи по охороні і використання природно-заповідного фонду,
відтворення його природних комплексів та об’єктів визначає Закон
України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992р., в
якому знайшли закріплення форми власності на території та об’єкти
природно-заповідного фонду України, дію його використання, права
громадян із зазначених питань.
Природні заповідники які надані національним природним паркам, є
власністю народу України. Регіональні ландшафтні парки, заказники,
пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні,
зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва можуть
перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності,
передбачених законодавством України.
Відповідні об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися
в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та
інших рекреаційних цілях; для потреб моніторингу навколишнього
природного середовища.
Режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду – це сукупність
науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають
правовий статус, призначення цих територій, об’єктів, характер
допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення
їх природних комплексів.
На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає
або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних
комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим
призначенням.
Громадяни України мають такі права:
брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань розвитку
заповідної справи, формування природно-заповідного фонду;
брати участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та
ефективного використання, запобігання негативного впливу на них
господарської діяльності;
вносити пропозиції про включення до складу природно-заповідного фонду
необхідних цінних природних територій та об’єктів;
ознайомлюватися з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду,
здійснювати інші користування з додержанням встановлених вимог щодо
заповідного режиму;
брати участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних
територій та об’єктів, вносити пропозиції щодо притягнення до
відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об’єктів
природно-заповідного фонду.
Природні заповідники – це природоохоронні, науково-дослідні установи
загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в
природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони
природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення
природних процесів і явищ, що збуваються в них розробок наукових засад
охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання
природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями заповідників є збереження природних компонентів та
об’єктів на їх території, проведення нових досліджень і спостережень за
станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі
природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в
підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього
природного середовища та заповідної справи.
На цих територіях забороняється будь-яка господарська та інша
діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, порушує природний
розвиток процесів та явищ, або створює загрозу шкідливого впливу на його
природні комплекси та об’єкти.
Зокрема забороняється: будівництво споруд, шляхів сполучення, мережних
та інших об’єктів. Транспорту і зв’язку, непов’язаних з діяльністю
природних заповідників, розведення вогнищ, стоянка транспорту, прогін
домашніх тварин, проліт літаків та вертольотів нижче 2000м над землею;
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення
ґрунтового покрову та гідрологічного режиму, застосування хімічних
засобів, усі види лісо-лікарских й інших рослин, квітів, випасання
худоби, виловлення звірів та птахів, порушення умов їх оселення тощо.
Біосферні заповідники – це природоохоронні науково-дослідні установи
міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному
стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення
фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного
середовища, його змін під дією атмосферних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників,
національних природних парків включенням до їх складу території та
об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і
належать до всесвітньої глобальної мережі і біосферних заповідників.
Відповідно для біосферних заповідників установлюється диференційований
режим охорони та використання природних комплексів з функціональним
зонуванням.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними,
культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного
значення.
Перед ними стоять такі основні запитання: а). збереження цінних
природних та історико-культурних комплексів і об’єктів;
б). створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів
рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони
заповідних природних комплексів та об’єктів;
в). проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в
умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з
питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного
використання природних ресурсів;
г). Проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
На території національних парків створюються зони: заповідна,
регульована та стаціонарні рекреації, господарська зона. Зонування
проводиться згідно з Положенням організації території національного
природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання
його природних комплексів і об’єктів, що затверджуються кабінетом
Міністрів України.
Регіональні ландшафтні парки – це природоохоронні рекреаційні установи
місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в
природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів
забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
А). збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та
об’єктів;
Б). створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів
рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони
заповідних природних комплексів і об’єктів;
В). сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Заказниками, як правило оголошуються природні території (акваторії) з
метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих
компонентів.
Пам’ятниками природи.
Вони мають природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з
метою зберігання їх у природному стані.
Заповідниками урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші
відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове,
природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному
стані.
Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації,
розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і
світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій,
ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
На цих територіях забороняється будь-яка діяльність не пов’язана з
виконанням накладених на них завдань.
У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони:
експозиційна – її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється
адміністрацією ботанічного саду;
наукова – до її складу входять колекції, експериментальні ділянки, тощо;
заповідна –відвідування її забороняється, крім випадків коли це
пов’язано з проведенням наукових спостережень;
адміністративно-господарська.
Зонування території ботанічних садів проводиться згідно з положенням про
ботанічний сад та проектом організації території ботанічного саду.
Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення в
спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх
композицій для найбільш ефективного наукового, культурного,
рекреаційного та іншого використання.
Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної,
освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та
місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни, та
розробка наукових основ її розведення в неволі.
Парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва оголошуються
найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони
їх та використання в естетичних, виховних, наукових природоохоронних та
оздоровчих цілях.
Оголошення парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва проводиться з
вилученням або без нього земельних ділянок, водних та інших природних
об’єктів в їх власників або користувачів.
В цих парках забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок
населення.
Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”
підготовка і подання клопотання про створення чи оголошення територій та
об’єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватись органами
Міністерства екології та природних ресурсів, науковими установами,
природоохоронними громадськими об’єднаннями або іншими зацікавленими
підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
До положення додаються документи, що підтверджують та доповнюють
обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або
об’єктів природо-заповідного фонду.
Відповідно положення розглядається в місячний строк, щодо території та
об’єктів загальнодержавного значення – міністерством екології та
природних ресурсів країни, щодо території та об’єктів місцевого значення
органами цього міністерства на місцях.
Проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду
підлягають державній екологічній експертизі.
Рішення про створення та відведення земельних ділянок приймаються
Президентом України.
Рішення про створення біологічних заповідників також приймається
Президентом України після вирішення цього питання відповідно до
міжнародних угод. Рішення про організацію чи оголошення території та
об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення
їх охоронних зон приймається обласними, міськими (міст республіканського
впорядкування) Радами народних депутатів.
Мережу створення нових об’єктів природно-заповідного фонду передбачає
Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної
екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21 вересня 2000р.
Також передбачається створити раціональні природні парки: Приазовський –
площею 20 тис. га, Сиваський – 195 тис. га, Нижньодніпровський – 30 тис.
га, біосферні заповідники: Західне Полісся – площею 40тис. га, Поліський
– 30 тис. га, Кримський – 40 тис. га.
Збільшення площі земель з природними ландшафтами забезпечується шляхом:
вилучення земель сільськогосподарського призначення (насамперед
деградованих орних земель) внаслідок економічної збитковості їх
використання за призначенням;
вилучення із промислового використання (у видобувній, будівельній та
інших галузях виробництва) земельних ділянок, які втратили природній
стан і становлять підвищену небезпеку для збереження навколишнього
середовища;
надання переваги відновленню природних ландшафтів, як найбільш
доцільному виду використання земель, що вибувають із
сільськогосподарського використання;
встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг навколо
водних об’єктів;
збільшення територій лісів і лісосмуг навколо сільськогосподарських
угідь, промислових та житлових зон.
Впровадження відповідної програми формування національної економічної
мережі України забезпечить збереження і відтворення ландшафтного
різноманіття, а також сприятиме: дотриманню екологічної рівноваги на
території України; створенню природних умов для життя і розвитку людини
в екологічно збалансованому природному середовища, максимально
наближеному до природних ландшафтів, забезпеченню, збалансованого та
невиснажливого природокористування на значній частині території країни;
розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення
населення; зростання природо ресурсного потенціалу на суміжних з
національною екологічною мережею землях сільськогосподарського
призначення; удосконалення природоохоронної нормативно-правової бази та
її гармонізації з міжнародною; розбудови Всеєвропейської екологічної
мережі; забезпеченню відновлення біогеохімічних кругообігів у
навколишньому природному середовищі; зменшенню загрози деградації та
втрати родючості земель; посиленню узгодженості діяльності центральних і
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
громадських екологічних організацій у розв’язанні проблем екологічної
безпеки України.
2. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду
України.
Правова охорона охорони природно-заповідного фонду України регулюються
законами “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про
природно-заповідний фонд України”, “Про загально державну програму
формування національної економічної мережі на 2004-2005 роки”,
постановою кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру
шкоди, заподіяної порушенням законодавство про природно-заповідний фонд
України” від 3 квітня 1985 року та іншими актами законодавства України.
У законодавстві передбачені основні засоби збереження території та
об’єктів природно-заповідного фонду, які забезпечуються шляхом:
а) встановлення заповідного режиму;
б) організації систематичних спостережень за станом заповідних природних
комплексів та об’єктів;
в) проведення комплексних досліджень з метою розроблення наукових основ
її збереження та ефективного використання;
г) додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів
природно-заповідного фонду підчас здійснення господарської,
управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і
проектно-планової документації, земле- та лісовпорядкування, проведення
екологічних експертиз;
д) запровадження екологічних важелів стимулювання їх охорони;
е) здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму
їх охорони та використання;
є) встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму охорони
та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних
комплексів та об’єктів;
ж) проведення широкого міжнародного співробітництва в цій сфері;
з) проведення інших заходів.
В природно-заповідних зонах заборонено будівництво промислових та інших
об’єктів, розвиток господарської діяльності, які можуть призвести до
негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду.
Відповідну охорону природних та біосферних заповідників національних
природних та регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів,
дендрологічних, зоологічних, зоологічних парків загально державного
значення здійснюють служби які створюються в складі адміністрації
заповідних територій зазначених територій.
Працівники служби охорони територій та об’єктів природно-заповідного
фонду мають право:
– вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв’язку з
порушенням ними режиму відповідних територій та об’єктів, перевіряти
посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та
здійснення іншої діяльності в межах в межах відповідних територій та
об’єктів природно-заповідного фонду;
– доставляти порушників для з’ясування їх особи;
– складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх
відповідним органам для притягнення винних до відповідальності;
– вилучати в порушників предмети та знаряддя незаконного використання
природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;
– особисто проводити огляд осіб, речей, транспортних засобів та
перевірку знарядь і продукції природокористування;
безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації та інші
транспортні засоби в межах території та об’єктів природо-заповідного
фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про
охорону навколишнього середовища;
вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення,
зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги
законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов’язкові для
виконання приписи з метою усунення цих порушень.
Законодавством України забезпечується їхній правовий та соціальний
захист.
Місцеві органи не тільки сприяють охороні природного фонду, а й
виконують зобов’язання які накладені на них.
Важливу роль відіграє державний кадастр територій та об’єктів
природно-заповідного фонду, який є системою необхідних і достовірних
відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики
територій та об’єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду.
Відповідний документ ведеться з метою оцінки огляду та перспектив
розвитку природно-заповідного фонду, стану територій та об’єктів, що
входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання,
планування наукових досліджень.
Кадастр ведеться Міністерством екології та природних ресурсів України
та його органами на місцях за рахунок державного бюджету.
До відповідної охорони територій слід віднести також державний і
громадський контроль за додержанням установленого для них режиму.
Державний контроль здійснюється Міністерством екології та природних
ресурсів України, його органами на місцях та іншими спеціально
вповноваженими державними органами. Його порядок виконання визначається
законодавством України.
Громадянський контроль здійснюється інспекторами, які діють згідно з
Положенням, про громадський контроль у галузі охорони навколишнього
природного середовища.
Також особливе місце посідає в охороні природно-заповідного фонду
наукове та екологічне забезпечення організації і функціонування
природно-заповідного фонду. Наукова робота проводиться з метою вивчення
природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами,
екологічного прогнозування, розроблення наукових основ охорони,
відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних
об’єктів.
Наукова робота здійснюється Академіями наук України разом з
міністерством екології та природних ресурсів.
Екологічне забезпечення організації і функціонування
природно-оздоровчого фонду здійснюється шляхом:
а) фінансування заходів щодо території та об’єктів природно-заповідного
фонду;
б) використання власних коштів об’єктів природно-заповідного фонду;
в) створення і використання цільових екологічних фондів;
г) надання додаткових та інших пільг природно-заповідного фонду;
д) екологічного страхування природно-заповідного фонду.
Фінансування заходів природно-заповідного фонду загально-державного
значення здійснюється за рахунок державного бюджету України.
Фінансування заходів щодо регіональних ландшафтних парків, а також
ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків місцевого
значення здійснюються за рахунок республіканського бюджету Автономної
Республіки Крим та місцевих бюджетів.
До власних коштів об’єктів природно-заповідного фонду відноситься
кошти, одержані ними від наукової, природно-охоронної,
туристично-екологічної, рекламно-видавничої та іншої діяльності.
Відповідні ці кошти підлягають вилученню і використовуються для
здіснення заходів щодо охорон відповідних територій та об’єктів
природно-заповідного фонду.
І так для фінансування природоохоронних заходів можуть створюватися
цільові екологічні фонди об’єктів природно-заповідного фонду.
До цих фондів надходять:
1). Частина штрафів та грошових стягнень за шкоду, заподіяну їм у
результаті порушення законодавства про природно-заповідний фонд, у
розмірі 70% від загальної суми штрафів та грошових стягнень;
2). Кошти державні від реалізації конфіскованого або вилученого
відповідного до законодавства майна, яке було знаряддям або предметом
економічного правопорушення на їх території;
3). Частина платежів підприємств, установ та організацій за забруднення
відповідних території та об’єктів природно-заповідного фонду.
Ці кошти спрямовуються тільки для цільового призначення.
Компенсації шкоди, заподіяних на територіях та об’єктах
природно-заповідного фонду внаслідок, стихійних природних явищ чи
промислових аварій катастроф, проводиться обов’язкове державне чи
комерційне страхування заінтересованих підприємств, установ та
організацій.
Закон “Про природно-заповідний фонд України” передбачає і таку форму
охорони природно-заповідного фонду, як резервування цінних для
заповідання природних території та об’єктів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
