UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток наукових знань про природу психіки (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2305
Скачало345
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з психології

 

Розвиток наукових знань про природу психіки

 

Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди —

донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу.

Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон,

втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Душа розглядалась

як окрема щодо тіла сутність, тотожна йому за формою. Вона залишає тіло

під час сну або по смерті і живе поза тілом з тими самими потребами і

заняттями, що й при тілесному житті. Поняття душі посідає належне місце

у міфології та релігії.

 

Перші наукові уявлення про психіку виникли у стародавньому світі

(Єгипті, Китаї, Індії, Греції, Римі). Вони відбивалися у працях

філософів, медиків, педагогів. Можна умовно виділити ряд етапів розвитку

наукового розуміння природи психіки та предмета психології як науки.

 

Природа психіки пов'язується із свідомістю людини (з перших століть

нашої ери і до кінця XIX ст.). У другій половині XIX ст. виникає

уявлення про психіку як поведінку. Наприкінці XIX ст. психіка людини

дедалі чіткіше пов'язується із самосвідомістю, пізніше — з особистістю

(табл. 1).

 

Найдавніші спроби науково пояснити психіку зафіксовані у

давньоєгипетському папірусі — «Пам'ятці мемфіської телеології» (кінець

IV тис. до н. е.), де вперше описується механізм психічної діяльності.

Центральний орган — це серце людини, котре «усякій свідомості дає

підніматися». Мова ж повторює усе, «що замислене серцем».

 

Залежно від домінуючого елемента виділяли три типи людей: а) сильні,

хоробрі, схожі на тигра (з домінуванням жовчі); б) рухливі,

неврівноважені, як мавпи (з домінуванням «ці»); в) малорухливі» повільні

(з домінуванням слизу).

 

Засновник відомої етико-філософської школи Конфуцій (551—479 до н. е.)

вважав, що психічні властивості людини є природженими. Він поділяв людей

на тих, «хто має знання від народження», тих, хто «має знання завдяки

навчанню», тих, «хто починає вчитися при виникненні труднощів», та тих,

«хто ніколи не вчиться». Перші — мудрі правителі. Другі — мають вчитися,

розмірковувати, самовдосконалюватись. Треті — вчаться стихійно, під

впливом складних обставин життя. Останні — «народ» — потребують

керівництва та примусу, але не навчання, до якого не здатні.

 

У стародавній Індії поняття душі розкривається у текстах Вед (II тис. до

н. е.) та Упанішад (І тис. до н. е.). Душа розглядалась як субстанція,

якій властиві свідомість, вічність, здатність до діяльності. Потенційно

душа володіє знанням, мораллю, вірою, необмеженою енергією (силою) і

нескінченним блаженством. Але оскільки душа перебуває в недосконалому

стані, вона займається неадекватною діяльністю та підвладна стражданням.

 

 

2. Таблиця 1. Етапи становлення предмета психології як науки

 

Час виникнення Провідне поняття Стисле визначення

 

Десятки

 

тисячоліть до н. е. Душа в архаїч-

 

ному розумінні Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло

під час сну, смерті, непритомності

 

Кінець IV тис.

 

до н.е.

 

 

 

Душа

 

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ