UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДмитро Васильович Павличко (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1704
Скачало206
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Дмитро Васильович Павличко

 

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі

Стопчатові на Підкарпатті в багатодітній селянській родині. Точніше —

десь неподалік цієї дати, якою поява дитини була зафіксована при

хрестинах у церковній книзі. Сталося це в полі при копанні картоплі —

звичайний епізод хліборобського щодення.

 

Кілька літ Павличкам довелося жити в стайні, бо хата згоріла, а нова

зводилася поволі, зростала разом із дітьми. В пам'яті поета глибоко

вкарбувалися майстерка, шурхіт пилки, запах розтятої деревини,

перетворюваної на одвірок і платну, варцабу і крокви — предмети теплі й

гарні. Гуцульщина споконвік шанувала дерево — вірного супутника людини

від колиски до труни. У Д. Павличка це особливе ставлення, відбите

сотнями образів, посилювалося й першими дитячими враженнями.

 

Батько — Василь Миколайович — був чоловіком освіченим (як на свій час),

вельми працелюбним та енергійним. Перейшов через фронти та війська

першої світової війни, побував і в Києві, і у Львові, де його засудили

на розстріл, а він утік, звільнивши з собою і в'язнів Бригідок. Із

встановленням у Галичині пілсудчини осів на дідизні, не втративши при

тому інтересу до політики. Брав участь у сільських сходах, виступав у

ролі народного адвоката, відстоюючи інтереси покривджених земляків. 1939

р. в перших лавах активістів зустрічав Червону Армію, став першим

головою новоутвореного колгоспу. Працював усе життя і помер при роботі:

«Якось, коли вже йому було за сімдесят, попросив у друзів своїх цигарку.

Затягся й відкинув її геть. «Вже не смачна»,— сказав, і помер, стоячи,

зіпершись плечима на стіну, так, ніби й смерть прийняв як роботу, а не

відпочинок».

 

Мати — Параска Юріївна Бойчук — була жінкою неписьменною, але при тому

багато знала з «Кобзаря» та Франкових творів, до читання вголос яких

щонеділі навертала дітей. Мала чудову пам'ять і смак до поезії. Д.

Павличко пригадує вірші, якими вона диктувала йому листи до Коломийської

гімназії. Померла 1955 р. від тяжкої праці.

 

Освіта на Підкарпатті була в пошані. Та й житейський глузд підказував:

малоземельні батьки нічого не могли лишити дітям у спадок, окрім знань,

які прагнули дати за всяку, дуже тяжку як на селянський статок ціну.

 

Дмитро Павличко почав ходити до школи в Яблунів. Школа була польська,

українська мова — заборонена. Конфлікти, що з цього виникали, поет

пригадає згодом у нотатках «Про себе» та ще у віршах виллє гіркоту

зневаженої гідності («За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі

ставати мені...»). Він вивчить мову Міцкевича і полюбить культуру його

народу, в Коломийській гімназії опанує німецьку та латинь, усе життя

пожадливо й невтомно всотуватиме духовні скарби інших народів та епох. І

все це покріплюватиме в ньому любовне, трепетне, бережливе ставлення до

рідного слова. Захист і плекання його стануть для Д. Павличка — одного з

найосвіченіших українських літераторів сьогодення — справою обов'язку й

честі.

 

В тимчасово окупованій Коломиї одразу за парканом гімназії, де на той

час навчався поет, фашисти розташували єврейське гетто. Звідси бранців

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ