UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа. Рецептори, органи чуття та їх значення (реферат)
Авторdimich
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2357
Скачало353
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Аналізатори (сенсорні системи), їх структура. Подразники та їх природа.

Рецептори, органи чуття та їх значення.

 

Ця система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про

явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається

аналізатором, або сенсорною системою. Вчення про аналізатори розробив

Павлов (ввів термін у 1909 році).

 

Кожен аналізатор складається з трьох основних частин:

 

Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори).

 

Провідної (чутливі нервові шляхи).

 

Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку).

 

Рецептори – чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які

сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси.

 

Усі рецептори поділяють на дві великі групи: зовнішні і внутрішні. До

зовнішніх належать: слухова, зорові, нюхові, смакові, дотикові. До

внутрішніх – рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату.

 

Також рецептори поділяють на дистантні – ті, що отримують інформацію на

певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові) та

контактні, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з

ними (дотикові).

 

Залежно від природи подразнення рецептори поділяються на механічні.

 

Залежно від природи подразнення рецептори поділяють на механічні – які

збуджуються при механічному подразненні звуковою хвилею (слухові),

дотиком, тиском (дотикові); хімічні – рецептори смаку, нюху; світлові –

рецептори ока, температурні, рецептори положення тіла і його частин у

просторі (у м’язах, суглобах, зв’язках, внутрішньому вусі).

 

Подразники та їх природа.

 

Подразники, тобто ті фактори, які діють на біологічний об’єкт – клітину,

тканину, або орган поділяють за двома ознаками: силою дії і видом сили

природи. Будь-який подразник малої сили не викликає збудження. Воно

з’являється тільки тоді, коли ця сила досягає певної величини порогу, за

яким починає розвиватись біологічна реакція.

 

Тому введено поняття поріг сили – найменша сила подразника, той її

критичний рівень, який викликає збудження. Сила подразника, що буде вища

порогу називається надпороговою. При дії надпорогової сили у деяких

тканинах збільшується величина біологічної реакції.

 

Чим більша сила подразника, тим більша величина збудження.

 

При дальшому збільшенні сили подразника біологічна реакція не зростає,

тому що біологічна система досягла межі своїх функціональних

можливостей.

 

Найменша сила подразника, при якій спостерігається найбільша біологічна

реакція, буде оптимальною. При надто великій силі подразнення реакція

може зменшуватись. Це найгірша сила подразника.

 

За відношення біологічної системи до видів подразників (світла, звуку,

механічної сили, хімічних факторів) вони поділяються на дві групи:

адекватні і неадекватні.

 

Адекватні – це ті, до яких рецепторний апарат клітини протягом еволюції

пристосувався шляхом підвищення збудливості (поріг збудження у них

низький).

 

Неадекватні – подразники, які не відповідають біологічним особливостям

тканини. Вони викликають збудження тільки тоді коли з’являється

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ