UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛишайники. Загальна характеристика. Особливості зовнішньої та внутрішньої будови та процесів життєдіяльності лишайників (реферат)
Авторdimich
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6894
Скачало308
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лишайники. Загальна характеристика.

 

Особливості зовнішньої та внутрішньої будови та процесів життєдіяльності

лишайників.

 

Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і

гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними,

фізіологічними та екологічними властивостями.

 

Відомо понад 20 000 видів лишайників.

 

Водорості, що утворюють лишайник – зелені або синьо-зелені, гриби –

аскоміцети, зрідка базидіоміцети.

 

Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці – гіф і

розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два

основних типи мікроскопічної структури слані: гомеомерний і

гетеромерний. Гомеомерні лишайники - клітини водорості рівномірно

розподілені по всьому талому (слані), між гіфами гриба. Гетеромерні

лишайники – виділяється окремий шар утворений клітинами водорості, цей

шар називається гонідіальним шаром. Під ним знаходиться серцевина, яка

складається із пухко розташованих ниток гриба. Зовнішніми шарами

лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називаються корковими

шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять від нижньої кори,

лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. У деяких

лишайників нижня кора відсутня і він зростається з субстратом гіфами

серцевини.

 

За морфологічними ознаками розрізняють:

 

- Кіркові або накипні – у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже

щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників.

 

- Листуваті – вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до

субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня –

білувата.

 

- Кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика.

 

Слань різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір

слані зумовлений наявністю пігментів у оболонках гіф і плодових тілах

лишайників. Розрізняють 5 груп пігментів: зелені, сині, фіолетові.

Червоні і коричневі.

 

Розмножуються лишайники в основному вегетативно – частинами слані, які

не є спеціалізованими „органами” вегетативного розмноження. Крім того,

розмноження проходить ізидіями (виростами слані), а також соредіями

(невеличкими утворами, які складаються з клітин водоростей, обплетених

гіфами грибів).

 

Соредії утворюються всередині слані в гонідіальному шарі листуватих та

кущистих лишайників. Сформовані соредії виштовхуються із слані назовні,

підхоплюються і розносяться вітром.

 

Ізидії мають вигляд зернин, на відміну від соредій ізидії не висипаються

на поверхню слані, а разом з його шматочками відламуються тваринами і

людиною.

 

Статеве розмноження – утворюються статеві спороношення у вигляді

плодових тіл. Розвиток і дозрівання їх триває 4-10 років. В плодовому

тілі розвивається жіночий статевий орган – архикарп.

 

Живлення лишайників здійснюється за рахунок фотосинтезу, у клітинах

водоростей. Синтезовані при цьому органічні речовини використовуються

грибом. Дихання, поглинання води і мінеральних солей забезпечує грибний

компонент (мікобіонт) слані лишайника. Активність цих процесів залежить

від освітленості, температури, вологості.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ