Реферат з біології
ЦАРСТВО ГРИБИ
Загальну характеристика. Гриби — група гетеротрофних організмів, які не
мають хлорофілу. Гриби об’єднують в окрему систематичну групу — царство
(поряд з царствами тварин і рослин) Це одноклітинні і багатоклітинні
організми. На сьогодні систематики налічують більше 100 тис. видів
грибів.
Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки
характеризуються рядом ознак, що роблять, їх подібними з одного боку до
тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену,
в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з другого — до
рослий (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто
всмоктування). Гриби-сапрофіти живляться мертвими органічними
речовинами, а гриби-паразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині.
Є також перехідні форми грибів (трутовики тощо), які частину свого життя
існують як сапрофіти, а іншу частину — як паразити. Гриби-сапрофіти
живуть на опалому листі, деревині і перегної.
Багато видів грибів живуть у симбіозі з водоростями і вищими рослинами.
Взаємовигідне співжиття міцелію грибів з коренями вищих рослин утворює
мікоризу (наприклад, підберезник з березою, підосичник з осикою тощо).
Значна частина вищих рослин (дерева, тверда пшениця та ін.) не може
нормально розвиватися без мікоризи. Гриби отримують від вищих рослин
кисень, виділення коріння і безазотні сполуки. Гриби «допомагають» вищим
рослинам засвоювати важкодоступні речовини гумусу, активізують
діяльність ферментів вищих рослин, своїми ферментами сприяють
вуглеводному обміну, фіксують вільний азот і у сполуках передають його
вищим рослинам разом з ростовими речовинами, вітамінами тощо.
Гриби умовно поділяють на нижчі і вищі. Вегетативне тіло грибів
називається грибницею, або міцелієм, воно складається з окремих ниток —
гіфів. Ці нитки знаходяться всередині субстрату, на якому живуть гриби.
Найчастіше грибниця займає велику територію. Через міцелій відбувається
всмоктування поживних речовин осмотичним шляхом. Гриби з
найпримітивнішою будовою міцелію не мають, їхнє тіло складається з
однієї клітини. У грибів із складнішою будовою міцелій часто буває добре
розгалужений, одноклітинний, багатоядерний. У вищих грибів міцелій
багатоклітинний.
Одно- або багатоядерні клітини грибів у більшості випадків вкриті тонкою
клітинною оболонкою. Під нею знаходиться цитоплазматична мембрана, яка
вкриває цитоплазму. Клітинна оболонка на 80—90 % складається з азотистих
і безазотистих полісахаридів, до її складу в невеликій кількості входять
білки, ліпіди та поліфосфати.
У клітині грибів є ферменти, білки. Серед органоїдів тут є мітохондрії,
що подібні до вищих рослин, лізосоми, в яких протеолітичними ферментами
розщеплюються білки. У вакуолях містяться запасні поживні речовини:
глікоген, ліпіди, жирні кислоти, жири тощо. В їстивних грибах є багато
вітамінів і мінеральних солей. Приблизно 50 % сухої маси складають
азотисті речовини, із яких на білки припадає близько ЗО %.
Розмножуються гриби безстатевим шляхом: спеціалізованими клітинами —
спорами і вегетативне — частинами міцелію, брунькуванням. Процесу
спороутворення може передувати статевий процес, який дуже різноманітний
у грибів. Зигота може утворюватися в результаті злиття соматичних
клітин, спеціалізованих на гамети, і статевих клітин — гамет
(утворюються в статевих органах—гаметангіях). Утворена зигота проростає
зразу або після періоду спокою і дає початок гіфам з органами статевого
спороношення, в яких утворюються спори.
Спори різних грибів розповсюджуються комахами, різними тваринами,
людиною та повітряними течіями.
Гриби-паразити. На рослинах паразитує більше 10 тис. видів грибів, на
тваринах і людині — близько 1 тис. видів.
Псування багатьох видів сільськогосподарських продуктів і втрати урожаю
від грибів-паразитів настільки великі, що боротьбу з ними проводять
спеціальні державні установи і міжнародні організації.
З грибів, які паразитують на рослинах, найбільш поширені сажкові гриби,
іржасті, ріжки та ряд інших. Вони вражають сходи городніх, злакових
культур, лісних порід та інших рослин.
Представники сажкових грибів паразитують в основному на культурних і
дикорослих злаках, викликаючи захворювання злаків — сажку. Назва хвороби
пішла від того, що хворі рослини мають вигляд обвуглених або обсипаних
сажею. Міцелій сажкових грибів міститься в міжклітинниках хазяїна, у
клітини його проникають гаусторії. Зимуюча стадія гриба — сажкові спори,
які зимують або в грунті, або в зерносховищах. Різні види сажки
по-різному заражають рослини. Виділяють три основні способи зараження:
1) зараження відбувається в грунті під час проростання зернівок
(колбовидна сажка проса, тверда сажка пшениці); 2) зараження в період
цвітіння злаків, коли сажкова спора потрапляє на приймочку маточки і
проростає до зав’язі; такий спосіб зараження властивий порошистій сажці
пшениці та ячменю; 3) уражаються молоді надземні частини рослин,
зараження викликають спори, при цьому міцелій не розростається по всій
рослині, а локалізується в місці зараження, де й спричиняє утворення
пухлин, наростів (пухирчаста сажка кукурудзи).
Іржасті гриби, яких налічується близько 7000 видів, паразитують не
тільки на покритонасінних, а й на вищих спорових рослинах, викликаючи
хворобу іржу. На уражених грибом листках, стеблах з’являються бурі плями
— звідки і назва хвороби. Найбільш поширена лінійна іржа, що паразитує
на різних злакових. Уражаючи асиміляційну поверхню хлібних злаків, іржа
призводить до значних втрат урожаю.
Ріжки — це паразитичний гриб, який розвивається на житі, часом на
пшениці та інших злаках. Під час цвітіння жита спори гриба заносяться
вітром на зав’язь квітки, де вони проростають у міцелій. На міцелії
утворюється значна кількість конідієносців. Конідії, що утворюються при
цьому, знаходяться в солодкій трохи липкій речовині — медовій росі.
Спиваючи медову росу, комахи переносять конідії на квітки здорових
рослин. Пізніше на цих рослинах замість насіння з ураженої зав’язі
розростається склероцій (ріжок), що складається з міцно сплетених гіфів
гриба.
Склероцій перезимовує в грунті або з урожаєм зерна. Навесні склероції
проростають і на кожному утворюється 15—20 виростів з булавовидними
сумками, в яких дозрівають спори. Спори дозрівають одночасно з цвітінням
злакових. Переносяться спори рухом повітря.
У склероціях ріжка є отруйні речовини (алкалоїди). Потрапляючи в
організм людини або тварин, ріжки спричиняють тяжке захворювання, яке в
народі називають «злі корчі», воно може закінчитися смертю. Проте з
ріжків виготовляють ліки, які використовують у гінекологічній і
акушерській практиці. Щоб дістати ріжки, спеціально висівають жито і
заражають його цим грибом.
Великої шкоди завдає представник роду фітофторових грибів картопляний
гриб, що вражає бульби та бадилля картоплі. На листках утворюються бурі
плями, зменшується фотосинтез, а отже, і врожай. Пошкоджені бульби
втрачають свої товарні якості, погано зберігаються.
Представники роду фітофтора живуть майже в усіх кліматичних зонах земної
кулі, але найбільше їхніх видів паразитує у тропіках і субтропіках. Із
70 видів цього роду у СРСР зустрічається 20. Гриби роду вражають
картоплю, томати, пальми, какао, цитрусові та інші рослини. Періодично
картопляна хвороба спалахує в різних країнах світу, в тому числі і в
СРСР. Особливо велику шкоду урожаю картоплі і томатів гриб завдає на
Україні, в Закавказзі і на Далекому Сході.
Великої шкоди садам, паркам і лісовому господарству завдають
гриби-трутовики. Міцелій трутовиків розвивається всередині дерев,
руйнуючи деревину. Зараження здорових дерев відбувається шляхом
потрапляння спор цих грибів через раки на корі або через кореневі
волоски. Потрапивши в рану дерева, спори проростають, утворюючи
грибницю. Поширюючись по деревині, грибниця робить її трухлявою. Через
кілька років після враження грибницею трутовика на корі дерев виникають
шкірясті, дерев’янисті або м’ясисті плодові тіла цих грибів. Частіше
вони бувають дуже твердими, мають копитоподібну форму І розташовуються
на стовбурах одне за одним. З нижнього боку плодових тіл утворюються
трубочки, в яких дозріває велика кількість спор. Плодові тіла у
більшості трутовиків багаторічні і збільшуються щорічно.
Усі хвороби рослин, що викликаються паразитичними грибами, дуже швидко
розповсюджуються в природі в зв’язку з інтенсивним розмноженням грибів.
Ряд паразитичних грибів являється збудниками небезпечних хвороб людини і
тварин. Гриб ахоріон, оселяючись на волосистій частині голови, спричиняє
хворобу паршу. Гриб трихофітон, який уражує волосся, нігті і шкіру, е
збудником стригучого лишаю. Дріжджовий гриб сідіум спричиняє
захворювання слизової оболонки порожнини рота — пліснявку, яка
спостерігається переважно у грудних дітей. Гриби з групи так званих
променистих грибів, або актиноміцетів, є причиною ряду захворювань,
відомих під назвою актиномікозів, які проявляються у вигляді поверхневих
нагноєнь або уражень внутрішніх органів.
Сучасна комплексна система мір захисту полів, садів, лісів і парків від
паразитичних грибів включає агротехнічні, біологічні, хімічні методи
боротьби, а також карантинні заходи, що не допускають завезення
збудників хвороб і шкідників із інших країн, виведення рослин, стійких
до хвороб і збудників (селекція) тощо.
З метою біологічного захисту рослин від збудників хвороб і шкідників
використовують їхніх природних ворогів: антагоністів, паразитів, хижаків
тощо. Останнім часом також широко використовують антибіотики,
гормональні препарати і ферменти (хімічні речовини, що виробляються
спеціальними клітинами або ендокринними залозами тварин). У зв’язку з
цим на сьогодні під біологічним методом боротьби розуміють не лише
використання живих організмів, а і продуктів їхньої життєдіяльності.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
