UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Васильович Павличко – поет нової доби (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3668
Скачало221
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби

 

Підгірському селі Стопчатові 28 вересня 1929 року народився Дмитро

Васильович Павличко. «Стопчатів — моя колиска і гордість моя», — скаже

він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства,

кераміки, килимарства: Косів, Коломия, Космач. Край Довбуша, край, де

квітнули таланти Стефаника, Черемшини, Мартовича, витав дух великого

Франка.

 

Польсько-шляхетські окупанти чинили на західноукраїнських землях нічим

не стримуваний розбій. Трудовий люд терпів від соціального й

національного гніту. Навчаючись у польській школі, малий Дмитро зазнав

принижень і образ від шовіністки-вчительки та синків багатіїв. І в

малому серці визрівало почуття ненависті до будь-якої кривди й

несправедливості.

 

Мати Павличка, неписьменна селянка, була поетично обдарованою людиною,

мала феноменальну пам'ять: декламувала вірші з «Кобзаря», велику поему

«Панські жарти» І. Франка. Батько любив дітей і прагнув будь-що вивчити

їх. Роботящий, справедливий, винахідливий, він був мислячою людиною,

прищепив синові чуття класової свідомості та національної гідності.

 

З країни бідацького дитинства проросли живі корені Павличкової поезії:

«Там узяв я пісню в серце із людських сердець»..

 

Після закінчення Яблунівської середньої школи Павличко вчився на

філологічному факультеті Львівського університету, який закінчив у 1953

році, а потім — в аспірантурі. І пішли роки творчого й громадського

неспокою. Працював у редакції львівського журналу «Жовтень» (тепер

«Дзвін»), потім протягом восьми літ — головним редактором журналу

«Всесвіт». Восени 1966 року разом з поетом Іваном Драчем Павличко брав

участь у роботі Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй.

 

Урівноваженість і принциповість, доброта і працьовитість, розмаїття

літературних, громадсько-політичних інтересів, гостре відчуття свого

часу і рідного грунту, готовність бути за прикладом Івана Франка завжди

учнем («semper tiro») — риси характеру Павличка.

 

Творчість талановитого поета, лауреата Державної премії УРСР ім.

Т.Г.Шевченка, республіканських премій імені М. Островського, імені М.

Рильського, Дмитра Павличка стала реальним надбанням української

радянської літератури. Уже понад тридцять років вона активно впливає на

літературний процес, визначаючи й характеризуючи важливі його прикмети.

Поезія не лише відображає, але й виражає свою добу, сповнену надзвичайно

інтенсивних і вагомих духовних процесів у житті суспільства.

 

Шлях поета завжди складний, в ньому неминучі поразки, але відбувається

процес відбору головного, визначається та вісь, навколо якої нарощуються

все нові й нові кільця. Знов спадає на думку ужитий при розмові про

одного з поетів Павличків образ, який можна вжити для характеристики

самого автора. Нові теми, образи, мотиви — мовби кола, що розходяться по

воді від кинутого камінця все далі й далі але точка — залишаться в

одному місці, в центрі, як би далеко ці кола не сягали. Ця точка — особа

автора, кредо його ліричного героя, громадянська й естетична позиція, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ