Основні принципи організації бухгалтерського обліку і бухгалтерських
записів на ПМХ
1. Єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності для
підприємств, їх об’єднань та організацій встановлені Положенням про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250, з
наступними змінами і доповненнями та Вказівками щодо організації
бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Міністерства
фінансів України від 7 травня 1993 р. № 25 (“Галицькі Контракти” № 45-46
за 1994 р).
Назване Положення визначає порядок організації та ведення
бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської звітності, а
також відносин з цих питань підприємств і установ з органами державної
виконавчої влади, внутрішніми та зовнішніми споживачами бухгалтерської
інформації.
Положення передбачає декілька варіантів ведення бухгалтерського обліку
окремих операцій з вимогою забезлечити на підприємстві незмінність
протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих
господарських операцій та оцінки майна. Для цього розпорядчим документом
керівника підприємства на поточний рік затверджуються порядок
нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів і перелік
створюваних за рахунок собівартості резервів в межах, передбачених
Положенням…
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня
1994 р. № 334/94-ВР встановлені витрати виробництва (обігу), що
відносяться до собівартості продукції (робіт, послуг) та втрати і
витрати, що відносяться на збитки підприємства. Згідно з цим законом
Кабінет Міністрів України затверджує Типові положення планування, обліку
і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) по окремих
галузях народного господарства, виходячи із змісту статті 9 зазначеного
закону.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої
влади, до сфери управління яких належать підприємства і організації,
розробляють і доводять до підприємств і організацій Типові положення з
питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт,
послуг) стосовно специфіки відповідних виробництв і видів діяльності.
Всі підприємства і організації незалежно від форм власності обчислюють
собівартість продукції (робіт, послуг) відповідно до Типових положень з
питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт,
послуг).
Підприємство самостійно організує бухгалтерський облік та самостійно
встановлює організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з виду
підприємства та конкретних умов господарської діяльності.
Підприємство визначає форму і методи бухгалтерського обліку, грунтуючись
на діючих загальних або галузевих формах і методах, з дотриманням єдиних
методологічних засад, встановлених Положенням, а також технологію
обробки облікової інформації; розробляє систему внутрівиробничого
обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права
окремих працівників на підпис документів.
Підприємство веде бухгалтерський облік майна та результатів
фінансово-господарської діяльності методом подвійного запису
господарських операцій на бухгалтерських рахунках згідно з Планом
рахунків бухгалтерського обліку. При цьому повинна бути забезпечена
тотожність даних аналітичного обліку з відповідними даними на рахунках
синтетичного обліку за станом на перше число кожного місяця. Записи,
зроблені бухгалтером в облікових регістрах (книгах, журналах, відомостях
та ін), повинні бути підтверджені відповідними первинними документами на
окремі господарські операції. Первинні документи знаходяться і
підшиваються при звітах матеріально відповідальних осіб, відомостях та
інших зведених документах.
Первинні документи на господарські операції повинні бути складені в
момент здійснення операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після
закінчення операції і групуються за видами господарських операцій та
кореспондуючими рахунками.
2. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу
їх у встановлені терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за
достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і
підписали ці документи.
Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових
регістрах несуть особи, які склали і підписали їх.
У первинних документах і облікових регістрах виправлення помилки повинно
бути підтверджено підписами посадових осіб, які підписали ці документи,
із зазначенням дати виправлення. У касових і банківських документах
виправлення не допускаються.
Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність
зберігаються відповідно до встановленого порядку. Відповідальність за
і’х збереження і своєчасну передачу до архіву несе головний бухгалтер
підприємства.
Записи господарських операцій до облікових регістрів здійснюються лише
на основі належним чином оформлених і перевірених бухгалтером первинних
та зведених документів.
Органи і службові особи, які мають доступ до документів і даних
бухгалтерського обліку та звітності підприємства, несуть
відповідальність за розголошення даних, що становлять комерційну
таємницю, відповідно до чинного законодавства України.
3. Товарно-матеріальні цінності, грошові та інші засоби, що знаходяться
в розпорядженні підприємства для ведення господарської
діяльності, називаються господарськими засобами.
В бухгалтерському обліку господарські засоби розглядаються і облікуються
за двома признаками:
— за станом і розміщенням;
— за джерелами формування (надходження) і цільовим
призначенням.
Для нагромадження і групування за економічним змістом господарські
операції записують на бухгалтерських рахунках. Бухгалтерські рахунки, на
яких ведуть узагальнений облік економічно однорідних господарських
засобів, джерел їх формування (надходження) і господарських процесів
(виробництва, реалізації) в грошовому виразі називаються синтетичними, а
облік, що ведеться на цих рахунках, називається синтетичним обліком.
Наприклад, рахунки “Каса”, “Матеріали”, “Готова продукція” і ін.
4. Синтетичні рахунки поділяються на рахунки
господарських засобів (основі засоби, гроші в касі і на
розрахунковому рахунку, матеріали, затрати на виробництво та ін.) і
джерел формування господарських засобів (статутний фонд, позички банку,
заборгованість постачальникам, фонди та ін.).
5. Записи на рахунках господарських засобів та на рахунках
джерел формування господарських засобів протилежні за
змістом. Протилежність записів випливає із класифікації і обліку одних
і тих же господарських засобів за двома признаками: за складом і
розміщенням і за джерелами їх формування.
Із класифікації господарських засобів за складом і розміщенням та
джерелами формування випливає також подвійний запис на бухгалтерських
рахунках. Наприклад, якщо одержано від постачальника матеріали, то на
рахунках треба записати суму одержаних матеріалів і суму заборгованості
постачальнику за матеріали.
6. На рахунок господарських засобів збільшення (+) записується на дебеті
рахунка, а зменшення (-) на кредиті рахунка.
На рахунках джерел формування господарських засобів записи мають
протилежний характер: на дебеті відображається зменшення (-), а на
кредиті збільшення (+).
Схематично записи на рахунках господарських засобів (активних) і на
рахунках джерел формування господарських „засобів (пасивних) можна
відобразити так:
Рахунки Рахунки
господарських засобів джерел формування
Дебет Кредит
Дебет Кредит
залишок (сальдо) (+)
залишок (сальдо) (+)
Збільшення (+) Зменшення
(-)
Зменшення (-) збільшення
(+)
Разом (оборот)
(+) Разом (оборот)
(-)
Разом (оборот)
(-) Разом
(оборот) (+)
Залишок (сальдо) (+)
залишок (сальдо) (+)
Для того, щоб визначити залишок (сальдо) на даному рахунку на кінець
місяця, необхідно до початкового сальдо (+) додати оборот за місяць (+)
і відняти оборот за місяць (-).
7. В бухгалтерському обліку застосовуються рахунки, які в залежності від
обставин можуть мати признаки активного або пасивного рахунку, а сальдо
— відповідно по дебету або кредиту. Такі рахунки називаються
активно-пасивни-ми. Наприклад, рахунок “Розрахунки з різними дебіторами
і кредиторами”.
У синтетиному обліку ці рахунки звичайно мають т. зв. розгорнуте сальдо:
і по дебету, і по кредиту рахунку. Розгорнуте сальдо визначається як
підсумок сальдо по окремих аналітичних рахунках до даного
синтетичного рахунку.
При необхідності до окремих синтетичних рахунків з метою узагальнення на
цих рахунках відповідних даних відкривають синтетичні рахунки другого
порядку — субрахунки. Наприклад, до рахунку 05 “Матеріали” відкривають
субрахунки 05-1 “Сировина і матеріали”, 05-2 “Куповані напівфабрикати і
комплектуючі вироби”, 05-3 “Інші матеріали”.
8. При організації і веденні бухгалтерського обліку не можна обмежитись
лише узагальненим (синтетичним) обліком. Для контролю за наявністю,
рухом і збереженням товарно-матеріальних цінностей, за розрахунками з
постачальниками, покупцями і т. п., а також для аналізу змін в складі
господарських засобів і джерел їх формування на бухгалтерських рахунках
необхідно одержати також деталізовані, подрібнені дані. Наприклад,
необхідно знати, які конкретно матеріали має підприємство за кількістю і
вартістю, кому і скільки воно в’инно грошей, хто і скільки винен
підприємству і т. п.
В зв’язку з цим, поряд з обліком на синтетичних рахунках, застосовують
рахунки, що деталізують, конкретизують облік окремих видів господарських
засобів, джерел їх формування та господарських процесів. Деталізовані
бухгалтерські рахунки називаються аналітичними, а облік, який ведуть на
цих рахунках, називається аналітичним обліком. Наприклад, облік окремих
видів готової продукції, облік затрат на виробництво за статтями
видатків і т. д.
Записи на аналітичних рахунках за своїм змістом такі ж, як на
синтетичних рахунках, але на рахунках матеріальних цінностей роблять їх
як в грошовому, так і натуральному (кількісному) вимірі. Записи, на
аналітичних рахунках здійснюються на підставі документів, що були
підставою для записів на синтетичних рахунках, але з більшою
деталізацією.
Особливість записів на аналітичних рахунках в тому, що загальні суми
записів за місяць по дебету і кредиту всіх аналітичних рахунків до
даного синтетичного рахунка повинні дорівнювати відповідним сумам
записів на синтетичному рахунку.
Узагальнення даних аналітичного обліку за місяць здійснюють за допомогою
оборотних відомостей по аналітичних рахунках до окремих синтетичних
рахунків. Суми початкового сальдо, оборотів і кінцевого сальдо в
оборотній відомості по аналітичних рахунках повинні дорівнювати
відповідним сумам на синтетичному рахунку.
9. У місцях зберігання товарно-матеріальних цінностей облік їх
ведуть також матеріально відповідальні особи, в підзвіті
яких ці цінності знаходяться. Складський облік
товарно-матеріальних цінностей ведеться за їх видами
(назвами) в кількісних показниках в такому • ж розрізі, як
ведеться аналітичний облік цінностей в бухгалтерії. Це
необхідно для самоконтролю в роботі матеріально
відповідальної особи та звірки даних бухгалтерського і
складського обліку з метою виявлення та виправлення
допущених в записах помилок.
10. Зміни в складі господарських засобів і джерел їх
формування проходять під впливом здійснених підприємством господарських
операцій. Господарська операція — це зміна в складі господарських
засобів і джерел їх формування при здійсненні
господарсько-фінансової діяльності (одержання грошей в касу,
покупка матеріалів, розходування матеріалів і т. д.).
Всі господарські операції повинні бути оформлені відповідними первинними
документами для обліку їх і контролю, а також правильного визначення
доходів і видатків підприємства. Без документа на господарську операцію
не можна здійснювати запис в бухгалтерському обліку.
11. По кожній господарській операції бухгалтер визначає зміни викликані
в складі господарських засобів і джерел їх формування і на
підставі подвійного зв’язку між синтетичними рахунками
вказує запис по дебету і кредиту відповідних рахунків. Визначену
кореспонденцію рахунків і суму господарської операції записують, як
правило, в правому верхньому кутку первинного документа.
Наприклад:
1. Надійшли гроші в касу з розрахункового рахунку в банку на суму 4000
крб.
По цій господарській операції необхідно зробити запис на рахунках
господарських засобів:
— на збільшення (+) по дебету рахунка господарських засобів “Каса”;
— на зменшення (-) по кредиту рахунку господарських засобів
“Розрахунковий рахунок” — на суму 4000 крб.
Скорочено цей запис робиться так: Дт “Каса” — Кт “Розрахунковий рахунок”
— 4000.
2. Надійшли на підприємство матеріали від постачальника на суму 5500
крб.
Запис на рахунках або кореспонденція рахунків в цьому випадку буде:
— збільшення (+) на дебеті рахунку господарських засобів “Матеріали”;
— збільшення (+) по кредиту рахунку джерела формування господарських
засобів “Розрахунки з постачальниками” — на 5500 крб.
3. Оплачено банком з розрахункового рахунку
підприємства рахунок постачальника на матеріали в сумі 5500 крб.
Запис на рахунках буде слідуючий:
— зменшення (-) в дебеті рахунку джерел формування господарських
засобів “Розрахунки з постачальниками”;
— зменшення по кредиту рахунку господарських засобів “Розрахунковий
рахунок” — на суму 5500 крб.
4. При розподілі прибутку частина його зарахована на
збільшення фонду розвитку підприємства в сумі 8000 крб.
Запис на двох рахунках джерел формування господарських засобів буде
слідуючий:
— зменшення (-) в дебеті рахунку “Прибуток”;
— збільшення (+) по кредиту рахунку “Фонд розвитку” — на суму 8000 крб.
12. Всі господарські операції, що здійснюються підприємством,
відображаються на бухгалтерських рахунках з врахуванням чотирьох типів
змін в балансі, .які показані в приведених вище прикладах.
Бухгалтерські рахунки, що зв’язані між собою подвійним записом на них
господарських операцій, називаються кореспондуючими рахунками.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
