.

Правова свідомість як основа. Правова культура в розбудові правової держави (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
297 2250
Скачать документ

Контрольна (залікова) робота

з курсу: “Основи права”

Правова свідомість як основа. Правова культура в розбудові правової
держави.

План

Вступ.

Правове виховання молоді.

Поняття правової культури.

Поняття правосвідомості, її ознаки і види.

Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне
значення для побудови незалежної Української держави з власним державним
устроєм, соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення
незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин,
який і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в
економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і
свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі
молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її
економічної, політичної та духовної бази.

Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є
формування у підростаючого покоління високої культури, зокрема правової.
Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої
людини формуються в нерозривному зв’язку з оволодінням необхідним
обсягом правових знань і юридичних норм.

Важливий етап правового виховання молоді був ознаменований прийняттям у
1996 р. Конституції України. У цьому Основному Законі України визначено,
що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і
безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава
відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення
прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Виходячи з конституційних положень молодь повинна чітко усвідомлювати як
власні права і свободи, так і обов’язки перед суспільством, володіти
правовою свідомістю, правовою культурою.

Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та
правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному
процесі. Зокрема, учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ)
для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності
повинні здобути необхідний мінімум правових знань.

Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що
виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань,
способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та
уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.

Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права
та виконання його приписів адресатами. Правосвідомість, що містить у
собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою
впливає на формування правової держави та створення цивілізованого
правопорядку в країні.

Поняття і види правосвідомості та правової культури

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного
громадянського суспільства неможлива без підвищення рівня правової
свідомості та правової культури всього населення країни. В умовах
економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту
злочинності та криміналізації суспільства певного значення набуває
робота з підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення
України. З цих позицій теоретичний розгляд і осмислення понять,
структури і видів правосвідомості та правової культури, форм і методів
формування у кожної людини цих правових якостей слід уважати дуже
актуальною проблемою.

Правосвідомість розглядають як вид (форму) суспільної свідомості, що
криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і
компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення
людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного
права, форм і методів правового регулювання. Характерні її ознаки:

• вона є однією з форм суспільної свідомості та вкупі з політичною,
моральною, філософською, Іншими формами свідомості відображає суспільне
буття;

• вона містить поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції,
теорії, програми;

• вона обумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства,
рівнем розвитку його загальної культури;

• ідеологічні елементи правосвідомості виступають головними елементами
правової культури та правового виховання.

Існують різні форми суспільної свідомості, серед яких правова свідомість
є одним із різновидів ідеологічного і психологічного сприйняття чинного
та бажаного права. Правова свідомість характеризується різними підходами
до розуміння права. Уявлення про чинне право дає змогу особі не лише
сприймати справедливість правових приписів, а й переконуватись у ній.
Сприйняття права нами реалізується не через зір, нюх чи слух, а через
розуміння законодавчих конструкцій і правил, у яких формулюється обсяг
певної поведінки. Праворозуміння особи підкреслюється досягненим рівнем
соціально-економічного розвитку, тому що без матеріального забезпечення
ніяка програма не може бути реалізована у повному обсязі. В основі
правової ідеології лежать правові знання. Рівень таких знань визначає
ступінь правової ідеології та правової культури людини. Структуру
правової свідомості людини складають правова ідеологія та правова
психологія. Перша охоплює сукупність принципів, теорій, концепцій, що
формуються внаслідок наукового узагальнення правового розвитку
суспільства. Друга характеризується як сукупність правових почуттів,
емоцій, оцінок, настрою, які домінують у суспільстві, виявляються у
громадській думці.

Правова свідомість може поділятися на: буденну; професійну; наукову.

Буденна свідомість — сукупність знань, ідей, теорій, концепцій,
почуттів, емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної
маси громадянського суспільства відносно чинного та бажаного права і
правової системи.

Професійна свідомість характеризується як сукупність юридичних
професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів,
що характерні для представників відповідної групи та формуються завдяки
професійній діяльності й навчанню.

Наукова свідомість — сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок,
емоцій і почуттів юристів-науковців відносно чинної та бажаної правової
системи громадянського суспільства.

За ступенем узагальнення правову свідомість можна поділити на: масову;
групову; індивідуальну.

Масова свідомість — правосвідомість, що характеризує основну масу
населення певної країни.

Групова свідомість — характеризує правову ідеологію та правову
психологію, що властиві певній групі населення країни.

Індивідуальна свідомість — сукупність правових знань, емоцій та настанов
конкретного суб’єкта відносно чинного чи бажаного права.

Правова культура — глибокі знання й розуміння права, ретельне виконання
його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності.
Основними показниками рівня правової культури вважають: право, що
відповідає вимогам справедливості та свободи; рівень правосвідомості
громадян і посадових осіб, їхню переконаність діяти відповідно до вимог
правових приписів; рівень культури творення та реалізації права; рівень
якості роботи правоохоронних і правозастосовних органів та посадових
осіб; якість системи законодавства, певний рівень законності й
правопорядку.

В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний
зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві,
встановлених і забезпечених державою. Законодавство являє собою
зовнішній вираз права, визначає рівень свободи людини, яка постійно
вступає у правовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та
суспільством у цілому. Кожна приватна чи посадова особа, громадянин,
особа без громадянства чи іноземний громадянин мають бути переконані в
тому, що їхня діяльність відповідає вимогам правових приписів, Названі
правові приписи характеризують рівень культури творення та реалізації
права кожної посадової особи. Якісна праця посадових осіб цих органів є
критерієм якості законодавства та його здійснення. Система чинного
законодавства в Україні визначає також режим додержання законів усіма
суб’єктами права і рівень правового порядку на певній території України
чи в межах її кордонів. Правова культура має певну структуру, що охоплює
правову психологію (правові почуття, емоції; оцінні поняття відносно
права чинного та права бажаного; елементи настрою стосовно конкретних
правових явищ і правових ситуацій), правову ідеологію (правові ідеї,
правові теорії; правові поняття й категорії; правові принципи) та
елементи поведінки (вміння і навички ефективної реалізації норм права в
повсякденному практичному житті; правову активність громадян). До
правової культури належать: правові знання, в тому числі знання
конкретних норм права; дані про державний устрій, призначення держави,
політичну систему суспільства; престиж юридичної професії, авторитет і
ступінь розвитку юридичної науки; участь громадян в управлінні державою,
стан законності й правопорядку; форми й методи правового регулювання,
якість роботи правоохоронних органів.

Отже, правова свідомість і правова культура — це не тільки знання,
розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в
межах чинної правової моделі.

Поняття політичної та правової культури

Право і мораль — це важливі надбання культури людства, зокрема культури
політичної, культури правової. Культура виникає і розвивається як
наслідок практичної діяльності людей. Вона завжди характеризується
національним змістом. В суспільній культурі народу обов’язково присутній
нормативно-ціннісний матеріал, такий, як право, мораль та інші норми, що
регулюють соціальну поведінку людей. Виникнення і розвиток права — це
необхідна частина в розвитку культури народу. Право є необхідним
елементом суспільної культури.

Політична культура включає в себе суспільне сформовані цінності, що
визначають відношення до держави, державної влади, управління державою,
функціонування державної влади. До політичної культури належать надбання
суспільства в галузі державотворення, використання та розвитку держави,
її захисту та збереження як цілісної і незалежної політичної організації
народу. Оскільки політичні інтереси об’єктивні, стосуються всіх людей,
що проживають в державі, то й цінності, що входять до політичної
культури, мають загальнолюдське значення.

Стрижнем цінностей політичної культури є гуманізм — повага до людини,
захист її достоїнства, честі і гідності, прав, свобод і власності.

Основні напрями політичної культури, що виражають безпосередні цінності
політичного життя народу, закріплюються в Конституції. Вони знаходять
відображення також в інших правових актах. Значний вплив на формування
політичної культури здійснюють моральні цінності, що панують у
суспільстві, наприклад, гуманізм.

Створені народом моральні цінності безпосередньо впливають і на правову
культуру.

Правова культура об’єднує в собі здобутки людства в галузі права. До них
насамперед належить реальне значення права в задоволенні потреб
суб’єктів права. Головні цінності права, що є стрижнем правової
культури, закладені в його регулятивній, охорончій та захисній функціях.

Правова культура засвоюється особою шляхом набуття знань про право, про
свої права, свободи, обов’язки, способи та методи їх захисту та гарантії
для особи її недоторканності, недоторканності її сім’ї та власності.

Правова культура, як і взагалі культура, яку опанувала людина,
проявляється не лише в знаннях особи, а передусім — в її діях.

Знання права і вміння правильно ним користуватися свідчать про високий
культурний рівень людини.

Лише при поверховому ознайомленні з правом здається, що це досить просте
суспільне явище. Більш ґрунтовне вивчення показує складність права та
його визначальне значення в повсякденному житті людини.

Знання права розкриває можливості доцільного і розумного використання
правових цінностей для реалізації власних інтересів, задоволення потреб,
що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови
для активної соціальної, політичної, правової діяльності людини, що
особливо важливо в умовах сучасного державотворення та створення
цивілізованого правопорядку в Україні.

Культурні права. Ці права забезпечують для людини можливості формувати
свій духовний світ, її незалежність і самобутність як особи, а також
впливають на духовно-культурні відносини в суспільстві.

Право на користування рідною мовою (ст. 10). Державною мовою в Україні є
українська. Водночас гарантується вільний розвиток, використання і
захист російської й інших мов національних меншин України.

Свобода світогляду і віросповідання (ст. 35). Кожен має право
сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно
відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, здійснювати релігійну
діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана
державою як обов’язкова. Ніхто не може бути звільнений від своїх
обов’язків перед державою чи відмовитись від виконання законів за
мотивами релігійних переконань. Якщо виконання військового обов’язку
суперечить релігійним переконанням громадянина, воно має бути замінене
альтернативною (невійськовою) службою.

Право на освіту (ст. 53). В Україні повна загальна середня освіта є
обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність усіх
ступенів освіти від дошкільного до вищого в державних і комунальних
навчальних закладах, надання державних стипендій та пільг учням і
студентам. Громадянам, які належать до національних меншин, гарантується
право на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних і
комунальних навчальних закладах або через національні культурні
товариства.

Право на свободу літературної, художньої, породної і технічної творчості
(ст. 54). До цього права входить право громадян на результати своєї
інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або
поширювати ці результати без згоди автора.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і
комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної
середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної
освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням
і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і
комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону
гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у
державних і комунальних навчальних закладах або через національні
культурні товариства.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої,
наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх
авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у
зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої
діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його
згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України
зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що
становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну
культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Шляхи розбудови української правової держави

поняття та основні ознаки правової держави

До основних ознак, за якими котрусь державу можна було б визначити як
правову, належать:

закріплення в конституції та інших законах основних прав людини;

панування у суспільному та державному житті законів, які виражають волю
більшості або всього населення країни;

врегулювання відносин між особою та державою на підставі
загальнодозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не
заборонено законом»;

взаємовідповідальність особи та держави;

наявність у всіх громадян правової культури, зокрема життєво необхідних
юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання в практичному
житті;

розподіл державної влади між законодавчими, виконавчими та судовими
органами держави;

юридична захищеність особи;

високе становище у суспільному та державному житті суду;

неухильне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма
учасниками суспільного життя, насамперед, державними органами.

Отже, наведені вище ознаки повинні бути притаманні державі, що
перетворюється на правову, в тому числі й Україні. Тепер для більш
чіткого з’ясування змісту проаналізуємо кожну з них.

Література:

Правознавство Михайла Настюка. Основи правознавства П.І.Ігнатенка.

Правознавство В.В. Копейчикова М.П. Драгоманова.

Конституція України від 28 червня 1996 року.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020