СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, ЩО ПОСТАЮТЬ ПЕРЕД ЛЮДСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ.
Спеціалісти ООН, учені-екологи відомих міжнародних і національних
природоохоронних організацій на підставі наукового аналізу матеріалів
про особистості й тенденції демографічного, соціально-економічного
розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про
стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і
динаміку забруднень геосфер і стан біосфери здобули дуже невтішні
висновки.
Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення
біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів
і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі;
гідросфери й атмосфери пов’язані з інтенсивним зростанням чисельності
населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом
останніх 50 років. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб
людського суспільства призвела до гігантського розширення масштабів
господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у
виробничих потужностях, техніці й технологіях, асортименті продукції,
виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва й споживання, що
склалися в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування
людини й природи.
До розвитку глобальної екологічної й тісно пов’язаної з нею
соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої
цивілізації, призвели, образно кажучи, два „вибухи” – демографічний,
тобто різке зростання чисельності населення за останнє століття, й
промислово-енергетичний, а також причинені ними катастрофічні
ресурсопоглинання й продукування відходів. За висновками експертів,
некероване зростання населення планети – головна причина розвитку
глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження
ресурсів, забруднення геосфер, негативні кліматичні зміни тощо).
Одною з екологічних проблем є зростання кількості міст-гігантів, що
стали найбільшими та найнебезпечнішими забруднювачами довкілля й
згубниками природи, її „раковими пухлинами”.
Нерегульований приріст населення, котрий призвів до розширення
енерговиробництва, що спричинило такі негативні наслідки, як: активне
забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових
„дір”, парникового ефекту.
Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що
десь, через 200-250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля,
горючих сланців і торфу.
В разі збереження сучасних промислових та енергетичних технологій
приблизно за цей самий період буде вичерпано до 2/3 запасів кисню в
атмосфері планети за одночасного неухильного зниження темпів його
відтворення зеленими рослинами (внаслідок деградації біосфери, зменшення
площі лісів, біорізноманітності, біомаси і біопродуктивності взагалі).
Важливою екологічною проблемою є і забруднення атмосфери різними
хімічними викидами промислового характеру, а також забруднення водойм.
Однією з найгостріших екологічних проблем людства в найближчі
десятиліття залишається необхідність демонтажу сотень блоків АЕС, які
відпрацювали свій ресурс, транспортування й безпечне поховання твердих і
рідких радіоактивних відходів.
Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років через техногенні
зміни в навколишньому середовищі світ може втратити більш як 1 млн видів
рослин і тварин. Біологічна різноманітність – це запорука стійкості,
витривалості як окремих екосистем. Так і біосфери в цілому. Ось чому
зменшення біорізноманітності – це серйозна втрата біосфери, одна з
головних екологічних проблем сьогодення.
Екологічною проблемою є і спустелювання. За даними ООН, понад 900 млн
чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких
потерпають від спустелювання.
Глобальні негативні біологічні й кліматичні зміни (спустелювання,
деградація ґрунтів, біосфери, зменшення біорізноманітності, почастішання
кислотниих дощів, розвиток
лісовими пожежами, утворенням і рухом ураганів, піщаних бур та інших
стихійних і техногенних катастрофічних явищ глобального масштабу.
Дані екологічного моніторингу стають ефективним інструментом охорони
природи лише в тому разі, якщо вони доступні широким масам населення
завдяки засобам масової інформації.
Дані моніторингу мають допомагати в пошуку шляхи оптимізації взаємин
людини й природи. Станції стеження розміщуються в екологічно чистих
районах, спостереження за станом довкілля можуть бути наземними й за
допомогою літаків, гелікоптерів, супутників, космічних кораблів,
метеорологічних ракет.
Сьогодні, використовуються всі види екологічного моніторингу на всіх
рівнях у всьому світі. Міжнародне співробітництво помагає здійснювати
глобальний екологічний моніторинг, а його дані обробляються в
спеціальних міжнародних центрах і передаються для вивчення та ухвалення
рішень у спеціальні екологічні міжнародні організації при ООН, урядами
найбільших країн світу. З 1991 року в межах України виховується програма
системного екологічного моніторингу парникового ефекту й збільшення
розмірів озонових „дір” в атмосфері) відбуваються через неконтрольовану,
не узгоджену із законами життя й природи діяльність людини.
Екологічною проблемою є і загибель водних екосистем. Величезна кількість
отруйних речовин, що накопичуються навколо міст, промислових центрів,
виносяться поверхневими та ґрунтовими водами в річку, а звідти в моря й
океани. До них додаються забруднювачі. Що переносяться вітром,
нафтопродукти від аварій танкерів та від роботи нафтопромислів.
Останнім часом багато проблем у людства виникло також у зв’язку з
безжалісною експлуатацією земельних угідь. У всьому світі швидкими
темпами відбувається деградація й ерозія ґрунтів.
Величезну тривогу в світі викликає перезабруднення атмосфери шкідливими
газами, що призводить до збільшення площ озонових „дір” та активації
розвитку парникового ефекту. Перше явище спричинило зниження захисної
дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового випромінювання. А
парниковий ефект приводить до потепління клімату, танення льодовиків,
підвищення рівня Світового океану, навіть деградації екосистем окремих
районів суші. Природа потребує розумного, раціонального використання
ресурсів. На сьогодні вже в усіх країнах усвідомлена необхідність
охорони біосфери в інтересах подальшого існування людства.
Екологічний моніторинг.
У зв’язку зі збільшенням негативного впливу на довкілля всіх видів
людської діяльності останніми роками виникла потреба в організації
періодичних і безперервних довгострокових спостережень, в оцінках
становища в цілому. Контролюються екологічні умови як навколо окремих
об’єктів – забруднювачів, так і в межах районів, регіонів, континентів,
усієї планети. Склалася ціла система таких досліджень, спостережень і
операцій, яку назвали екологічними моніторингами.
Основна мета моніторингу – об’єктивна оцінка стану довкілля, його
складових у межах досліджувальних територій, аби залежно від цієї оцінки
приймати правильні рішення щодо охорони природи, раціонального
використання їх ресурсів.
Найважливіше питання екологічного моніторингу:
за чим спостерігати?
як спостерігати?
коли спостерігати?
які головні екологічні параметри фіксувати?
які висновки щодо поліпшення екологічної ситуації можна зробити?
Сьогодні під екологічним моніторингом розуміють систему спостережень,
оцінки і контролю стану довкілля для вироблення заходів на його захист,
раціональне використання природних ресурсів, передбачення критичних
екологічних ситуацій та запобігання їм прогнозування масштабів можливих
змін.
Організація, нагромадження, обробка й поширення даних моніторингу мають
забезпечити необхідною інформацією для розв’язання управлінческих задач
на різних рівнях – від окремого об’єкта до великого регіону чи всієї
планети, бо всі три рівня пов’язані між собою. На локальному рівні – це
стеження за конкретними об’єктами, їхнім ресурсом – та
енергоспоживанням, складом та обсягами забруднень довкілля, контроль за
дотриманням законів про охорону природи.
На регіональному рівні (басейни великих річок, водосховищ, географічні
або екологічні райони чи регіони) – це виявлення шляхів міграції
забруднювальних речовин, з’ясування обсягів токсикантів, що мігрують,
головних джерел забруднення середовища в регіоні, вибір постійних
станцій екологічного контролю, визначення головних екологічних завдань,
складання регіональних планів охорони природи.
На глобальному рівні – це спостереження за станом озонового шару,
розвитком парникового ефекту, формуванням і випаданням кислотних дощів,
станом гідросфери планети,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
