Необхідність виділення з організму продуктів обміну.
Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у
збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від
непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та
отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.
Органами виділення є:
нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка,
підшлункова залоза.
В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад
білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії.
Кінцеві продукти обміну (продукти дисиміляції) з тканин переходять в
кров, кров’ю приносяться до органів виділення і через них виводяться з
організмі.
Більша частина продуктів розпаду виділяється через систему сечовивідних
органів:
– Через легені виводяться леткі сполуки СО2, ефір (після наркозу),
хлороформ, ацетон, а також пари води.
– Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких
металів, сечовину, азот, аміак, молочну кислоту.
– Слинні залози – можуть виводити лікарські речовини (аспірин), а також
сполуки ртуті, вісмуту, брому, йоду, сечовину.
– Шлункові та кишкові залози виділяють у просвіт шлунка та кишечнику
алкоголь розчинений у крові, продукти обміну білків, воду та зайві
мінеральні солі, а також сполуки заліза, ртуті, срібла, брому, хінін,
сульфаніламіди.
– В печінці знешкоджуються різні отрути, надлишки гормонів, продукти
обміну гемоглобіну та білків. Вона виводить креатинін, холестерин,
жовчні пігменти.
Будова та функції органів сечовидільної системи:
нирок, сечоводів сечового міхура, сечовидільного каналі.
Нирки (nephreos), – парні органи (права і ліва) бобоподібної форми,
розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини
(Довжина – 10-12 см, ширина – 5-6 см, маса 120-200 г).
Зовні нирки вкриті щільною сполучною оболонкою – жировою капсулою, яка
міцно тримає їх у певному анатомічному положенні (при різкому схудненні
– блукаюча нирка). На внутрішній увігнутій поверхні розташовуються
ворота нирки, через які проходять: входять артерія та нерви, а виходять
вена, лімфатичні судини, сечовід.
На розрізі нирки видно два шари:
1.зовнішній – корковий (темніший).
2.внутрішній – мозковий, утворений нирковими пірамідами (по 10-15 у
кожній нирці). Верхівки пірамід (збирні трубки) закруглені у вигляді
сосочків, що відкриваються у
3.ниркову миску – порожнину.
Ниркова миска переходить у сечовід.
Структурною та функціональною одиницею нирки є нефрон (кожна нирка – 1
млн).
Нефрони – складні мікроскопічні утвори, які починаються двостінною
капсулою (Шумлянського-Боумена), всередині якої знаходиться клубочок
капілярів (мальпігіїв клубочок). Між шарами капсули знаходиться
порожнина, яка переходить у звивистий (первинний) сечовий каналець. Він
доходить до межі кіркового і мозкового шарів нирки. На межі каналець
звужується, спрямляється і в мозковому шарі утворює петлю Генне, яка
повертається в кірковий шар нирки. Тут він знову стає звивистий
(вторинний) і відкривається у збирну трубочку. Збирні трубки,
зливаючись, утворюють загальні вивідні протоки, які проходять через
мозковий шар нирки до верхівок сосочків, що виступають в порожнину
миски.
Стінки канальця, так само як і кожна з двох стінок капсули, утворені
одним шаром епітеліальних клітин.
На відміну від фільтрації реабсорбція протікає за рахунок активної
діяльності клітин канальцевого епітелію з витратами енергії та
поглинанням О2. В результаті утворюється вторинна сеча (1,5 л). До її
складу входить: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, фосфати Na+,
K+,CL-. Відсутні (при нормальній роботі нирок): білки, цукор.
Нирки здійснюють свою роботу постійно. Тому і використовують багато
кисню, поживних речовин, що свідчить про великі енергетичні затрати під
час утворення сечі.
Регуляція процесу сечоутворення: в усіх відділах нефрона є спеціальні
рецептори, які контролюють вміст води, NaCL та різних речовин у крові.
– при підвищенні NaCL у крові (солона їжа) нирки утворюють більше
первинної сечі з сіллю. Сіль затримує воду у канальцях нефрону,
утворюється більше вторинної сечі, бо з нею має вийти зайва сіль;
– при зневодненні організму: в крові підвищується концентрація солі,
рецептори судин надсилають у гіпоталамус імпульси. З нього до гіпофіза
та наднирникових залоз надходить сигнал про збільшення утвореного
гормону. (вазопресин – антидіуретичний…). Гормон збільшує реабсорбцію
води в канальцях нефрона, сечі менше і вона більш концентрована.
– Надлишок води в організмі: гіпофіз виділяє менше гормону, реабсорбція
зменшується і зайва вода виходить з сечею. Отже, процес сечоутворення
регулюється нервовою системою і гуморальними чинниками.
Регуляція сечовиділення
Виділення сечі здійснюється рефлекторно. Сеча потрапляє у сечовий міхур,
стінки його розтягуються і подразнюються рецептори слизової оболонки. По
доцентрових нервах від рецепторів імпульси ідуть у крижові відділи
спинного мозку, де міститься безумовно-рефлекторний центр
сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно, це
пов’язано з впливом нейронів кори великого мозку. Вони гальмують або
активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання
встановлюється до 2-3 років життя. Нормальна частота сечовипускання –
4-6 разів на добу.
Профілактика захворювань сечовидільної системи.
Захворювання – нефрит – запалення різних елементів нирки:
– цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура;
– уретрит – запалення сечівника;
– ниркокам’яна хвороба;
– енурез – нічне нетримання сечі;
– уремія – отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи
нирок).
Причини захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне
переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські
препарати.
Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись
певних вимог:
– раціональне і збалансоване харчування;
– загартування, але без переохолодження;
– своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;
– обережне звертання з ліками, отрутами;
– дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;
– не вживати спиртні напої;
– не перевтомлюватися;
– правильний режим праці, відпочинку, сну
Ниркова артерія, зайшовши в нирку, ділиться на велику кількість
гілочок…
Тонка судина, яка має назву приносної артерії, заходить у втиснуту
частину капсули, утворюючи там клубочок капілярів. Капіляри збираються у
судину, що виходить з капсули, – виносну артерію. Остання підходить до
звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його
обплітають. Ці капіляри збираються у вени, які, зливаючись, утворюють
ниркову вену і виносять кров з нирки.
Функції нирок:
– беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього
осмотичного тиску та їхнього складу;
– регуляції кислотно-лужної рівноваги;
– виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;
– метаболізмі вуглеводів і білків;
– кровотворенні (утворюються еритроцити, оскільки виділяють речовину,
яка стимулює кістковий мозок за нестачі О2;
– викидають у кров гормон ренін (при порушенні кровопостачання нирок),
який підвищує артеріальний тиск;
– виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або
розчиняти.
Сечовід – починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у
сечовий міхур. Довжина 30-35 см, ширина 5-6 мм. Стінка його складається
з 3 оболонок:
Внутрішньої – слизової з рецепторами,
Середньої – м’язова,
Зовнішньої – сполучнотканинної.
Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з
нирки у сечовий міхур.
Сечовий міхур – порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію
резервуара для сечі і бере участь у періодичному виведенні її з
організму (акт сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура
змінюються у міру його наповнення сечею. Місткість його в дорослої
людини 250-500 мл. Стінка міхура має оболонки:
внутрішня –слизова з великою кількістю складок (для розтягування),
середня – товста м’язова,
зовнішня – сполучнотканинна.
Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м’язом – сфінктером,
завдяки чому сеча вільно не витікає назовні.
Сечівник (уретра) – непарний трубчастий орган, який відкривається
невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий – 3-4
см, чоловічий – 18-20 см у вигляді букви S). По ньому сеча під час
сечовипускання виділяється з сечового міхура назовні.
Утворення сечі, регуляція сечоутворення і сечовиділення.
Сеча (urina) утворюється в нирках з крові, якою нирки дуже добре
постачаються (за добу 1500-1800 л. крові).
В основі сечоутворення лежать два процеси: фільтрація і реабсорбція.
Фільтрація відбувається в капсулах. Діаметр приносної артерії більший,
ніж виносної, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70-80
мм.рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом з
розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами проштовхується
крізь тонку стінку капіляра та внутрішню стінку капсули (без затрат
енергії). При цьому профільтровуються всі речовини з відносно малим
діаметром молекули. Форменні елементи крові, білки та жири залишаються в
капілярах. Внаслідок фільтрації утворюється первинна сеча (150-180 л),
до складу якої входить: вода, сечовина, сечова кислота, іони
неорганічних речовин, глюкоза, амінокислоти, вітаміни.
Первинна сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях
відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і
ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL..
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
